Постанова № 10064309, 26.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2010                                                                                           № 30/9

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Ліщина І.О. – представник за довіреністю № б/н від 11.01.2010 року

від відповідача - не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Юнімілк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2010

у справі № 30/9 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Ольвита"

до                                                   ТОВ "Юнімілк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 513670,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (далі – позивач) у грудні 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» про стягнення 513 670,89 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов за Договором № б/н від 06.02.2009 року оренди нежитлових холодильників складських приміщень, загальною площею 2088,70 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. вул. Леніна, 20-Г .

Позовні вимоги умотивовані тим, що відповідач, отримавши у користування на умовах оренди майно, не виконав своїх зобов’язання перед позивачем і не сплатив у встановлені строки забезпечувальної суми у розмірі місячної орендної плати. Крім того, вказував позивач, відповідач не сплатив орендні платежі за користування об’єктом оренди за лютий і березень 2010 року, що надало позивачу право нарахувати штрафні санкції відповідно до умов договору у розмірі 5 % штрафу від несплаченої суми.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи, що сторони не досягли згоди про розмір орендної плати, адже додаткова угода до договору, на яку посилався позивач і яка містила відомості про розмір місячної орендної плати, не була скріплена печаткою позивача. Інші заперечення відповідача стосувалися тієї обставини, що ним не підписувався акт прийому-передачі в оренду майна. Не підписання сторонами відповідного акту відповідач розцінив як підставу звільнення його від обов’язку сплачувати передбачені договором платежі на користь орендодавця.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2010 у справі № 30/9 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 502183,04 заборгованості та 11487, 85 грн. штрафу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 30/9 від 25.03.2010 року повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив ті ж обставини і мотиви, що і у суді першої інстанції, які, на думку апелянта, неправомірно не були враховані судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2010 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 21.05.2009 року ( вх. № 02-7.1./2835), в якому він заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2010 року у справі № 30/9 без змін.

У судове засідання 26.05.2010 року з’явився лише представник позивача.

Представник у судове засідання 26.05.2010 року не з’явився, проте через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, порадившись на місці, ухвалила залишити без задоволення клопотання представника відповідача, зважаючи на те, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, лише певним представником, тим більше, що в ухвалі про призначення до розгляду апеляційної скарги сторони попереджені про те, що нез’явлення їх представників у судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень за умовами якого сторони домовилися , що позивач має намір передати в оренду приміщення на визначених умовах, а відповідач погоджується прийняти в оренду приміщення, яке складається з холодильних складських приміщень, загальною площею 2088,70 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. вул. Леніна, 20-Г, та здійснювати оплату щомісячно протягом 3 банківських днів після отримання орендарем рахунку на всі необхідні платежі разом з ПДВ.

Відповідно до умов договору сторони погодили, що строк дії договору становить 30 місяців, починаючи з дати початку оренди до 06.08.2011 року, і що такий строк відраховується з дня підписання акту прийому-передачі приміщення, який сторони зобов’язувалися підписати на протязі 3 банківських днів з дати укладення договору ( п. 2.1. та п. 2.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати за оренду приміщення зазначається у Додатку №1, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. Додатку № 1 від 06.02.2009 року до Договору місячна оренда плата за оренду приміщення становить 229757,00 грн.

Відповідач, заперечуючи досягнення між ним та позивачем ,як орендодавцем, згоди щодо розміру орендної плати, звертав увагу судів першої та другої інстанцій на те, що у примірнику відповідача на Додатку № 1 від 06.02.2009 р. ,якою визначено розмір місячної орендної плати, відсутня печатка орендодавця, відтак, на думку відповідача, відсутність однієї з печаток юридичної особи в силу ч. 2 ст. 207 ЦК України свідчить про невчиненість між ними правочину з приводу істотної умови договору оренди.

Відхиляючи доводи відповідача з цього приводу, місцевий господарський суд послався на те, що в оригіналі поданого позивачем додатку № 1 від 06.02.2009 р., підписи обох сторін скріплені печатками підприємств. Наявність на вказаному додатку саме підпису і печатки відповідача, суд першої інстанції розцінив як згоду відповідача з умовами ,викладеними у додатку.

З таким висновком суду першої не можна не погодитися, з огляду загальний порядок укладення господарських договорів, який передбачено ст. 181 ГК України.

Проект договору був запропонований позивачем, і цієї обставини не заперечує відповідач. Одержавши проект договору разом із додатками до нього, відповідач підписав договір та додатки, скріпив їх підписами та завірив печатками. Жодних заперечень щодо окремих умов договору, з боку сторони, яка одержала проект, нею не було висловлено і не було складено протоколу розбіжностей до договору, які виявилися не врегульованими .

Колегія суддів також приймає до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом України з аналогічного питання, при вирішенні якого Верховний Суд України висловився у тому аспекті, що визнання договору неукладеним може мати місце на стадії його укладення, а не за наслідками виконання договору сторонами (постанови Верховного Суду України від 07.10.2008 у справі №11/177-07/13, від 10.02.2009 у справі №10/33/08).

Важливим у цьому аспекті є встановлення обставин справи, пов'язаних з вчиненням сторонами спірного договору юридично значимих дій, спрямованих на виконання такого договору, а саме: дослідження питання вступу орендаря у фактичне володіння та користування об'єктом оренди (підписання акту приймання-передачі майна), сплата орендарем орендних та інших платежів в порядку і на умовах, визначених сторонами, і прийняття таких платежів орендодавцем, використання об'єкта оренди за його призначенням, тощо (Постанова Вищого господарський суд України від 22.04.2009 № 5020-5/362).

Місцевим господарським судом, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування на умовах оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 06.02.2009 р., майно, яке складало об’єкт оренди, не висловивши зауважень до стану орендованих приміщень.

В підписаному сторонами акті прийому-передачі приміщень від 06.02.2009 року, зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення, при цьому орендар не має ніяких претензій до стану приміщення, що скріплено печатками та підписами сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавств

Згідно з п. 4.1. Договору, оренда плата сплачується авансом щомісячно, протягом 3 банківських днів після отримання орендарем рахунку на всі необхідні платежі разом з ПДВ. Перша оренда плата за цим договором сплачується протягом 3 банківських днів після дати початку оренди.

Матеріалами справи підтверджено направлення позивачем рахунків в адресу орендаря вимог про оплату орендної плати у розмірі 229 757 грн. без ПДВ за березень 2009 р. (275 708,40 грн. з ПДВ), тобто у розмірі, визначеному у додатку № 1 до договору. За користування об’єктом оренди у лютому 2009 р. , позивач вирахував орендну плату за дні фактичного користування, починаючи з 06.02.2009 р. по 28.02.2009 р., що становило 188 728,87 грн. без ПДВ і 226 427, 64 грн. з ПДВ.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно відхилив доводи відповідача про відсутність між сторонами підстав для виникнення господарських зобов’язань.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до п. 5.1. Договору, сторони погодили, що в якості забезпечення зобов’язань орендар повинен надати орендодавцю забезпечувальну суму у розмірі місячної орендної плати, що встановлена відповідно до Додатку № 1 і додатково підтвердили, що її розмір складає 229757, 00 грн. без ПДВ, що перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця на протязі 3 банківських днів після підписання цього договору та додаткової угоди до нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання щодо внесення плати за користування орендним майном та інших платежів передбачених умовами Договору оренди.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, що виникла в результаті невиконання відповідачем умов договору оренди, проте, доказів належної оплати відповідачем заборгованості за договором від 06.02.2009 року не було надано, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України ,яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, з яким погоджується Київський апеляційний господарський суд, що сума заборгованості в розмірі 502183,04 грн., яка виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати за період користування майном, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування рішення в цій частині позову.

Нарахований позивачем штраф за прострочення по оплаті орендної плати впродовж двох місяців у розмірі 11487,85 грн., вимоги про стягнення якого задоволені судом першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з такого.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, за яким при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 Цивільного кодексу України ); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 Цивільного кодексу України ), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вважаючи обґрунтованим заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 11 487,85 грн., нарахований у процентному відношенні до подвійного розміру орендної плати, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що така база нарахування штрафу не передбачена сторонами у договорі, за таких обставин помилковий висновок суду першої інстанції призвів до прийняття необґрунтованого рішення у цій частині вимог.

Доводи відповідача про те, що від договору оренди він відмовився, правомірно відхилені судом першої інтонації оскільки одностороння відмова від договору оренди суперечить імперативним нормам ст. 291 ГК України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом першої інстанції основний борг стягнутий правильно, однак неправомірно задоволені інші вимоги, Київський апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – змінити із здійсненням нового розподілу судових витрат.

У зв’язку зі зміною рішення судові витрати підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2010 року у справі № 30/9 змінити з викладенням його резолютивної частини у такій редакції.

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової,4, код ЄДРПОУ 33543684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна,20-Г, код ЄДРПОУ 32709379) 502183 (п’ятсот дві тисячі сто вісімдесят три) 04 коп. заборгованості, 5021 (п’ять тисяч двадцять одну) грн. 82 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 11487,85 грн. штрафу - відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвита» (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Леніна,20-Г, код ЄДРПОУ 32709379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімілк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 4, код ЄДРПОУ 33543684) 57 (п’ятдесят сім) грн. 44 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.06.10 (відправлено)