Вирок № 100642020, 28.10.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/362/17

Провадження № 1-кп/645/28/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Іващенко С.О.

секретаря судового засідання - Рало Я.В.,

за участю прокурора - Ляхова А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Кіслової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 08.09.2016 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 01.11.2016, близько 17.10 год. на підставі раптово виниклого злочинного умислу, спрямованого на викрадення чужого майна та усвідомлюючи, що своїми діями посягає на чужу власність і протиправність свого діяння, керуючись корисливими мотивами, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи у приміщенні салону краси «Пліс», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , таємно заволодів мобільним телефоном марки «Asus Zenfone-5 white» ІМЕІ НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , вартістю, згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ №13 від 11.01.2017 - 1720,00 грн. Після чого ОСОБА_1 зник з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1720,00 грн.

Прокурором 23.11.2020 формулювання обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 змінено на підставі ст. ст. 338,341 КПК України рна ст. 185 ч. 2 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в скоєнні злочину, зазначеному в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив про обставини викладених вище.

Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України доведена та підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла - ОСОБА_2 дала пояснення про те, що 01.11.2016, працювала в салоні краси «Пліс», та близько 17.00 год., після того, як вона виходила в інше приміщення салону, помітила пропажу свого мобільного телефону. Потерпілою надана заява, що на даний час матеріальна шкода їй повністю відшкодована, та матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

Також в судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази.

Протоком від 01.11.2016 від потерпілої ОСОБА_3 прийнята заява про викрадення її мобільного телефону «Asus Zenfone-5 white» білого кольору з приміщення салону краси «Пліс» розташованого за адресою: м. Харків, проїзд Стадіонний, 11/2.

Згідно змісту протоколу огляду місця події від 01.11.2016, в присутності потерпілої ОСОБА_3 , було оглянуто приміщення салону красоти, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , обстановка в якому, порушена не була.

Постановою слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області від 03.01.2017 визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження DVD-диск з відеозаписом, на якому зафіксовано вчинення кримінального правопорушення, та, який під час досудового розслідування був наданий до слідчого відділу.

Даний відеозапис був досліджений судом в ході судового розгляду.

Згідно інформації ПТ «Найкращий ломбард» ОСОБА_4 і компанія», ОСОБА_1 користувався послугами ломбардного відділення в період часу з 01.10.2016, та 02.11.2016 закладав мобільний телефон «Asus».

За висновками судово-товарознавчої експертизи №13 від 11.01.2017, ринкова вартість мобільного телефону марки «Asus Zenfone-5 white» без урахування вартості комплектних пристроїв, на момент скоєння злочину, тобто станом на 01.11.2016, на вторинному рину за умов (обмежень), вказаних вказаних в дослідницькій частині, складає 1720,00 грн.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №67 від 25.01.2017, ОСОБА_1 на час проведення експертизи страдає на хронічне психічне захворювання у формі залежності від опіоїдів. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 перебував в стані хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану , застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Досліджені і перевірені судом докази у справі, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_1 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна , вчиненому повторно.

Вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, суд вважає доведеною.

Згідно з ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Як зазначено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів».

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, за вчинення корисного злочину, не одружений, дітей не має, не працює, на обліку у психоневрологічному диспансері не перебуває, проте перебуває на профілактичному обліку в наркологічному диспансері з 2016 року. Зі змісту характеристики ОСОБА_1 , наданої інспектором Московського ВП ГУНП в Харківській області, обвинувачений з 02.12.2016 проходить курс реабілітації від наркотичної залежності в центрі благодійного фонду, за місцем проживання ОСОБА_1 з боку сусідів скарг на нього не надходило.

Визначаючи покарання обвинуваченому, суд також враховує стан здоров`я ОСОБА_1 , який має інвалідність другої групи з 05.10.2021, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії. Крім того,згідно медичної довідки КНП ХОР «Обласний клінічний центр профілактики і боротьби зі СНІДом», ОСОБА_1 перебуває під медичним наглядом у Центрі з 10.01.2020, діагноз: В.20. ІІІ клінічна стадія.

Обставиною, яка відповідно до ст.66КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій та добровільне відшкодування шкоди потерпілій.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до положень ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, стан його здоров`я, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, і саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

В той час новий злочин обвинувачений ОСОБА_1 вчинив в період іспитового строку, який йому було визначено вироком Московського районного суду м. Харкова від 08.09.2016, який набрав законної сили.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 08.09.2016 був засуджений Московським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.186 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 2 роки, покарання за яким на час скоєння нового злочину є не відбутим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 КК України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому остаточне покарання по сукупності вироків, суд призначає у виді позбавлення волі на певний строк, у відповідності до вимог ч.4 ст.71 КК про те, що остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначеннями судами покарання", частиною 2 статті 75КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази судом вирішується відповідно до положень ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 08.09.2016 та за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі відраховувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 13 від 11.01.2017 в розмірі 351,84 грн.

Речовий доказ - DVD-диск з відеозаписом, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження - після набрання вироком законної сили - залишити зберігатись в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -