Постанова № 10064155, 11.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2010                                                                                           № 47/354

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           Коршун Н.М.

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Рябчинський О.Ю. (дов. від 08.05.2009);

Від відповідача: Єсик Т.О. (дов. від 04.09.09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства "Київ-1" Укренергомонтаж"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.02.2010

у справі № 47/354 ( .....)

за позовом                               Колективного підприємства "Київ-1" Укренергомонтаж"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенергобуд"

про                                                   стягнення 22693,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2010р. у справі №47/354 в позові Комунального підприємства “Київ – 1 Укренергомонтаж” відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство “Київ – 1 Укренергомонтаж” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2010р. у справі №47/354 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 22693, 52 грн. - основного боргу з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що між позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період з 09.07.2003р. по 31.12.2006р., за яким відповідач визнав борг в сумі 22693, 52 грн., а отже, з 01.01.2007р. перебіг позовної давності розпочався заново.

Ухвалою від 02.04.2010р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 11.05.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2010р. №01-23/1/5 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді – Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М.

В судове засідання представники сторін з’явилися, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

Комунальне підприємство “Київ – 1 Укренергомонтаж” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київенергобуд” про стягнення 22 693,52 грн. - основного боргу за договором № 7 від 09.07.2003р. на виконання будівельно – монтажних робіт по об’єкту “Розширення ТЕЦ-6. Енергоблок №3”, а також відшкодування судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним належно виконані зобов’язання за спірним договором та в повному обсязі виконані роботи на загальну суму 589604, 88 грн., що підтверджується актами прийому – передачі виконаних будівельно – монтажних робіт.

Відповідач, в свою чергу, частково виконав свої зобов’язання та сплатив позивачу 566911,36 грн., отже заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 22693,52 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2007р.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:

Між ТОВ “Київенергобуд”, як підрядником, та КП “Київ-1 Укренерномонтаж”, як субпідрядником, 09.07.2003р. було укладено Договір № 7 На виконання будівельно-монтажних робіт по об’єкту “Розширення ТЕЦ-6. Енергоблок № 3” (далі – Договір № 7 від 09.07.2003р.).

Умовами Договору № 7 від 09.07.2003р. сторони погодили, що субпідрядник (позивач) зобов’язується на свій ризик та своїми силами виконати будівельні роботи на об’єкті “Розширення ТЕЦ-6 Енергоблок № 3” з монтажу м/к міжкотельного перекриття, монтаж м/к опор КДО, а підрядник (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити ці роботи (п. 1.1, 1.2), вартість робіт, що доручається виконати субпідряднику (позивачу) згідно розрахунку динамічної договірної ціни, складає загалом 438658,80 грн. (п. 2.1).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата виконаних робіт проводиться на підставі підписаної довідки про вартість виконаних робіт – форма КБ-3 протягом 10 днів після оплати Підряднику вказаних робіт Генпідрядником (Замовником).

Акти виконаних робіт (форма №КБ-2в) погоджені з Замовником та Генпідрядником разом з розрахунком договірної ціни подаються Субпідрядником для перевірки Підряднику до 25 числа звітного місяця, а довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма №КБ-3) до 30 числа.

Сторони Договору № 7 від 09.07.2003р., також, уклали Додаткову угоду № 1 від 08.01.2004, згідно якої строк дії договору було встановлено до 31.12.2004, Додаткову угоду №2 від 30.12.2004, згідно якої строк дії договору встановлено до 31.12.2005р., а також по тексту Договору слово “Підрядник” заміняється на “Генпідрядник”, вартість робіт, що доручалось виконати субпідряднику (позивачу) складає 636660,00 грн. строк дії договору визначено до 31.12.2005.

Згідно Актів приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 22-57) до Договору № 7 від 09.07.2003, підписаних представниками генпідрядника (відповідача) та субпідрядника (позивача) та скріплених печатками сторін, субпідрядником було виконано, а генпідрядником прийнято підрядні роботи загалом на суму 589604,88 грн.

Відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідачем в якості оплати робіт по Договору № 7 від 09.07.2003 за період з 2003 по 2005 рік окремими платежами було перераховано на користь позивача загалом 566911,36 грн., останній платіж в сумі 10000,00 грн. було здійснено відповідачем 27.10.2005р.

09.07.2003р сторони уклали Договір субпідряду №7, відповідно до норм діючого на той час Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963р.

Правовідносини між позивачем і відповідачем продовжували існувати після набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України 01.04.2010р.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України зазначається, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Судова колегія критично відноситься до правової позиції суду першої інстанції щодо застосування позовної давності до даного позову з огляду на наступне:

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 332 Цивільного кодексу УРСР за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, 2, 3 статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов’язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов Договору № 7 від 09.07.2003 позивачем, як субпідрядником, були виконані на замовлення відповідача, як генпідрядника, підрядні роботи на об’єкті загалом на суму 589604,88 грн., що підтверджується, підписаними двосторонніми Актами приймання виконаних робіт загалом на суму 589604,88 грн., роботи були прийняті відповідачем без будь - яких зауважень та заперечень і вартість яких відповідачем не заперечувалась. Відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт, перерахував окремими платежами на користь позивача загалом 566911, 36 грн., отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка складає 22 693,52 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 09.07.2003 по 31.12.2006 по Договору № 7 від 09.07.2003, підписаним головними бухгалтерами генпідрядника та субпідрядника, який скріплений печатками сторін, але заборгованість не була погашена відповідачем у добровільному порядку до дня подання позову.

20.03.2009 позивач на адресу відповідача надіслав письмову претензію № 3/03, в якій просив відповідача погасити заборгованість за виконані, але не оплачені у повному обсязі роботи по Договору № 7 від 09.07.2003 в сумі 22693,52 грн.

Нормами ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач взяті на себе зобов’язання по Договору № 7 від 09.07.2003р. виконав в повному обсязі та належним чином, а відповідач частково виконав взяті на себе зобов’язання та не погасив позивачу залишок заборгованості в сумі 22 693,52 грн.

Судова колегія не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що 28.10.2005р. розпочався трирічний строк позовної давності з огляду на наступне:

Відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування до вимоги позивача про стягнення 22693,52 грн. заборгованості по Договору № 7 від 09.07.2003 позовної давность згідно ст.ст. 264, 267 Цивільного кодексу України, з посиланням на те, що останній акт приймання виконаних робіт між сторонами був підписаний 30.12.2005р., а отже строк позовної давності закінчився 30.12.2008р.

Згідно вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, 30.06.2009р. позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 22693,52 грн. - заборгованості по Договору № 7 від 09.07.2003р.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Слід зазначити, що відповідно до банківських виписок по особовому рахунку позивача, відповідач перерахував в якості оплати виконаних робіт по Договору №7 від 09.07.2003р. за період з 2003р. по 2005р. окремими платежами на користь позивача 566911, 36 грн., зокрема, останній платіж 10000, 00 грн. було здійснено 27.10.2005р. Але, як вбачається з даних виписок в графі “призначення платежу” не зазначено, під який саме Акт, за який період відповідач перераховував кошти позивачу, а згідно Договору №7 від 09.07.2003р. сторони погодили здійснювати оплату виконаних робіт на підставі підписаної довідки про вартість виконаних робіт – форма №КБ-3.

Оскільки між сторонами станом на 01.01.2007р. було підписано Акт звірки взаєморозрахунків і відповідач цим визнав борг перед позивачем, а отже вчинив дію в розумінні ст. 264 ЦК України, то висновок суду першої інстанції про те, що відповідач визнав свій борг, перерахувавши позивачу 27.10.2005р. 10000, 00 грн., є необґрунтованим.

З огляду на викладене, дією відповідача у розумінні ст. 264 ЦК України є саме підписання Акту звірки взаєморозрахунків, і саме з 01.01.2007р. почався заново перебіг позовної давності по заборгованості відповідача перед позивачем, а отже звернення позивача 30.06.2009р. до суду першої інстанції з позовом про стягнення 22693, 52 грн. не є порушенням ст. 257 ЦК України.

З урахуванням зазначеного, слід визнати помилковим висновок суду першої інстанції щодо застосування позовної давності, а отже позовні вимоги позивача є правомірними, документально доведеними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником було сплачено за квитанцією №1374 від 06.03.2010р. державне мито у сумі 114,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Комунального підприємства “Київ – 1 Укренергомонтаж”, як обґрунтовану. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2010р.у справі №47/354 – підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Київ – 1 Укренергомонтаж” задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2010р. у справі №47/354 – скасувати повністю.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київенергобуд” (юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки 5-а, код ЄДРПОУ 32110032; фактична адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4) на користь Комунального підприємства “Київ–1 Укренергомонтаж” (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, код ЄДРПОУ 21477930) 22693, 52 грн. - основного боргу, 227, 00 грн. – державного мита за подання позову, 312, 50 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, 114, 00 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3.Матеріали справи № 47/354 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Коршун Н.М.