Постанова № 10064135, 18.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2010                                                                                           № 6/591

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мисник Н.В.- представник, дов б/н від 08.10.2009;

від відповідача - Костенко О.О.- представник, дов. № 23-115 від 01.03.2003,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.12.2009

у справі № 6/591 ( .....)

за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Сучасне будівництво"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4"

про                                                   стягнення 920508,95 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 20.04.2010 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.05.2010, а 11.05.2010 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.05.2010.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від           10.12.2009 у справі № 6/691 позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 899 252,03 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 18 474,79 грн. три проценти річних, 9 177,26 грн. державного мита, 235,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

          Рішення мотивовано тим, що позивач є акціонером відповідача; на дату початку строку виплати дивідендів згідно із рішенням загальних зборів акціонерів від 18.04.2007, позивач був власником 4 046 359 простих іменних акцій товариства, отже, має право на отримання дивідендів за 2006 рік у розмірі, що складає, за розрахунком суду, 539 153,13 грн.; на дату початку строку виплати дивідендів згідно із рішенням загальних зборів акціонерів від 09.04.2008, позивач був власником 5 045 309 простих іменних акцій, отже, має право на отримання дивідендів за 2007 рік у розмірі, що складає 756 796,35 грн.; відповідач свого обов’язку з виплати дивідендів у встановлений строк не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем на суму 1 295 949,50 грн.; оскільки у суду немає підстав для стягнення суми більшої, ніж заявлено позивачем, заборгованість відповідача з виплати дивідендів підлягає стягненню в розмірі 777 471,19 грн.

          Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 у справі № 6/591 скасувати повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

          Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

          Скаржник стверджує, що фактично предметом спору є не стягнення боргу, а вимога позивача визнати його право на нарахування і виплату дивідендів, а за таких обставин вимоги про стягнення індексації суми дивідендів і нарахування 3% річних є безпідставними.

          Скаржник посилається на те, що позивач ухилився від виконання норм абзацу 3 ч.1 ст. 5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" № 710/97-ВР від 10.12.2007 (далі – Закон № 710), що призвело до ненастання моменту, з якого позивач міг би вимагати участі в управлінні товариством, одержанні доходу та реалізувати інші правомочності; позивач порушив механізм переходу прав, засвідчених акціями і закріплених в ст. 5 Закону № 710 і тому не набув права вимоги на одержання дивідендів від відповідача.

          На думку скаржника, судом не враховано, що у системі реєстру емітента номінальні утримувачі обраховуються відокремлено, саме як номінальні утримувачі, а не як власники іменних цінних паперів.

          Скаржник вважає, що норми положень пар. 6.3 розд. ІІІ Положення "Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 1000 (далі – Положення № 1000), спростовують мотивування судового рішення в тій частині, що дані про знерухомлені цінні папери, які обліковуються на рахунках клієнтів номінального утримувача, нібито і є змінами, яких вимагає законодавець у абзаці 3 ч.1 ст. 5 Закону № 710.

          Скаржник посилається на неврахування судом вимог п.2.4 розд. ІV Положення № 1000 та рекомендацій у п.п. 1.7, 2.21 Президії Вищого господарського суду № 04-5/14 від 28.12.2007.

          На думку скаржника, тільки після вчинення всіх дій, перелічених у скарзі, можна було б вважати, що позивач дотримався умов, закріплених в абзаці 3 ч.1 ст. 5 Закону № 710, і набув право вимоги до емітента про виплату йому дивідендів.

          Скаржник посилається на положення п.2.1 Положення "Про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах", затвердженого рішенням ДКЦПФР № 386 від 25.12.2001 та положення розд. 7 пар.пар. 7.3 – 7.3.2 Статуту, якими передбачено, що на придбані акції, але не зареєстровані в реєстрі власників іменних цінних паперів на початок виплати дивідендів, дивіденди не нараховуються і не виплачуються, та стверджує, що норми Статуту узгоджуються з нормами ч.1 ст. 5 Закону № 710.

          В уточненні до апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідно до ч.2 п.4 ст. 5 Закону № 710 продавці акцій не мали права продати акції, а позивач не мав права купити їх; оскільки згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, жодної акції відповідача не набуто позивачем правомірно; ЗАТ "Тект-Брок" купило знерухомлені акції і стало їх власником, але не вносило змін до реєстру власників іменних цінних паперів і не могло їх продавати, бо його право засвідчене тільки випискою, а згідно із абз. 2 ч.4 ст. 5 Закону № 710 виписка не може бути предметом угоди, що тягне перехід права власності. При продажі акцій (зміні власника) предметом цивільно правових угод є документ – сертифікат. Корпоративні права можуть виникнути у покупця з моменту внесення змін у реєстр власників іменних цінних паперів. Після внесення реєстроутримувачем змін до реєстру, покупець стає акціонером та одержує сертифікат акцій

          Позивач у запереченні на апеляційну скаргу посилається, зокрема, на незгоду із твердженням відповідача щодо підстав виникнення права у позивача, зокрема, на участь у розподілі прибутку товариства, одержанні доходу, що виникає з моменту зарахування акцій на особовий рахунок позивача, відкритий для нього в системі реєстру власників іменних цінних паперів відповідача, та стверджує, що таке твердження спростовується положеннями п. "б" ч.1 ст. 10 Закону "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-Х11, ст. 116 ЦК України, ч.1 ст. 88 ГК України, законодавче визначення поняття акції у ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"; посилаючись на положення ст. 5 ч.3 ст. 7 Закону № 710, позивач стверджує, що право на одержання дивідендів виникло у позивача автоматично з моменту зарахування відповідних акцій в системі реєстру ІЦП відповідача на рахунку номінального утримувача (зберігача/депозитарію); норми Закону № 710 спростовують твердження відповідача про необхідність особистої реєстрації (відкриття особового рахунку) позивача в системі реєстру ІЦП відповідача, а доводи позивача узгоджуються з положеннями п.1 розд. 1, п.п. 5.6, 6.3 розд. ІІІ, п.11 розд. VІІ, абз. 2 п.3 розд. Х1, абз. 10 п.3 розд. ХІ Положення № 1000; посилаючись на ч.4 ст. 41 Конституції України, ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", позивач стверджує, що оскільки Статут відповідача не наділений юридичною силою закону, то він не може встановлювати додаткові обмеження щодо реалізації акціонерами права власності на цінні папери, що їм належать; посилаючись на положення п. "б" ч.1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" п.7.3.2 Статуту товариства, п.2.2 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 25.12.2001 № 386, ст.ст. 526, 530, 611, 625 ЦК України, позивач стверджує, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по виплаті дивідендів, з урахуванням індексації, річних, відповідає нормам чинного законодавства.

          Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 20.04.2010 сторонами надані документи, пояснення.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи доводи заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Згідно із виписками про стан рахунку у цінних паперах позивача, наданими Закритим акціонерним товариством "Тект Брок", станом на 02.07.2007 обліковувались акції емітента – відповідача, всього у кількості 4 945 359 шт., у тому числі в депозитарії – 4 945 359 шт., та станом на 01.07.2008 – у кількості 5 045 309 шт., у тому числі у депозитарії – 5 045 309 шт.

          Як вбачається із розпоряджень на виконання депозитарної операції 13.05.2004 за № 1 та 29.09.2004 за № 2, на рахунок позивача здійснено зарахування акцій емітента – відповідача, у кількості 3 219 117 шт. та 1 607 776 шт., відповідно.

          11.05.2005 між Закритим акціонерним товариством "Тект-Брок" та позивачем укладено договір № ТБ5-97; 5/05-СБ купівлі-продажу цінних паперів.

          Згідно із пп. 1.1, 1.3 п.1 зазначеного договору від 11.05.2005 Закрите акціонерне товариство "Тект-Брок", за договором продавець, зобов’язалось передати у власність позивача, за договором покупця, а останній прийняти та сплатити наступні цінні папери: прості іменні акції емітента – відповідача, у кількості – 118 466 шт., форма випуску - документарна, знерухомлені в Депозитарії ВАТ "МФС"; право власності на цінні папери від продавця до покупця переходить з моменту зарахування цінних паперів на рахунок покупця у зберігача.

          26.05.2005 прийнято розпорядженням № 5 на виконання депозитарної операції про переказ на рахунок позивача вказаних акцій простих іменних у кількості 118 466 шт.

          29.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тект-Ріелті" та позивачем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів ББ-08-4/1; РІ-08-10.

           Відповідно до пп. 1.1 ст. 1, пп .2.1 ст. 2, пп. 4.3.2.3 ст. 4 вказаного договору від 29.02.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тект-Ріелті", за договором продавець, продала та зобов’язалась передати у власність позивача, за договором покупця, наступні цінні папери: акції прості іменні, емітента – відповідача; форма існування – документарна, знерухомлені в депозитарії ВАТ "МФС"; кількість цінних паперів, які продаються за цим договором, становить 99 950 шт.; право власності на цінні папери переходить від продавця до покупця з моменту перереєстрації права власності на цінні папери в реєстрі власників іменних цінних паперів.

          На підставі договору від 29.02.2008 прийнято розпорядження № 3 на виконання депозитарної операції від 29.02.2008 про переказ цінних паперів емітента – відповідача на рахунок позивача, простих іменних акцій у кількості 99 950 шт.

          18.04.2007 черговими зборами акціонерів відповідача прийнято рішення, оформлене протоколом № 16 від 18.04.2007, про розподіл чистого прибутку товариства за 2006 рік та виплату дивідендів акціонерам по акціях товариства таким чином: із фонду дивідендів виплатити дивіденди у розмірі 10,9 коп. на одну просту акцію з урахуванням податку; нарахувати дивіденди за 2006 рік згідно з дивідендним переписом на день виплати дивідендів; виплату дивідендів розпочати з 1 липня 2007 року.

          09.04.2008 черговими зборами акціонерів відповідача прийнято рішення, оформлене протоколом № 18, про розподіл чистого прибутку товариства за 2007 рік та виплату дивідендів акціонерам по акціях товариства наступним чином: із фонду дивідендів виплатити дивіденди у розмірі 15,0 коп. на одну просту акцію з урахуванням податку; нарахувати дивіденди за 2007 рік згідно з дивідендним переписом на день виплати дивідендів; виплату дивідендів розпочати не пізніше 1 липня 2008 року.

          Згідно із витягами із реєстру власників іменних цінних паперів відповідача, наданими реєстратором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Конгрес-Сервіс", станом на 01.07.2007 за позивачем обліковувались прості іменні акції у кількості 4 945 359 шт., та станом на 01.07.2008 – прості іменні акції у кількості 5 045 309 шт.

          Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам; до особи, яка набула права власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

          Згідно зі ст. 195 ЦК України види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом; цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.

          Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-1У (далі – Закон № 3480) акція – це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи, зокрема, право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.

          Статтею 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 № 710/97-ВР (далі – Закон № 710) встановлено, що у разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника зберігача; право на участь в управлінні, одержанні доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів; підтвердженням права власності на цінні папери, в разі знерухомлення цінних паперів, є виписка з рахунку у цінних паперах.

          Згідно зі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-ХІІ (далі – Закон № 1576) учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

          Статтею 28 Закону № 1576 передбачено, що акція може бути придбана на підставі договору з її власником або держателем.

          Відповідно до ст. 41 Закону № 1576 вищим органом акціонерного товариства є загальну збори товариства; до компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

          Згідно із листом Верховного Суду України від 01.08.2007 "Практика розгляду судами корпоративних спорів" право брати участь у розподілі прибутку і одержувати його частину (дивіденди) є основним майновим правом учасників (акціонерів) господарського товариства; порядок нарахування та виплати дивідендів регламентується статтями 10, 41, 59 Закону № 1576-ХІІ.

          Відповідно до ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.

          Відповідачем було вміщено у офіційному веб-ресурсі Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, що, відповідно до рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.05.2003 № 233 "Про формування єдиного інформаційного масиву даних про емітентів цінних паперів", є єдиним інформаційним масивом даних про емітентів цінних паперів, інформацію про емітента – відповідача: на кінець 2006р., у якій, зокрема, вказано, що датою закінчення виплати дивідендів за звітний період є 31.12.2007; у річних звітах за 2007р. та за 2008р., у інформації про дивіденди: про дати кінця виплати дивідендів – 31.12.2008 та 31.12.2009, відповідно.

          Таким чином, право позивача на одержання дивідендів за 2006р та за 2007р. у сумах , що ним вказані у позовній заяві, та прострочка їх виплати з 01.01.2007 та з 01.01.2008, відповідно, є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

          Згідно із пп. 2.2 п.2 Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.12.2001 № 386 (далі – Положення № 386) виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов’язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

          Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та річних є правомірними.

          Перевіривши розрахунок позивача, апеляційною інстанцією виявлено арифметичну помилку у загальній сумі річних, яку слід було вказати у розмірі 12 256,91 грн., а не 21 256,92 грн.; в решті, розрахунок позивача є правильним, у зв’язку з чим немає підстав погодитись із розміром річних, вказаних у резолютивній частині оскаржуваного рішення.          

          Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

          Згідно зі ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та статтею 22 ГПК України передбачено право позивача до прийняття рішення, зокрема, змінити підставу або предмет позову.

          Таким чином, оскільки нормами процесуального права надано право визначати предмет позову лише позивачу, то у відповідача відсутні підстави посилатись на інший предмет спору, виходячи зі своїх міркувань.

          Як вбачається із преамбули Положення № 1000, дія цього Положення поширюється на облік прав власності на іменні цінні папери (далі-цінні папери), випущені в документарній формі, зокрема, акції, отже, у суду першої інстанції не було підстав у справі № 6/591 досліджувати та враховувати дотримання вимог до документів системи реєстру, викладених у пп. 2.4 п.2 розд. 2 згаданого Положення.

          Із оскаржуваного рішення не вбачається того, що воно суперечить положенням п.п. 1.7 та 2.21 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14.

          При цьому слід вказати, що відповідно до п.3.1 зазначених Рекомендацій, господарським судам у вирішенні спорів, пов’язаних з набуттям, передачею та припиненням корпоративних прав, слід враховувати, що норми, які визначають правовий статус акціонера, є спеціальними стосовно норм, які визначають правовий статус учасника господарського товариства.

          Висновок скаржника, що норми ст. 5 Закону № 710 враховують те, що знерухомлення акцій тягне закриття рахунку старого власника і вилучення з реєстру інформації про нього і належні йому акції, є довільним тлумаченням Закону скаржником.

          Згідно із пп. 7.3.2 п.7.3 розд. 7 Статуту відповідача, в редакції станом на 24.04.2007, право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є акціонерами на початок строку виплати дивідендів; дивіденди нараховуються на акції, які зареєстровані в реєстрі власників іменних цінних паперів на початок строку виплати дивідендів; на придбані акції, але не зареєстровані в реєстрі власників іменних цінних паперів на початок виплати дивідендів, дивіденди не нараховуються та не виплачуються; по неотриманих дивідендах проценти не нараховуються.

          Зазначена редакція вказаних підпунктів не змінювалась при змінах Статуту у подальшому.

          Скаржник посилається на те, що судом не враховано, що у системі реєстру емітента номінальні утримувачі обраховуються відокремлено від власників іменних цінних паперів.

          Однак, чинним законодавством не поставлено право акціонера на одержання дивідендів від того, яким чином, відокремлено чи не відокремлено, обліковуються власники акцій у системі реєстру емітента.

          Як видно із витягів із реєстру власників іменних цінних паперів відповідача станом на 01.07.2007 та на 01.07.2008, інформація щодо позивача та акцій, що належать останньому, зареєстрована у розділі: "Інформація про номінальних утримувачів".

          Статтею 4 Закону № 1576 передбачено, які відомості повинні міститись в установчих документах товариства та встановлено, що до установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

           Згідно зі ст. 37 Закону № 1576 Статут товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен мати відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

          Однак, законодавством не надано повноважень у Статуті товариства обмежувати права акціонерів або позбавляти їх права на дивіденди.

                    Згідно зі ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

          Отже, положення Статуту відповідача, позбавляючі прав на дивіденди або обмежуючі ці права, застосуванню не підлягають.

          Вищезазначені договори купівлі-продажу цінних паперів №№ ТБ 5-97; 5/05-СБ, ББ-08-4/1; Р1-08-4/1; Р1-08-10 не визнані недійсними судом та їх недійсність прямо не встановлена законом, тому відповідно до ст. 204 ЦК України ці договори слід вважати правомірними.

          У вказаних договорах їх предметом зазначена купівля-продаж акцій, а не виписок.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, у частині зменшення суми річних, яка підлягає стягненню, та у зв’язку з цим зміну рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

          Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 у справі № 6/591 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          "Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, код ЄДРПОУ 05503160) на користь Закритого акціонерного товариства "Сучасне будівництво" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64, код ЄДРПОУ 32448920) 899 252,03 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 12 256,91 грн. трьох процентів річних, 9 115,09 грн. державного мита, 233,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

          2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Сучасне будівництво" на користь Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, код ЄДРПОУ 05503160) 31,09 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

          4. Справу № 6/591 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.05.10 (відправлено)