Постанова № 10064053, 19.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2010 № 41/599

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Григоровича О.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

позивача: не зявились,

відповідача: Самборський Є.О., дов.від 11.01.10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах”

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2009 (підписано 14.01.10)

у справі № 41/599 ( )

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах”

про стягнення 46309,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” про стягнення 44152,25 грн. основного боргу, 1917,62 грн. пені та 239,70 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем в повному обсязі зобовязання щодо оплати оренди приміщення за договором оренди від 11.03.08.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.09 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 36193,97 грн. орендної плати, 1109,10 грн. комунальних витрат, 1432,44 грн. індексації, 1915,31 грн. пені, 239,70 грн. 3% річних, 408,91 грн. державного мита та 208,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів сплати орендної плати та комунальних послуг за заявлений позивачем до стягнення період.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення 36193,97 грн. орендної плати, 1432,44 грн. індексації та відмовити в позові в цій частині. Скаргу аргументовано тим, що під час прийняття судом рішення мало місце недоведеність обставин, які мають значення для справи. Це призвело до прийняття неправильного рішення і, як слідство, є підставою для його скасування в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.10 № 41/599 відповідачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 03.03.10.

В судовому засіданні 03.03.10 представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, де він зазначає, що рішення суду у даній справі є законним, обґрунтованим та базується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні усіх обставин справи, які мали значення для правильно вирішення спору.

У виступі представник позивача пояснив, що пропозицію відповідача щодо розірвання договору оренди з 11.12.08 не погоджували. Натомість, позивач вийшов до відповідача зі своєю пропозицією розірвання договору оренди з 01.01.09. Оскільки відповіді на свою пропозицію позивач не отримував, то вважає договір оренди чинним.

Разом з тим, на запитання колегії суддів представник позивача відповів, що за умовами договору він припинив свою дію 10.03.09, оскільки укладався строк на 12 місяців.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив оскаржуване рішення частково скасувати.

При ознайомленні з розрахунком позовних вимог, колегією суддів встановлено, що він має неточності, зокрема, щодо нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.10 № 41/599 розгляд справи відкладено на 21.04.10 та зобовязано сторони надати уточнений розрахунок суми позовних вимог та, відповідно, контррозрахунок такої суми.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.10 № 41/599 продовжено строк вирішення спору у даній справі.

19.04.10 службою діловодства суду апеляційної інстанції зареєстровано додаткові пояснення позивача, де він зазначає, що погоджується зі зменшеним розрахунком вимог, обрахованим судом першої інстанції при прийнятті рішення. Що стосується суми нарахованої пені, то, на думку позивача, вона нарахована правильно з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.258, ст.551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі ГК України), Закону України від 22.11.96 № 43/96 “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

До початку судового засідання 21.04.10 відповідачем було подано уточнення до апеляційної скарги, де він зазначає, що витрати по експлуатації пожежної сигналізації в сумі 56,09 грн. сплачено повністю. Дане підтверджується платіжним дорученням від 17.09.08 № 3554, наявним в матеріалах справи, а тому вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню. Крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що орендоване приміщення було ним звільнено ще 15.12.08, а тому відповідно до ст.762 ГК України він повинен бути звільнений від орендної плати.

В судовому засіданні 21.04.10 оголошено перерву до 19.05.10.

30.04.10 представником відповідача подано додаткові пояснення у даній справі. У поясненнях представник зазначив, що вважає безпідставною нарахування позивачем суми боргу по сплаті орендних платежів як за період з 11.03.09 по 19.05.09, так і за листопад, грудень 2008 року та 10 днів березня 2009 року. Крім того, в поясненнях звертається увага суду апеляційної інстанції, що індекс інфляції застосовується в поточному місяці і є захистом кредитора від інфляційних процесів в державі, тоді як нарахування інфляційних втрат на оплачені спочатку дії договору орендні платежі за останніх два місяці взагалі неможливі.

В судовому засіданні 19.05.10 представник відповідача не змінив позиції, викладеної в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях. Представники позивача в судове засідання не зявились.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача відповідно до ст.75 ГПК України.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, додаткових пояснень, відзиву, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача орендної плати за листопад, грудень 2008 року і 10 днів березня 2009 року та за період з 11.03.09 по 19.05.09, так як орендар не повернув орендоване приміщення в порядку, визначеному п.6.1 договору.

11.03.08 між позивачем (за текстом договору “орендодавець”) та відповідачем (за текстом договору “орендар”) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі договір).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору орендодавець зобовязується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (обєкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кастелівка, буд. 48. Загальна площа приміщення 66.0 кв.м. Об'єкт оренди належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, видане Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження від 14.07.06 № 1205, зареєстрованого 19.07.06 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за № 15438644.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (п.1 ст.763 ЦК України).

Згідно з п.п.2.2.1 та 2.2.2 договору строк його дії становить 12 (дванадцять) місяців з дня підписання акту приймання - передачі обєкта оренди. Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку оренди (п.2.2.1.), а в частині зобовязань орендаря щодо сплати орендної плати та інших платежів до виконання зобовязань.

У відповідності з п.п.4.1 та 4.2 договору приймання-передача обєкта оренди оформляється актом приймання-передачі та проводиться сторонами (їх представниками) в день підписання цього договору. Перед підписанням акту приймання-передачі сторони проводять попередній огляд обєкта оренди. Обовязок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає обєкт оренди іншій стороні за договором.

11.03.08 на підставі договору оренди нежитлового приміщення позивач передав, а орендар прийняв в оренду приміщення за адресою: м. Львів, вул. Кастелівка, будинок 48, про що було складено акт прийому-передачі майна.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В п.3.1 договору сторони узгодили, що орендна плата нараховується за весь фактичний строк оренди, який розпочинається з моменту підписання акту приймання-передачі та закінчується датою повернення обєкта оренди орендодавцю. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця до 10 (десятого) числа поточного місяця (п.3.3 договору). Загальний розмір орендної плати в місяць сторонами визначено в сумі 7827,50 грн. (п.3.2 договору).

Додатково колегія суддів звертає увагу на окремий рядок в п. 3.2 договору, в якому сторони узгодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Як вбачається з платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, відповідачем сплачено наступні суми орендної плати: 5302,50 грн. (платіжне доручення від 18.03.08 - за період з 11.03.08 по 31.03.08), 15655,00 грн. (платіжне доручення від 18.03.08 № 1026 за два останніх місяці дії договору), 7827,50 грн. (платіжне доручення від 04.04.08 № 1351 за квітень 2008р.), 7827,50 грн. (платіжне доручення від 05.05.08 № 1747 за травень 2008р.), 7827,50 грн. (платіжне доручення від 04.06.08 № 2151 за червень 2008р.), 7827,50 грн. (платіжне доручення від 07.07.08 № 2566 за липень 2008р.), 7827,50 грн. (платіжне доручення від 04.08.08 № 2995 за серпень 2008р.), 7827,50 грн. (платіжне доручення від 03.09.08 № 3332 за вересень 2008р.), 7827,50 грн. (платіжне доручення від 08.10.08 № 3851 за жовтень 2008р.).

З огляду на те, що за умовами договору строк його дії закінчується 10.03.09, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не сплачено орендну плату за листопад, грудень 2008 року та 10 днів березня 2009 року.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати в сумі 18180,00 грн. за вказаний вище період задоволено судом обґрунтовано.

Оскільки умовами договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, то на цій підставі з відповідача підлягає стягненню 317,14 грн. інфляційних втрат за період з 11.11.08 по 10.01.09 та з 01.03.09 по 10.03.09.

В п.3.5 договору зазначено, що орендна плата збільшується на суму відшкодування орендодавцю орендарем витрат на комунальні послуги, а саме: відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення, газ, електроенергію, а також відшкодування витрат за експлуатацію пожежної та охоронної сигналізації.

Колегією суддів встановлено, що позивачем виставлено відповідачеві для оплати рахунок-фактуру № 1 за липень 2008 року, в якому, крім суми орендної плати, міститься відшкодування витрат на комунальні послуги та за експлуатацію пожежної сигналізації в сумі 56,09 грн.

Однак, в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 17.09.08 № 3554, згідно з яким суму 56,09 грн. відповідачем було сплачено. Даний факт не заперечувався присутніми в попередніх судових засіданнях представниками позивача.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача витрат на комунальні послуги та експлуатацію пожежної сигналізації в сумі 56,09 грн. підлягає припиненню.

Обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на комунальні послуги за жовтень 2008 року в сумі 433,20 грн. (за постачання природного газу) та за листопад-грудень 2008 року в сумі 599,60 грн. (також за постачання природного газу).

Факт сплати позивачем зазначених сум підтверджується наявними в справі квитанціями від 12.12.08 та від 05.03.09 та рахунками, виставленими позивачем для оплати відповідачем.

Що стосується стягнення з відповідача 20,21 грн. в якості витрат на комунальні послуги у вигляді спожитої електричної енергії, то позивачем не доведено понесення цих витрат. В якості доказу понесених витрат за спожиту електроенергію позивачем надано квитанцію ВАТ “Львівенерго”, яка видана на імя ОСОБА_3. Однак, ОСОБА_3 не є ні стороною, ні учасником даного спору.

За таких обставин в частині задоволення позовних вимог в сумі 20,21 грн. слід відмовити.

В апеляційній скарзі та протягом часу вирішення спору представник відповідача наполягав на тому, що звертався до позивача з пропозицією розірвання існуючого договору оренди, а орендоване у позивача приміщення було ним звільнено ще 15.12.08 шляхом повернення поштою ключів від приміщення.

Так, колегією суддів встановлено, що, дійсно, 05.11.08 відповідач звертався до позивача з пропозицією достроково припинити дію договору оренди нежитлового приміщення з 11.12.08 з надсиланням проекту додаткової угоди. Однак, в даному листі відповідач припустився декілька помилок щодо дати існуючого договору та нормативного пункту договору.

Позивач, в свою чергу, в претензії від 11.12.08 зазначив, що погоджується на дострокове припинення орендних відносин з 01.01.09.

Аналізуючи відносини, які склалися між сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами не було досягнуто згоди щодо дострокового припинення дії договору оренди нежитлового приміщення, зокрема, дати його припинення. Тому судова колегія вважає, що договір оренди продовжував існувати до 10.03.09 на умовах, викладених в ньому, зокрема, в п.2.2.1. За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги факт повернення відповідачем 15.12.08 цінною бандероллю ключів від орендованого приміщення, як факт звільнення орендованого приміщення.

Умовами договору передбачено, що приймання-передача обєкта оренди оформляється актом приймання-передачі. А обовязок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає обєкт оренди іншій стороні договору. Крім того, згідно з п.6.1 договору повернення обєкта оренди проводиться за участю представників обох сторін зі складанням акту приймання-передачі. Матеріалами справи не доведено, що відповідачем складався акт повернення обєкта оренди та надсилався позивачеві для підписання.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача орендну плату за користування орендованим приміщенням поза межами строку дії договору, а саме: з 11.03.09 по 19.05.09.

Оскільки відповідач в установленому договором порядку обєкт оренди не повернув, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру орендної плати поза межами строку дії договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 17927,50 грн., що складається з 5302,50 грн. за березень 2009р., 7827,50 грн. за квітень 2008р., 4797,50 грн. за 19 днів травня 2009р.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з п.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України).

Положення п.7.2 договору оренди також надають право орендодавцеві стягнути з орендаря пеню у випадку прострочення терміну внесення орендної плати та інших платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановлений у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки неустойкою забезпечується реально існуюче зобовязання, за розрахунками колегії суддів з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 329,71 грн. пені за прострочення термінів внесення орендної плати за період з 11.11.08 по 10.01.09 та з 01.03.09 по 10.03.09.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних також задоволено судом правомірно, оскільки їх стягнення передбачено положеннями чинного цивільного законодавства.

Так, в ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши перерахунок в цій частині позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 144,46 грн. загалом за періоди з 11.11.08 по 10.01.09, з 01.03.09 по 10.03.09 та з 11.03.09 по 19.05.09.

Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.09 у справі № 41/599 зміні.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.09 у справі № 41/599 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40, пов.3, код ЄДРПОУ 21004953) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: 79070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) орендну плату в сумі 36107,50 (тридцять шість тисяч сто сім) гривень 50 копійок, 1032,80 (одну тисячу тридцять дві) гривні 80 копійок комунальних послуг, 329,71 (триста двадцять девять) гривень 71 копійку пені, 819,11 (вісімсот девятнадцять) гривень 11 копійок індексації орендної плати, 144,46 (сто сорок чотири) гривні 46 копійок 3% річних, 384,34 (триста вісімдесят чотири) гривні 34 копійки державного мита та 195,88 (сто девяносто пять) гривень 88 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Припинити провадження в частині позовних вимог в сумі 56,09 грн.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.”

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: 79070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Нафтагазстрах” (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40, пов.3, код ЄДРПОУ 21004953) 34,76 (тридцять чотири) гривні 76 копійок витрат, повязаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до зміненої редакції рішення суду та п.3 даної постанови.

5. Матеріали справи № 41/599 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

26.05.10 (відправлено)