Постанова № 10064014, 19.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2010                                                                                           № 34/537

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Демченко В.С. (за дов.),

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ»

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.01.2010

у справі № 34/537 ( .....)

за позовом                               ПАТ "СЕБ Банк"

до                                                   ТОВ "Стара Фортеця Трейдінг"

про                                                   стягнення 2045584,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ПАТ «СЕБ Банк» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ» (з врахуванням уточнення позовних вимог від 21.10.2009) про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом, а також пені, нарахованій за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків по ньому, відповідно до Договору про відкриття кредитної лінії № 279 від 07 квітня 2005 року на суму 2632574, 36 грн. (два мільйони шістсот тридцять дві тисячі п’ятсот сімдесят чотири гривні тридцять шість копійок), що складаються з 78130, 43 доларів США (за курсом НБУ: 625574, 73 грн.) суми простроченої заборгованості по відсоткам, 1939672, 22 грн. пені за прострочену заборгованість по кредиту, 67327, 41 грн. пені за прострочену заборгованість по відсоткам.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 у справі № 34/537 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ» на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» 78130 (сімдесят вісім тисяч сто тридцять) доларів 48 центів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.01.2010 складає 625043 (шістсот двадцять п'ять тисяч сорок три) грн. 44 коп. простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 300000 (триста тисяч) грн. пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а також 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 188 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» на користь Державного бюджету України 5869 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення в частині зменшення розміру пені, а саме, затвердити пеню в розмірі 2006999, 63 грн., посилаючись на наступне:

- штрафні санкції, пред’явлені відповідачу за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків по ньому не є надмірно великими порівняно зі збитками позивача;

- при винесенні рішення щодо зменшення розміру санкцій за несвоєчасну сплату відсотків судом було враховано часткову сплату відповідачем кредиту, в той час як з 27 січня 2009 року не відбулось жодного погашення по кредиту;

- посилання на світову фінансову кризу є недоречними.

Також позивач просить скасувати рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» в доход Державного бюджету України витрат по сплаті державного мита в сумі 5869, 90 грн., з огляду на те, що статтями 44, 45 Господарського процесуального кодексу України, а також пп. а. п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплата державного мита за уточнення позовних вимог не передбачена, рішення суду в даній частині є необґрунтованим.

Не погодився з рішенням суду першої інстанції і відповідач, який звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить суд його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не досліджено, що між позивачем та відповідачем Кредитний договір № 279 ніколи не укладався. Відповідно відповідач не мав ніяких зобов’язань згідно вказаного Кредитного договору і не міг порушити його умови. Вказане підтверджує той факт, що 07.04.2005 між сторонами було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №279, а не Кредитний договір.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначає, що її вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь свого представника в судому засіданні, про причини суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є підпис повноважного представника ТОВ «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ» Рябової О.О. на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні (том 2, а.с. 37).

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

07 квітня 2005 року між Акціонерним банком «АЖІО» (Банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ» (Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 279 (далі – Кредитний договір). Згідно умов якого Банк відкриває Позичальнику відновлювану мультивалютну кредитну лінію з лімітом еквівалентним 660000, 00 доларів США (пункт 1.1 Кредитного договору).

Згідно з пунктом 2.1. Кредитного договору строк користування кредитом складає з 07 квітня 2005 року по 05 квітня 2007 року (включно).

Додатковою угодою від 14.01.2009 року до Кредитного договору було продовжено строк його дії до 26 січня 2009 року та встановлено ліміт кредитної лінії еквівалентний 1 550 000 доларів США.

На виконання умов Кредитного договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1550000 доларів США (що становить 11692137, 45 грн.), що підтверджується меморіальними ордерами, виписками з особового рахунку відповідача, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Даний факт також було встановлено в рішенні Господарського суду м. Києва у справі №25/121 від 07.07.2009 року за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ» про стягнення 11692137, 45 грн. заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №279 від 07.04.2005, в якому зазначено, що позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав повністю, надавши відповідачу кредит у сумі 1 550 000 доларів США.

Частиною 2 статті 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до пункту 2.2. Кредитного договору Позичальник зобов’язується повернути Банку одержаний кредит, згідно з пунктом 2.3. Кредитного договору позичальник зобов’язується щомісячно сплачувати Банку проценти за фактичні суми та строки користування кредитом.

Додатковою угодою від 14.01.2008 до Договору про відкриття кредитної лінії № 279 сторони погодили, що Позичальник зобов’язується сплачувати банку проценти за фактичні суми та строки користування кредитом на рахунок №2068603588279 із розрахунку 12,5% річних за користування кредитом у доларах США та 15,9% річних за користування кредитом у гривнях не пізніше 20-го числа кожного місяця, починаючи з 20 січня 2008 року та 14 січня 2009 року.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що ТОВ «СТАРА ФОРТЕЦЯ ТРЕЙДІНГ» свої зобов’язання за Кредитним договором виконало неналежним чином, а саме, суму кредиту та процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не сплатило.

Відповідно п. 4.5 Кредитного договору при наявності прострочених процентів кошти перераховуються в наступній черговості:

1.          сплата прострочених процентів за користування кредитом;

2.          повернення кредиту;

3.          сплата неустойки.

Пунктом 10.1. Кредитного договору визначено, що при несвоєчасному погашенні кредиту або процентів за його користування, Позичальник надає право Банку списати суму боргу з поточного рахунку №2600303588 в АКБ «АЖІО». Так, позивачем 20.10.2009 було списано кошти з поточного рахунку відповідача в сумі 102 974, 15 грн., що за курсом НБУ станом на 20.10.2009 еквівалентно 19 920, 22 доларів США, які банком були зараховані на часткове погашення заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом.

Доказів щодо погашення суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідачем не надано.

Крім того, у відзиві на позов відповідач визнає суму заборгованості перед позивачем в сумі 1494340, 87 доларів США, що станом на 04.12.2009 еквівалентно 11939783, 55 грн. (том 1, а.с. 190).

Таким чином відповідач визнав, що неналежним чином виконав зобов’язання, визначені Кредитним договором.

За розрахунком заборгованості по Кредитному договору (том 1, а.с. 178), наданим Позивачем, станом на 21.10.2010 року сума простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом становить 78130, 43 доларів США, що еквівалентно 625 574, 73 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про стягнення суми процентів за користування кредитом з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статі 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено вище, пунктом 2.3 Кредитного договору позичальник зобов’язався щомісячно сплачувати банку проценти за фактичні суми та строки користування кредитом, а розмір процентів визначено Додатковою угодою до Кредитного договору від 14.01.2008.

Проведений Банком станом на 21.10.2009 (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог) розрахунок відсотків за користування кредитом, перевірений судом, є обґрунтованим та правомірним, таким чином заборгованість відповідача по відсотках за користування кредитом становить 78130,43 долари США.

Беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення , суд зазначає, що станом на 27 січня 2010 року 78130,43 доларів США за офіційним курсом НБУ ( http://www.bank.gov.ua ; 8,00 грн. за 100 доларів США) на цю дату складає 625043,44 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 78130,43 долари США., що еквівалентно 625043,44 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1939672, 22 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в сумі 67327, 41 грн.

Згідно з пунктом 4. Кредитного договору при порушенні строків повернення кредиту та/або сплати процентів, Позичальник зобов’язується сплатити пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, на суму простроченої заборгованості по кредиту та процентах.

Пеня сплачується у валюті кредиту або гривнях по офіційному курсу НБУ, встановленому на день сплати на рахунок №63977021203 в АБ «АЖІО».

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 вищевказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням прострочення відповідача та враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1939672, 22 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в сумі 67327, 41 грн., за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Висновок суду першої інстанції щодо застосування частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки дана стаття передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, пунктом 4.4. Кредитного договору сторони погодили, що при порушенні строків повернення кредиту та/або сплати процентів, Позичальник зобов’язується сплатити пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, на суму простроченої заборгованості по кредиту та процентах.

Таким чином, сторони в договорі передбачили можливість нарахування пені за кожен день прострочки без обмежень у строках.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.9.2. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково застосував статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, оскільки:

- велика сума заборгованості (більше 12 млн. грн.), таким чином сума неустойки не є великою порівняно із сумою заборгованості;

- оплата за Кредитним договором не проводилась починаючи з початку 2009 року (більше року), при цьому відповідачем (боржником) не зазначено причин невиконання зобов’язання;

- в матеріалах справи відсутні докази про тяжке фінансове становище відповідача;

- відсутні докази вжиття боржником заходів щодо виконання зобов’язання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що даний випадок є винятковим не підтверджений ніякими доказами.

Крім того, в матеріалах справи відсутнє будь-яке клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій чи посилання на тяжке фінансове становище. Лише подано відзив на позов, в якому відповідач визнає заборгованість перед позивачем та заперечує щодо початкової дати нарахування штрафних санкцій.

З врахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені підлягає зміні з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Позивач також просить суд скасувати рішення в частині стягнення з ПАТ «СЕБ Банк» до Державного бюджету України додатково державне мито за подання Уточнень позовних вимог №4-5-2/4655 від 21.10.2009, оскільки чинним процесуальним законодавством України не передбачено сплату державного мита за подання уточнень позовних вимог.

При зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається. При збільшенні позову недостаюча сума мита доплачується виходячи зі збільшеної суми позову (абзац 3 пункту 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15).

Оскільки, уточнюючи позовні вимоги позивачем збільшено суму позову, недоплачене державне мито підлягає стягненню в Доход Державного бюджету України.

Однак, судом першої інстанції невірно визначено суму, яку необхідно стягнути. Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 ставки державного мита встановлені в таких розмірах: із позовних заяв що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт «а» пункту 2 зазначеної статті). Таким чином, за подання позову на суму 2632574, 36 грн. позивач повинен був сплатити всього 25500, 00 грн. державного мита, а при поданні уточнень до позовних вимог доплатити 5044, 15 грн.

Судом першої інстанції стягнуто недоплачене державне мито в сумі 5869, 90 грн., тобто на 825, 75 грн. більше, ніж це передбачено статтею 3 Декрету.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача додатково державного мита в доход Державного бюджету України підлягає зміні.

Апеляційна скарга ПАТ «СЕБ Банк» підлягає частковому задоволенню.

Посиланням відповідача на те, що між позивачем та відповідачем Кредитний договір № 279 ніколи не укладався, судова колегія вважає безпідставним з огляду на наступне.

В першому абзаці описової частини рішення суду першої інстанції зазначено: «У серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця Трейдінг»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2045584,71 грн., яка складається з 77610,40 доларів США, що за курсом НБУ становить 597530,23 грн. –прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом, 1408024,51 грн. –пеня за прострочену заборгованість за кредитом, 40029,97 грн. – пеня за прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії №279 від 07.04.2005 (далі –Кредитний договір)».

Таким чином, в тексті оскаржуваного рішення для зручності було введено скорочення для написання назви Договору, укладеного між сторонами, а саме, «договір про відкриття кредитної лінії №279 від 07.04.2005» було змінено на скорочення «Кредитний договір».

Отже, суд першої інстанції мав на увазі, що 07.04.2010 між сторонами було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №279 від 07.04.2005 (Кредитний договір №279).

Таким чином, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, розмір ставки на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах становить 236, 00 грн.

Витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивачем сплачено в розмірі 315, 00 грн. Таким чином, з Державного бюджету України підлягає повернення позивачу зайво сплачених коштів в сумі 79, 00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2010 по справі № 34/537 підлягає зміні.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця Трейдінг» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду м .Києва від 27.01.2010 у справі № 34/537 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця Трейдінг» (ідентифікаційний код 24935959; 02002, м. Київ, вул. Каховська, 64) на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (ідентифікаційний код 14351016; 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10) 78130 (сімдесят вісім тисяч сто тридцять) доларів 43 центів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.01.2010 складає 625043 (шістсот двадцять п’ять тисяч сорок три) грн. 44 коп. – прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1939672 (один мільйон дев’ятсот тридцять дев’ять гривень шістсот сімдесят дві) грн. 22 коп.– пені за прострочення сплати кредиту, 67327 (шістдесят сім тисяч триста двадцять сім) грн. 41 коп. – відсотків за користування кредитними коштами, а також 25500 (двадцять п’ять тисяч) грн. – витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (ідентифікаційний код 14351016; 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10) в доход Державного бюджету України 5044 (п’ять тисяч сорок чотири) грн. 15 коп. – витрат по сплаті державного мита.

Повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «СЕБ Банк» (ідентифікаційний код 14351016; 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10) 79 (сімдесят дев’ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як зайво сплачених.

Видати накази.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця Трейдінг» (ідентифікаційний код 24935959; 02002, м. Київ, вул. Каховська, 64) на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (ідентифікаційний код 14351016; 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10) 8539 (вісім тисяч п’ятсот тридцять двоять) грн. 13 коп. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 34/537 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді