Постанова № 10063965, 18.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2010                                                                                           № 51/446

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Малиш В.В. – дов. №51 від 30.12.2009р.;

від відповідача:           не з’явились;

від третьої особи:          Малиш В.В. – дов. №4 від 12.01.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2009

у справі № 51/446 ( .....)

за позовом                               КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради

до                                                   НВФЗАТ "Апогей"

третя особа позивача           Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва

про                                                   стягнення 37277,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Науково-виробничої фірми закритого акціонерного товариства „Апогей” (далі – відповідач) про стягнення 37277,76 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва №1036ж від 21.03.2007р. (з них: 34 489,71 грн. - основний борг, 1 318,34 грн. - пеня, 1 469,71 грн. - плата за землю).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії Договору оренди відповідач продовжує використовувати орендоване приміщення площею 44,0 кв. м., розташоване у м. Києві по бульвару І.Лепсе, 1/28, не сплачуючи при цьому орендної плати та плати за землю, внаслідок чого виникла заборгованість.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 41 729,57 грн., з яких: 38 731,63 грн. - плата за фактичне використання приміщення, 1 350,83 грн. - пеня, 1 647, 1 грн. - компенсація плати за землю.

Відповідач участі у судовому розгляду в Господарському суді міста Києва не приймав, явку своїх представників не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв’язку з чим справа розглядалась судом першої інстанції за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва (далі – третя особа) підтримало позовні вимоги та просило суд позов задовольнити повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р. у справі №51/446 в позові було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р. у справі №51/446 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно використання відповідачем спірного нежитлового приміщення після закінчення строку дії Договору оренди, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2010р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.

В судовому засіданні 18.05.2010р. представник позивача та третьої особи підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р. у справі №51/446, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повністю.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2010р. не з’явився, поважності причин нез’явлення суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав, свою позицію у спорі не визначив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповілача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.03.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (далі – Орендодавець) та Науково-виробничою фірмою закритим акціонерним товариством „Апогей” (далі – відповідач, Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №1036Ж (далі – Договір) (том справи – 1, аркуші справи – 12-15).

У відповідності до умов Договору (п.п.1-3) за умовами якого, Орендодавець на підставі розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №512 від 21.03.2007р. зобов'язався передати, а Орендар - прийняти в оренду нежиле приміщення для адміністративних потреб загальною площею 44, 0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, б-р. І.Лепсе, 1/28, та сплачувати Орендодавцеві за користування об'єктом оренди орендну плату, яка на момент укладання Договору була встановлена у розмірі 15% від вартості майна і складала 2 168,54 грн. на місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. При цьому, Орендар має компенсувати Орендодавцеві його видатки по платі за землю, фактичні витрати на утримання будинку і прибудинкової території та вартість комунальних послуг.

В п.3.9, п.3.10 Договору передбачено, що Орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Орендна плата нараховується до: дати підписання сторонами Акту прийому-передачі при поверненні об’єкта оренди Орендодавцеві; дати складання акту державним виконавцем про виселення на підставі рішення суду.

Згідно з п.9.1, п.9.2 Договору строк дії останнього встановлено з 21.03.2007р. по 21.03.2008р. Договір припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку Договору оренди та його умови вирішуються на підставі письмового звернення Орендаря до органу виконавчої влади, поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. У разі якщо звернення Орендаря не надійшло або Орендар не отримав дозволу на продовження оренди об’єкту оренди, Орендар повинен звільнити об’єкт оренди по закінченню терміну дії Договору та передати Орендодавцю об’єкт оренди по Акту прийому-передачі.

Рішенням Солом’янської районної у місті Києві ради від 19.12.2007р. №218 „Про утворення комунальних підприємств” створено Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради (том справи – 1, аркуш справи – 27).

Згідно з Розпорядженням від 29.12.2007р. №2492 „Про проведення інвентаризації Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва” та Розпорядження від 01.02.2008р. №141 „Про затвердження статуту Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом’янської у м. Києві ради” 01.04.2008р. нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, б-р. І.Лепсе, 1/28 закріплено за позивачем на праві господарського відання(том справи – 1, аркуш справи – 28).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що незважаючи на закінчення терміну дії Договору, відповідач продовжував використовувати орендоване приміщення, що є підставою для нарахування орендної плати та компенсації плати за землю.

Господарський суд міста Києва відмовив в позові, посилаючись на те, що спірне нежитлове приміщення було передано позивачу за актом приймання-передачі від 31.03.2008р., тоді як строк дії Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №1036Ж 21.03.2007р. закінчився 21.03.2008р. З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на підставі згаданого Договору оренди між сторонами не виникло ніяких зобов'язань, оскільки позивач не набув статусу Орендодавця спірного нежитлового приміщення, а отже у відповідача не виникло обов'язку щодо сплати як орендних платежів і плати за фактичне користування вказаним приміщенням, так і компенсації видатків по платі за землю.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим, з наступних підстав.

Згідно з ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у місті Києві ради зареєстроване як юридична особа 12.02.2008р, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 697804 та статутом (том справи – 1, аркуші справи – 25, 34-38).

Відповідно до п.п.1.1, 3.1 Статуту Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради майно останнього перебуває в комунальній власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва і закріплюється за Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради на праві господарського відання. Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради є самостійним суб’єктом господарювання та балансоутримувачем житлових та нежитлових будинків комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва.

Оскільки, строк дії договору оренди від 21.03.2007р. закінчився 21.03.2008р., дозвільна документація, передбачена в п.9.2 Договору, відповідачем надана не була, підстави для переукладення договору оренди між Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради, як новим балансоутримувачем, та Науково-виробничою фірмою закритим акціонерним товариством „Апогей” (відповідачем) на приміщення за адресою: м. Київ, б-р. І.Лепсе, 1/28, також були відсутні.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України).

В ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як було встановлено в процесі судового розгляду, після закінчення строку дії Договору оренди відповідач не звільнив орендоване приміщення та продовжував його використовувати до 03.08.2009р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 03.08.2009р., згідно з яким відповідач повернув позивачу об’єкт оренди (том справи – 1, аркуш справи – 130).

Окрім того, факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань в частині дотримання порядку і строків повернення орендованого приміщення Орендодавцю було встановлено в Рішенні Господарського суду міста Києва від 17.03.2009р. по справі №16/93 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва до Науково-виробничої фірми закритого акціонерного товариства „Апогей”, третя особа Комунальнео підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві про виселення з нежилого приміщення площею 44 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 1/28 (том справи – 1, аркуші справи – 106-107).

На виконання вказаного вище Рішення суду було видано наказ від 17.04.2009р., який згідно з постановою Відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. києві від 19.08.2009р. виконано повністю, Науково-виробничу фірму закрите акціонерне товариство „Апогей” виселено із займаного приміщення за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 1/28 (том справи – 1, аркуші справи – 108-111).

У відповідності до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

24.03.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією №911/38, в якій повідомляв про закінчення терміну дії Договору оренди, у зв’язку з чим просив звільнити об’єкт оренди та оплатити орендну плату і плату за комунальні послуги по день фактичної здачі приміщення (том справи – 1, аркуш справи – 18-20).

06.04.2009р. відповідач направив позивачу лист №22 (том справи - 1, аркуш справи – 129), в якому просив надати відстрочку по сплаті заборгованості з орендної плати за Договором оренди №1036ж від 21.03.2007р. та гарантував здійснення оплати до 30.05.2009р.

Однак, як станом на дату звернення з позовом до суду, так і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заборгованість за період з вересня 2008 року по 03.08.2009р. у загальній сумі 40378,74 грн. (з них: 38731,63 грн. – плата за фактичне користування орендованим приміщенням, 1647,11 грн. - плата за землю), відповідачем погашена не була.

Належних та допустимих доказів на спростування вищевикладеного суду надано не було.

Таким чином, оскільки наявними у справі матеріалами (доказами) підтверджується факт використання відповідачем спірного приміщення після закінчення терміну дії Договору оренди за відсутності достатніх правових підстав для цього, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за фактичне користування орендованим приміщенням у сумі 38731,63 грн. та компенсації плати за землю у розмірі 1647,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача пені у відповідності до п.6.2 Договору оренди №1036ж від 21.03.2007р., апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, за який позивачем здійснено розрахунок пені, Договір оренди №1036ж від 21.03.2007р. вже майже рік не діяв у зв’язку із закінченням терміну, на який він укладався, тобто в періоді нарахування позивачем пені правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі між сторонами був відсутній. За таких обставин, в даному конкретному випадку правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги позивача частково підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р. у справі №51/446 має бути скасовано повністю з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, а саме в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за фактичне користування орендованим приміщенням у сумі 38731,63 грн. та компенсації плати за землю у розмірі 1647,11 грн. В частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги, збільшивши їх розмір з 37277,76 грн. до 41729,57 грн. (заява про уточнення позовних вимог – том справи – 1, аркуші справи – 39-42).

Згідно з пп. „а” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” із заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, встановлена ставка державного мита на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки станом на дату прийняття судом першої інстанції загальний розмір майнових вимог позивача становив 41729,57 грн., враховуючи вимоги пп. „а” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач повинен був сплатити до Державного бюджету України державне мито у розмірі 417,29 грн. (1% від 41729,57 грн.).

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень, а саме №202 від 30.03.2009р. на суму 264,00 грн., №681 від 10.07.2009р. на суму 108,77 грн., №369 від 21.08.2009р. на суму 28,05 грн. вбачається, що позивачем було сплачено державне мито лише у сумі 400,82 грн., тобто в меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством (том справи – 1, аркуші справи – 7-8, 41).

Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що на дату звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва, а саме 20.07.2009р. (відбиток штампу Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва для реєстрації вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви - вх.№24833 від 20.07.2009р.), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №693 від 08.07.2009р. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягали сплаті за ставкою 118,00 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тоді як в матеріалах справи наявні платіжні доручення №208 від 30.03.2009р. на суму 118,00 грн., №682 від 10.07.2009р. на суму 117,00 грн., які свідчать про сплату ним 235,00 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки на дату звернення з позовом до суду позивач повинен був сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн., а фактично сплатив 235,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством, з Державного бюджету України підлягають поверненню надмірно сплачені позивачем кошти у сумі 117,00 грн., перераховані на підставі платіжного доручення №682 від 10.07.2009р.

Наведені вище обставини не знайшли свого відображення в Рішенні місцевого господарського суду від 23.11.2009р. у справі №51/446.

У відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову та апеляційної скарги, у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме:

на позивача – у сумі 24,08 грн. (з урахуванням недоплаченої суми державного мита у розмірі 16,47 грн.), з яких: 13,50 грн. – державне мито за подання позову, 03,82 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 06,76 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги;

на відповідача - у сумі 719,85 грн., з яких: 403,78 грн. – державне мито за подання позову, 114,18 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 201,89 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 46, 47, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009р. у справі №51/446 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві задовольнити частково.

4. Стягнути з Науково-виробничої фірми закритого акціонерного товариства „Апогей” (03067, м. Київ, бул. І.Лепсе, 1/28, кв. 4, код ЄДРПОУ 23517881, р/р 26009544956001 в ФКВ „Приватбанк” м. Києва, МФО 320649, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919, р/р 2600957377 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) 38731,63 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять одну гривню 63 копійки) – плати за фактичне використання приміщення, орендованого на підставі Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва №1036ж від 21.03.2007р., 1647,11 грн. (одну тисячу шістсот сорок сім гривень 11 копійок) - компенсації плати за землю, 403,78 грн. (чотириста три гривні 78 копійок) - державного мита, 114,18 грн. (сто чотирнадцять гривень 18 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919, р/р 2600957377 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) 16,47 грн. (шістнадцять гривень 47 копійок) – недоплаченого державного мита за звернення з позовом до суду.

7. Повернути Комунальному підприємству „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919, р/р 2600957377 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) з Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 117,00 грн. (сто сімнадцять гривень 00 коп.), перераховані згідно з платіжним дорученням №682 від 10.07.2009р. Оригінал платіжного доручення №682 від 10.07.2009р. знаходиться в матеріалах справи №51/446.

8. Стягнути з Науково-виробничої фірми закритого акціонерного товариства „Апогей” (03067, м. Київ, бул. І.Лепсе, 1/28, кв. 4, код ЄДРПОУ 23517881, р/р 26009544956001 в ФКВ „Приватбанк” м. Києва, МФО 320649, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м. Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919, р/р 2600957377 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) 201,89 грн. (двісті одну гривню 89 копійок) - державного мита за подання апеляційної скарги.

9. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

10. Матеріали справи №51/446 повернути до Господарського суду міста Києва.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.05.10 (відправлено)