Рішення № 100639548, 26.10.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/115/21

Провадження № 2/202/1218/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 жовтня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді – Бєсєди Г.В.

за участю секретаря – Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона звернулась до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію після смерті її батька ОСОБА_2 . Державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Єремеєвою А.В. прийнято постанову про відмову у здійсненні нотаріальної дії, яка обґрунтована тим, що відсутні відомості про спадкоємців, які були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та в матеріалах спадкової справи наявна заява ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини, яка не оформлена належним чином. З даним рішенням державного нотаріуса вона не погоджується та вважаю його таким, що порушує її права.

ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник Шостої дніпровської державної нотаріальної контори надав заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти позову зазначав, що не виявлено спадкового майна на яке можливо було б видати свідоцтво про право на спадщину, не встановлено кола спадкоємців та в матеріалах спадкової справи наявна заява про відмову від спадщини, яка не оформлена належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано 13.02.2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 268.

ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 259, яке видано 15.11.1954 року та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видано 22.02.1975 року.

ОСОБА_1 26.05.2020 року звернулась до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 .

Згідно копії спадкової справи № 256/2020 із заявою про відмову від спадщини звернулась дружина померлого ОСОБА_3 , який завідувачем Шостої дніпровської державної нотаріальної контори було роз`яснено про направлення належно оформленої заяви, яка буде нотаріально посвідчена, або необхідності особисто прибути до нотаріуса.

В матеріалах спадкової справи № 256/2020 міститься лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, згідно якого недоотримана пенсія ОСОБА_2 відсутня.

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 03.09.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю недоотриманої пенсії на ім`я померлого ОСОБА_2 , не надання ОСОБА_1 документів з яких можливо встановити коло спадкоємців на час відкриття спадщини та наявністю в матеріалах спадкової справи оформленої неналежним чином заяви про відмову від спадщини від ОСОБА_3 .

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У частині першій статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог підпункту 1.2 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за №296/5 (далі - Порядок) нотаріус повинен з`ясувати відомості стосовно місця відкриття спадщини та кола спадкоємців.

Відповідно до пунктів 4.14 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно пункту 4.12 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з підстав, заявлених позивачем, до задоволення не підлягають, оскільки нотаріус відповідно до Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України розглянула заяву позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину, за результатами розгляду якої правомірно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що позивач не позбавлена можливості реалізувати своє право на звернення до суду із відповідним позовом про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом із залученням до участі у справі інших спадкоємців.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 264, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину– відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда