Постанова № 10063862, 12.05.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2010                                                                                           № 46/31

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Іваненко І.П. – представник за довіреністю №Д07/2009/07/10-7

від відповідача -не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українське молодіжне аерокосмічне об"єднання "Сузір"я"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2010

у справі № 46/31 ( .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Українське молодіжне аерокосмічне об"єднання "Сузір"я"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 49494,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергетична компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі-позивач) у грудні 2009 року звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання “Сузір’я” (далі-відповідач) про стягнення 42 161,87 грн. основного договору, 3 929,78 грн. пені, 2 651,25 грн. інфляційної складової боргу, 751,68 грн. 3 % річних у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати поставленої на його користь електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 50800 від 22.06.2007 року.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав неправомірного, на його думку, нарахування об’ємів використаної об’єднанням електроенергії, зважаючи на неправильну роботу обчислювальних приладів, встановлених позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» до Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» про стягнення 49494,58 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 42161, 87 грн. боргу, 300 грн. пені, 2651,25 грн. інфляційної складової боргу, 751,68 грн. 3 % річних, 494,95 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання «Сузір’я» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» про стягнення боргу відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що розрахункова система обліку електричної енергії, яку встановлювало та використовувало АЕК «Київенерго» не відповідала вимогам нормативно-технічних документів, а нарахування для УМАО «Сузір’я» вартості спожитої електричної енергії за період з 01.06.2009 року по 01.10.2009 року, що є предметом позову АЕК «Київенерго», були обраховані на підставі показників розрахункового обліку електричної енергії відповідача, який був облаштований із порушенням вимог нормативно-технічних документів позивача, що підтверджується Актом-вимогою від 08.12.2009 року.

Також зазначив, що судом першої інстанції не повно з’ясовано, який саме закон повинен застосовуватись та норми якого є спеціальними між Акціонерною енергетичною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго» та Українським молодіжним аерокосмічним молодіжним об’єднанням «Сузір’я».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року у справі № 46/31 апеляційну скаргу Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 14.04.2010 року.

У судовому засіданні 14.04.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 12.05.2010 року.

У судове засідання 12.05.2010 року з’явився представник позивача.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, заслухавши думку представника позивача, відмовила у задоволенні клопотання відповідача, враховуючи, що тим з достатньою повнотою висловлена позиція щодо прийнятого судом першої інстанції рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2010 року просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2007 р. між Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (постачальник) та Українським молодіжним аерокосмічним об’єднанням “Сузір’я” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 50800 (надалі –договір).

Згідно з п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та Додатками до договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та Додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно з п. 2.2.2 договору постачальник зобов’язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток «Обсяг постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Відповідно до п. 5 додатку 2.1. до договору щомісячно 22 числа споживач (відповідач) зобов’язаний направляти свого представника до позивача для подання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності. Крім того, споживач надає підписаний акт приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Згідно з п. 13 додатку 2.1 до договору споживач до 3 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії розрахункового періоду платежем у розмірі 100 % від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з розрахунку позивача проведеного відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, звітів про використану електричну енергію , які підписані відповідачем за період з 01.06.2009 року по 01.10.2009 року, рахунків-розшифровки стверджується факт споживання відповідачем протягом вказаного періоду електричної енергії вартістю 61728,59 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за даним договором з постачання електричної енергії.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті за спожиту електричну енергію виконав частково у сумі 24059,54 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позовної заяви становила 37669,05 грн.

Крім того, між сторонами 13.08.2008 року було укладено угоду № 57-80-е про реструктуризацію заборгованості (далі-угода) за договором № 5800 від 22.06.2007 року, яка виникла між сторонами станом на 01.08.2008 року.

Згідно з п. 3 угоди № 57-80-е про реструктуризацію заборгованості боржник зобов’язувався сплатити зазначену заборгованість протягом 08.2008-10.2008 рр. щомісячними платежами сумою 12000,23 до 25 числа кожного місяця.

Однак, наведені вище зобов’язання за угодою відповідач не виконав, внаслідок чого його борг становив 4498,82 грн. який виник внаслідок неоплати у повному обсязі за період з серпня 2008 року по жовтень 2008 року належних до сплати платежів на загальну суму 36000,69 грн., які боржником сплачено на суму 31507,87 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та вірно з’ясувавши обставини справи, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, що станом на день ухвалення рішення, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 42161,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 2651,25 грн., 3 % річних у розмірі 751,68 грн. та пеню у розмірі 3929,78 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Виходячи з положень ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Порядок нарахування штрафних санкцій визначено у статті 232 ГПК України.

Суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2651,25 грн. та 3 % річних в розмірі 751,68 грн. повністю задовольнив виходячи з встановленого і не запереченого відповідачем факту невиконаних грошових зобов’язань по оплаті спожитої електричної енергії за договором та угодою станом на 01.11.2009 року.

Крім того, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок заявлених сум, у зв’язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми, є належним чином обґрунтованим позивачем.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Пунктом 4.2.2 договору та п. 6 угоди сторони погодили, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Зважаючи на те, що відповідачем як зобов’язаною стороною допущені порушення у сфері господарювання у зв’язку з чим він повинен нести господарську відповідальність, встановлену законом або договором, суд першої інстанції, визнав можливим зменшити розмір відповідальності боржника перед кредитором на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України.

З мотивами які наведені судом першої інстанції в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій (пені), не може не погодитися і суд апеляційної інстанції, з огляду на те, що нормами ч. 2 ст. 233 ГК України допускається зменшення належних до сплати штрафних санкцій у випадку коли порушення зобов’язання не завдало збитків іншому учаснику господарських відносин.

Тому невиконання відповідачем зобов’язань не призвело до виникнення у позивача збитків, оскільки нарахування інфляційних витрат та 3 % річних на суму боргу стягнута у заявленому позивачем розмірі.

Доводи апелянта, наведені в обґрунтування скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, які стосуються невірного визначення пристроями обліку електроенергії обсягів споживання не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, з огляду на п. 6.20 Правил користування електричною енергією який регламентує порядок нарахування плати за спожиту електроенергію при виявленні недоліків роботи приладів обліку

Поряд із цим колегія суддів виходить з того, що відповідач не надав судам обох рівнів переконливих доказів на підтвердження тієї обставини, що обсяг електроенергії, який визначений ним у звітах, поданих кредитору, внаслідок поломки приладів обліку електроенергії був безпідставно завищений, порівняно з тим, що у дійсності спожитий відповідачем.

За таких обставин справи, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у зв’язку зі зменшенням господарським судом м. Києва пені, з викладенням його резолютивної частини у новій редакції, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі статті 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року у справі № 46/31 змінити з викладенням його резолютивної частини у такій редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання “Сузір’я” (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 12, ідентифікаційний код 00048981) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 42 161 (сорок дві тисячі сто шістдесят одну) грн. 87 коп. боргу, 300 (триста) грн. пені, 2 651 (дві тисячі шістсот п’ятдесят одну) грн. 25 коп. інфляційної складової боргу, 751 (сімсот п’ятдесят одну) грн. 68 коп. 3 % річних, 494 (чотириста дев’яносто чотири) грн. 95 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог про стягнення пені відмовити.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.05.10 (відправлено)