Рішення № 100632397, 28.10.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/716/21

Провадження № 2/156/385/21

Рядок статзвіту № 15

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 156/716/21

за позовом ОСОБА_1 , представник - адвокат Білецька Інна Микоївна,

до Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області

про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом

учасники справи:

позивачка - не з`явилася,

представник позивачки - не з`явилася,

представник відповідача - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

Позивач через свого представника адвоката Білецьку І.М. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що позивач ОСОБА_1 являється внукою ОСОБА_2 , яка у період з 1959 по 1979 роки працювала у колгоспі с. Милятин Іваничівського району Волинської області та була членом колгоспу з 1948 року. ОСОБА_2 , як члену КСП «Промінь» був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0084564, що зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28.10.1996 року за № 2667.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після смерті останньої відкрилась спадщина на усе її майно, а так, як за життя спадкодавець заповіту не склала, спадщина відкрилась за законом. Після її смерті спадщину прийняла її дочка - ОСОБА_3 (мати позивача) шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном за правилами ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.). Таким чином, матері позивача - ОСОБА_3 стало належати право на земельну частку (пай) в розмірі 1,39 в умовних кадастрових гектарах, належне померлій ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0084564, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів 28.10.1996 року за №2667. Спадкові права на зазначену земельну частку пай нею оформлено не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача, ОСОБА_3 , також померла. Після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої ввійшли і майнові права на право на земельну ділянку (пай) згідно сертифіката серії ВЛ №0084564 в розмірі 1,39 в умовних кадастрових гектарах, що розташована в адміністративно-територіальних межах Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. Оформлення та/або видача державного акту на право власності на спірну земельну ділянку на ім`я спадкодавця не здійснювались. Останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 є - АДРЕСА_1 . На день смерті останньої в будинку, за вище вказаною адресою, була зареєстрована позивач по справі - ОСОБА_1 , а тому, вона прийняла спадщину в силу вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України. Будь-які інші особи, що належали б до спадкоємців, які здійснюють спадкування за законом/заповітом, які б звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заяви до нотаріуса як після смерті ОСОБА_2 так і після ОСОБА_3 , відсутні. Однак, оформити право власності на спадкове майно через нотаріальну контору у позивача немає можливості в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа, неможливістю на даний час отримання дублікату відповідного сертифіката, через відсутність його копії, відповідних бланків, та законодавчо визначеного порядку оформлення такого дубліката на вказаний вище об`єкт нерухомості.

З огляду на наведене, представник позивача просить суд визнати за позивачем право на земельну частку (пай) розміром в розмірі 1,39 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката серії ВЛ № 0084564 зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №2667 від 28.10.1996 року, що розташована в адміністративно-територіальних межах Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивачка не з`явилася, про причини неприбуття в судове засідання не повідомила. Будь-яких заяв чи клопотань до суду від неї не надходило.

Представник позивачки в судове засідання також не з`явилася. У матерілах справи міститься заява від 07.10.2021 року про проведення розгляду справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та вказує, що судові витрати позивач залишає за собою.

У матеріалах справи міститься заява представника відповідача - сільського голови Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області Сапожника А., згідно якої просив розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги визнав повністю.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 09.09.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.10.2021 року.

07.10.2021 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.10.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи

ОСОБА_2 у період з 1959 по 1979 роки працювала у колгоспі с. Милятин Іваничівського району Волинської області та була членом колгоспу з 1948 року, що підтверджується копією архівної довідки, виданої КУ «Трудовий архів Іваничівської селищної ради» від 19.07.2021 року №31/01-24 (а.с.11).

Розпорядженням Іваничівської РДА Волинської області від 23.04.1996 року № 102 про затвердження розміру середніх земельних часток (паю) затверджено розмір часток (паю) КСГП «Промінь» - 2,13 га (а.с.16).

З довідки управління у Володимир-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 02.08.2021 року № Г-29/0-0.201-30/140-21 вбачається, що ОСОБА_2 , як члену КСП «Промінь» був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0084564, що зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28.10.1996 року за № 2667 (а.с.13, 41-42).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що 09.07.2001 року було складено відповідний актовий запис про смерть за № 12, що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09.07.2001 року (а.с.10). Після смерті останньої відкрилась спадщина на усе її майно, а так, як за життя спадкодавець заповіту не склала, спадщина відкрилась за законом, оскільки за життя спадкодавець заповіту не склала.

Як вбачається із довідки центру надання адміністративних послуг відділу виконавчого комітету Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 72 від 23.04.2021 року останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 був будинок АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 в будинку за вищевказаною адресою, також була зареєстрована та проживала дочка останньої (мати позивач по справі) - ОСОБА_3 (а.с.17); заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.

Відтак, ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, оскільки вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).

Будь-які інші особи, що належали б до спадкоємців, які здійснюють спадкування за законом/заповітом, які б фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заяви до нотаріуса після смерті ОСОБА_2 відсутні, що підтверджуються Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 66599067 від 27.09.2021 року (а.с.35).

Таким чином, матері позивача - ОСОБА_3 стало належати право на земельну частку (пай) в розмірі 1,39 в умовних кадастрових гектарах, належне померлій ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0084564, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів 28.10.1996 року за №2667. Однак, спадкові права на зазначену земельну частку пай ОСОБА_3 оформлено не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача, ОСОБА_3 померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 21.04.2017 року (а.с.20).

Після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої ввійшли і майнові права на право на земельну ділянку (пай) згідно сертифіката серії ВЛ №0084564 в розмірі 1,39 в умовних кадастрових гектарах, що розташована в адміністративно-територіальних межах Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. Оформлення та/або видача державного акту на право власності на спірну земельну ділянку на ім`я спадкодавця не здійснювались.

Як вбачається із довідки виконкому Павлівської сільської ради №71 від 23.04.2021 року останнім місцем проживання спадкодавця ОСОБА_3 є - АДРЕСА_1 . На день смерті останньої в будинку, за вище вказаною адресою, була зареєстрована позивач по справі - ОСОБА_1 і вона вважається такою, що прийняла спадщину в силу вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України (а.с. 21).

Будь-які інші особи, що належали б до спадкоємців, які здійснюють спадкування за законом/заповітом, які б звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заяви до нотаріуса після смерті ОСОБА_3 відсутні, що підтверджуються Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 66599092 від 27.09.2021 року (а.с.34).

Як вбачається з матеріалів справи, сертифікат серії ВЛ № 0084564 виданий на ім`я гр. ОСОБА_2 та зареєстрований 28.10.1996 року за № 2667 було втрачено. Згідно оголошення у газеті «Колос» № 90 (8632) від 09.12.2017 року втрачений сертифікат на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0084564, зареєстрований за № 2667 виданий на ім`я ОСОБА_2 , вважати недійсним (а.с.43, та зворот а.с.43).

З довідки управління у Володимир-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 02.08.2021 року № Г-28/0.0.201-29/140-21 вбачається, що сертифікати на право на земельну частку (пай) видавались в одному примірнику, а саме: власнику земельної частки (паю) ОСОБА_2 . У разі втрати сертифікату, взамін видавався дублікат. На даний час у відділі відсутні бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а.с.14).

З довідки управління у Володимир-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 02.08.2021 року № Г-29/0-0.201-30/140-21 вбачається, що вартість земельної ділянки (паю) згідно сертифіката ВЛ № 0084564 в розмірі 1,39 умовних кадастрових гектарів, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 2667 від 28.10.1996 року, згідно розпорядження райдержадміністрації від 31.07.1996 року за № 242, з коефіцієнтом індексації 4,796 відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.01.2021 року № 0-3-0.10-139/2-21 та відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 1185 від 31.10.2011 року з коефіцієнтом 1,756, що належав ОСОБА_2 і знаходився у колективній власності КСП «Промінь» Іваничівського району Волинської області становить 36 270,43 грн. (а.с.13).

Постановою державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори від 20.08.2021 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на земельну частку (пай).

Відтак, оформити право власності на спадкове майно через нотаріальну контору у позивача немає можливості в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа, неможливістю на даний час отримання дублікату відповідного сертифіката, через відсутність його копії, відповідних бланків, та законодавчо визначеного порядку оформлення такого дубліката на вказаний вище об`єкт нерухомості.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч. 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

ЦПК України встановлено, що:

- відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- згідно ст. 78 ЦПК України суд небере доуваги докази, що одержан із порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

- у відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які усвоїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

- відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

- відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновок суду

Таким чином судом встановлено, що позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину, однак, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), оскільки ним не надано правовстановлюючих документів.

Сертифікат серії ВЛ № 0084564 виданий на ім`я гр. ОСОБА_2 та зареєстрований 28 жовтня 1996 року за № 2667 було втрачено.

Доказами, долученими до справи, підтверджено той факт, що на ім`я ОСОБА_2 дійсно було оформлено в установленому законом порядку сертифікат на право на земельну частку (пай), оригінал якого втрачено.

Суд враховує, що позивачем втрачено оригінал правовстановлюючого документу - сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВЛ № 0084564. Його право на земельну частку (пай) підтверджується письмовими доказами у справі.

Суд бере до уваги положення частини 2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відповідно до яких рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Зважаючи, що сертифікат, на підставі якого спадкодавцю ОСОБА_2 належала спірна земельна частка (пай) втрачений останнім, в суді не встановлено обставин, які б вказували, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи неможливість на даний час отримання дублікату відповідного сертифіката, через відсутність його копії, відповідних бланків, та законодавчо визначеного порядку оформлення такого дубліката на вказаний вище об`єкт нерухомості, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, і з огляду на те, що захистити свої права позивач може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачем право на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) розміром 1,39 га в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката серії ВЛ № 0084564, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 2667 від 28.10.1996 року, що розташована в адміністративно-територіальних межах Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

VII. Судові витрати

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, клопотання представника позивачки, суд вважає, що понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору слід залишити за нею.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Володимир-Волинського (колишнього Іваничівського) району Волинської області про визнання права на земельчу частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 1,39 га в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифіката серії ВЛ № 0084564, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів за № 2667 від 28 жовтня 1996 року, що розташована в адміністративно-територіальних межах Павлівської сільської ради Володимир-Волинського (колишнього Іваничівського) району Волинської області.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору залишити за нею.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін та учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Павлівська сільська рада Володимир-Волинського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333342, місцезнаходження: вул. Незалежності, 12 с. Павлівка Володимир-Волинський р-н Волинська обл.

Суддя І. Є. Малюшевська