Рішення № 100632340, 09.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Справа № 160/7124/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення нарахування пенсії на користь ОСОБА_1 протиправним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 07.10.2020 року, за включенням сум фактично проведених виплат.

В обґрунтування вимог зазначено, що з 1997 року позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за № 2262-ХІІ від 09.04.1992 за вислугою років. Після досягнення пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач набув право на отримання пенсії за віком. ОСОБА_1 після досягнення 60-ти річного віку звернувся до пенсійного органу із заявою про первинне призначення пенсії за віком.

Проте, на думку позивача, останньому протиправно проведено перерахунок пенсії у зв`язку із переведенням, оскільки необхідно було нарахувати йому пенсію як при первинному призначенні, що, в свою чергу, призвело до фактичних втрат пенсійного забезпечення.

11.05.2021 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

18.06.2021 відповідачем надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, у якому пенсійний орган просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач раніше отримував пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ. При переведенні на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону № 1058-ІV, застосовано показник середньої заробітної плати (доходу в Україні), з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та збільшеної на коефіцієнт 1, 17, 1,11 - 4888, 83 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 1997 по 2018 роки знаходився на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (за вислугою років).

Після досягнення 60-ти років (пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування») позивач звернувся до територіального відділення пенсійного органу із заявою про первинне призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись з проведеним нарахуванням пенсії, ОСОБА_1 18.02.2021 звернувся до відповідача із заявою щодо надання обґрунтованого роз`яснення підстав нарахування пенсії в порушення вимог п. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» .

Листом від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 15.03.2021 за № 7616-5022/3-01/8-0400/21 повідомлено позивачу, що останнього переведено на пенсію за віком за нормами Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 - IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач вважаючи що його протиправно переведено на пенсію за віком, замість проведення призначення пенсії у перше, що спричинило зменшення пенсійних виплат, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

При вирішенні спору суд виходить із того, що частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Судом встановлено, що позивач з 1997 року перебував на обліку як пенсіонер за вислугою років у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у зв`язку із досягненням 60-ти річного віку позивач звернувся до відповідача для отримання пенсії за віком.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 Закону № 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Із системного тлумачення вищевикладеного можна зробити висновок, що оскільки позивач вже перебував на обліку у пенсійному органі, подальше зміна одного виду пенсії на інший вид є саме переведенням, та не може вважатись первинним призначенням пенсії за своєю юридичною сутністю.

Первинне призначення пенсії застосовується при зверненні особи із заявою про призначення пенсії вперше.

Норми статті 45 Закону № 1058 надають право пенсіонеру враховувати заробітну плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, а отже застування пенсійним органом при призначенні та нарахуванні пенсії ОСОБА_1 статті 45 не обмежують право реалізувати останньому ч.1 ст. 40 Закону № 1058.

Щодо твердження позивача про те, що йому пенсію за вислугу років виплачувало Міністерство оборони України, а в подальшому пенсія за віком виплачувалось Пенсійним фондом України, тобто саме відповідачем як державним органом первинно нарахована та виплачена пенсія, не відповідає висновкам суду зазначеним вище, та є хибним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко