Рішення № 100629969, 26.10.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/8071/21

Провадження № 2/243/2385/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Коптєвої А.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом представника позивача Альошина Владислава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Альошин В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з практичного навчання Відокремленого структурного підрозділу «Донбаський аграрний фаховий коледж Луганського національного аграрного університету» у м. Слов`янськ. 22.12.2020 року за місцем її роботи надійшла постанова Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» на виконання виконавчого напису № 4761, виданого 24 квітня 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., згідно якого з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» необхідно стягнути грошові кошти в розмірі 84076,37 грн. та основну винагороду приватного виконавця в розмірі 8407,64 грн. Але будь-яких договірних відносин з приводу отримання грошових коштів від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» Єгорова І.А. не має, заборгованість ОСОБА_1 не визнає. Вважає що зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису, право вимоги не підтверджене належними доказами. Просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити та визнати виконавчий напис № 4761 від 24 квітня 2020 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. таким, що не підлягає виконанню, також просить стягнути з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» основну винагороду приватного виконавця в розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом, що становить 8407,64 грн., та стягнути з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 гривень.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилась, проте надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і який не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, також в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила, пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надала.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ОСОБА_2 яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

24 квітня 2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4761, яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» було стягнуто заборгованість в розмірі 84076,37 гривень.

З постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 11 грудня 2020 року ВП №62204134 слідує, що на підставі вищенаведеного виконавчого напису приватним виконавцем було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у загальному розмірі 92884,01 гривень.

Разом з тим, відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Так, що стосується такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15, 16, 18 ЦК України й статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження укладення ним з позивачем кредитного договору, згідно якого вони звернулись до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а також не надано будь-яких свідчень щодо повідомлення ОСОБА_1 про існування вказаної заборгованості по кредиту.

Також, оскільки позивач заперечує обґрунтованість нарахованого розміру заборгованості перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк», а відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, та ніяких вищевказаних доказів суду не представив, а тому суд погоджується з доводами позивача, та доходить висновку, що вимоги представника позивача Альошина В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанн у судовому засіданні знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

В той же час в частині позовних вимог до відповідача про стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 8407,64 гривень, слід відмовити в повному обсязі. Зазначено висновку суд дійшов виходячи з того, що станом на момент розгляду цієї справи вищезазначена постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 11 грудня 2020 року у ВП № 62204134 є чинною, тому позовні вимоги до відповідача про стягнення основної винагороди приватного виконавця є необґрунтованими та передчасними.

Крім того, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, якими закріплено правило, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 908,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 200, 259, 263-268, 289 ЦПК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача - Альошина Владислава Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 24 квітня 2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 4761, яким з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ: 14282829 було стягнуто заборгованість в сумі 84076,37 гривень, - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ: 14282829, що знаходиться за адресою: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін