Ухвала суду № 100628681, 27.10.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5873/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь питання про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 02.12.2020 р., звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з вказаним вище позовом.

Доходжу висновку про необхідність задоволення самовідводу з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Статтею 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді. Відповідно до ч.1 цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин 2-3 цієї статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

У відповідності до ч.1, 3 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до вимог ч.1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

У відповідності до ч.9, 11 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідні норми гарантують неупередженість у здійсненні правосуддя, попереджають можливість скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

У відповідності до норм п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді, від 19.05.2006 року, що схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно із оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Згідно із нормами п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості судді.

У відповідності до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться " ( рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (" De. Belgium "), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь - які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

В п.105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід ураховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , 02.12.2020 р., звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з вказаним вище позовом.

З огляду на вищенаведені обставини справи, а саме у ракурсі сформованої стійкої та сталої недовіри представника позивача - адвоката Тичинського Д.В. до судді Кочко В.К., яка у нього сформувалася у силу особистого сприйняття дійсності та норм ЦПК України, того, що представник позивача - адвокат Тичинський Д.В. у силу відомих лише йому підстав вважає відсутнім критерій безсторонності судді при розгляді даної справи, стверджує по неможливість судді бути об`єктивним та неупередженим, хоча в дійсності таких об`єктивних фактів встановлено не було, проте є дійсним та реальним факт такої недовіри головуючому судді, яка породжує у представника позивача сумніви у його неупередженості.

Отже, сам факт недовіри представника позивача - адвоката Тичинського Д.В. до головуючого судді може створити враження необ`єктивності та упередженості судді при розгляді даної справи, а відтак, в майбутньому, стане причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до рішення ЄСПЛ, правосуддя має не тільки здійснюватись, а також повинно демонструватися. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитися від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф v. Мальти).

На необхідність заміни судді з метою усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості судді вказує і Верховний суд, зазначаючи, що це сприятиме зміцненню та підтримці довіри суспільства до судової влади, та це дасть змогу забезпечити усунення у стороннього спостерігача сумнівів у неупередженості суддів. Ця думка враховується судом з огляду на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції цивільного законодавства та уникнення його неоднозначного тлумачення.

Зважаючи на викладене, з метою усунення існуючих у представника позивача - адвоката Тичинського Д.В. сумнівів у неупередженості судді Кочко В.К., а також для сприяння в підтримці до зростання довіри до об`єктивності суддів та судових органів, тобто в цілому до судової влади, суд вважає за необхідне, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, задовольнити заяву про самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 36, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Самовідвід судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - задовольнити.

Цивільну справу №509/5873/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про проведення електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, - передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кочко В.К.