Ухвала суду № 100624096, 26.10.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/21261/21

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

26 жовтня 2021 року м.Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Бучко Т.М.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", в якому просить визнати недійсним одностронні правочин АТ "Альфа-Банк", як поточного кредитора, яким проведено реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором № 1701/0808/17-119 від 6 серпня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Одночасно позивач звернулася в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Альфа-Банк» вчиняти дії щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором № 1701/0808/71-119 від 06 серпня 2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а також передачі прав кредитора за вказаним кредитним договором третім особам; накладення арешту на квартиру, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивує тим, що 6 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та нею були укладені кредитний договір № 1701/0808/71-119 та іпотечний договір №1701/0808/71-119-Z-1, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором позивач передає банку належне йому на праві власності майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Внаслідок укладення договорів купівлі-продажу прав вимоги відбулася заміна кредитора на ПАТ «Альфа-Банк». Починаючи з 24 вересня 2021 року іпотекодержатель може безперешкодно здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки предмет іпотеки незахищений мораторієм в зв`язку зі змінами в законодавстві. Нею було подано до АТ «Альфа-Банк» заяву про проведення реструктуризації за кредитним договором, яка проведена банком на певних умовах. Проведену АТ «Альфа-Банк» реструктуризацію вважає необгрунтованою та такою, що суперечить положенням закону, а тому правочин щодо її проведення оскаржила до суду. Проте невиконання зобов`язання відповідно до оспорюваного графіка реструктуризації може призвести до утворення заборгованості, і як наслідок - звернення стягнення на предмет іпотеки, що суттєво ускладнить відновлення порушених прав заявника у випадку задоволення позову до банку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Способами забезпечення позову згідно з ч.1 ст.150 ЦПК України є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо цього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Посилання позивача на те, що невиконання зобов`язання відповідно до оспорюваного графіка реструктуризації може призвести до утворення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, мають ймовірний характер і грунтуються на припущеннях.

З огляду на пред`явлену позивачем позовну вимогу про визнання недійсним правочину, яким проведена реструктуризація зобов`язань, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, передачі прав кредитора та накладення арешту на квартиру не перебуває у зв`язку з предметом позову.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Забезпечуючи позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором суд фактично позбавить особу права на звернення до суду за захистом, оскільки примусове стягнення заборгованості здійснюється, зокрема і в порядку судового провадження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.149, 150, 152, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Рівненського апеляцiйного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя