Рішення № 100620804, 01.10.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 522/20365/20

Провадження № 2/369/3725/21

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

за участю секретаря: Миголь А.А.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Герасименко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Жуляни" про захист прав споживачів та стягнення пені за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЮКІВЩИНА»(змінено найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВІ ЖУЛЯНИ»), було укладено Договір №36/ВЗ-2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Відповідно до Договору Відповідач зобов`язується передати у власність Позивача, а Позивач зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт будівництва) та оплатити ціну таких майнових прав в порядку та на умовах, передбачених Договором. Майнові права на квартиру, які після прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію, реалізуються шляхом реєстрації Позивачем права власності на квартиру в установленому законом порядку.

Будівництво житлового комплексу, зокрема будинку АДРЕСА_2 , забезпечує та здійснює Відповідач відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт згідно якої Відповідач є замовником будівництва.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна майнових прав на квартиру становить 292 190 (двісті дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто) гривень 43 копійки, що еквівалентно 11 141, 93 доларів США, яку Позивач, зобов`язується сплатити в строк до 22 вересня 2017 року у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Відповідача (пункт 3.1., 3.3. Договору).

На виконання умов п. 3.1. та 3.3. Договору 20 вересня 2017 року Позивачем було сплачено 292 190 (двісті дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто) гривень 43 копійки., що є в повному обсязі оплатою ціни майнових прав за Договором станом на дату його укладення, що підтверджується попередньою довідкою виданою Відповідачем 21 вересня 2017р.

Крім того, факт оплати за Договором підтверджується квитанцією №0.0.853374938.1 від 20.09.2017р.

З огляду на вищенаведене Позивач в повному обсязі виконав зобов`язання щодо оплати проектної загальної площі майнових прав на квартиру, зокрема 49,11 кв.м.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що орієнтовний строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію - 19 березня 2018 року. Відповідач (Продавець за Договором) має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов Договору.

Пунктом 5.2.1. Договору встановлено, що Відповідач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов`язання за Договором та виконувати інші функції і обов`язки згідно Форвардного контракту. Зобов`язаннями за Договором, серед інших, є зобов`язання Відповідача належним чином забезпечити будівництво Об`єкта будівництва з дотриманням державних будівельних норм, проектної та технічної документації, забезпечити та здійснити належне підключення будинку до електричної мережі, газопостачання інших комунікацій, а також зобов`язання у строки, передбачені Договором, прийняти та ввести Об`єкт будівництва в експлуатацію, а також передати Позивачу майнові права на квартиру задля того аби Позивач оформив права власності на придбану ним квартиру.

Станом на дату подання позовної заяви Відповідач порушив зобов`язання за Договором, зокрема, будівництво Об`єкта будівництва не завершено, Об`єкт будівництва не прийнято в експлуатацію, майнові права на квартиру Позивачу не передані, що порушує законні права та інтереси Позивача, як споживача та змушує його звертатися до суду за їх захистом.

Пунктом 6.2. Договору Відповідач передбачив для себе «пільговий період» в межах строку якого та перші три місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію не вважається порушенням умов Договору та взятих на себе Відповідачем зобов`язань.

Тобто до 19 червня 2018 року Відповідач зобов`язаний закінчити будівництво, підготувати відповідні документи та подати їх до державного органу до компетенції якого відноситься прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію задля отримання акту готовності об`єкта будівництва до експлуатації.

Враховуючи наведене Відповідач порушив взяте на себе зобов`язання за Договором, не завершив будівництво Об`єкта будівництва в обумовлені строки, та не здав об`єкт будівництва в експлуатацію до граничного строку, який не вважається порушенням Договору, зокрема в строк до 19 червня 2018 року.

Тобто Відповідач мав виконати належним чином всі взяті за Договором зобов`язання в строк до 19 червня 2018 року, зокрема щодо строку прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію. Отже, починаючи з 20 червня 2018 року Відповідачем порушено умови Договору та було прострочено виконання зобов`язання по забезпеченню та завершення будівництва Об`єкта будівництва за Договором на 875 днів.

Таким чином, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів» Позивач вважає за необхідне стягнути з Відповідача пеню у розмірі 3% вартості оплачених послуг за кожний день прострочення, що складає 7 669 998 (сім мільйонів шістсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 78 копійок.

Тому позивач просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 7 669 998 (сім мільйонів шістсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 78 копійок на наступні банківські реквізити: рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, номер картки НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Представником відповідача було подано відзив згідно якого він просив відмовити у вимогах позову в повному обсязі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни» про захист прав споживачів та стягнення пені за договором передано на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.04.2021 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позову заперечував та просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 - ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що 18 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЮКІВЩИНА» (змінено найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВІ ЖУЛЯНИ»), було укладено Договір №36/ВЗ-2 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Відповідно до Договору Відповідач зобов`язується передати у власність Позивача, а Позивач зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт будівництва) та оплатити ціну таких майнових прав в порядку та на умовах, передбачених Договором. Майнові права на квартиру, які після прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію, реалізуються шляхом реєстрації Позивачем права власності на квартиру в установленому законом порядку.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна майнових прав на квартиру становить 292 190 (двісті дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто) гривень 43 копійки, що еквівалентно 11 141, 93 доларів США, яку Позивач, зобов`язується сплатити в строк до 22 вересня 2017 року у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Відповідача (пункт 3.1., 3.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що орієнтовний строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію - 19 березня 2018 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договору.

У своїй позовній заяві позивач посилається на п. 6.2. Договорів, згідно з якими у разі недотримання Орієнтовного строку прийняття Об`єкта будівництва понад три місяці від орієнтовного строку прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію (п. 2.4. Договору), продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми ціни майнових прав на квартиру/нежитлове приміщення за кожен день прострочення. За перші три місяці періоду прострочення від орієнтовного строку прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію, пеня не нараховується та не сплачується.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію.

Статтею 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Згідно ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

П. 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів встановлено, що надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Повноваження Держархбудінспекції здійснюються її апаратом. При цьому реєстрація (повернення, скасування реєстрації) декларації щодо об`єктів, які розміщено на території кількох адміністративно-територіальних одиниць та вплив (відповідно до проектної документації) від діяльності яких після прийняття в експлуатацію буде поширюватися на дві і більше адміністративно-територіальні одиниці, здійснюється безпосередньо апаратом Держархбудінспекції, а щодо інших об`єктів - її територіальними органами за місцезнаходженням таких об`єктів.

Оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, то відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.

Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

За вказаних обставин, враховуючи, що термін прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію в Договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру та на нежитлове приміщення конкретною датою не визначений, замість цього вказана орієнтовна дата, а також те, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правих відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони позивача відсутній. Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Отже, питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється саме органами державного архітектурно-будівельного контролю, у зв`язку із чим такі відносини відносяться не до цивільно-правових, а до публічно-правових відносин.

Статтею 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина першої статті 638 ЦК України зазначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: 1) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; 2) термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З врахуванням вказаних норм строк прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію в Договорі купівлі-продажу майнових прав від 18.09.2017 року № 36/ВЗ-2, конкретно не визначений, оскільки в п. 2.4. Договору зазначена не конкретна, а орієнтовна календарна дата.

Умовами п.2.4. Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру визначено, що орієнтовний строк готовності Об`єкта будівництва до експлуатації - 19.03.2018.

Отже умовами Договору № 36/ВЗ-2 не передбачено відповідальності у вигляді пені за порушення відповідачем передачі позивачу майнових прав на квартиру (п.1.1., 5.2.6. Договору), а в п. 6.2. йдеться про Орієнтовні строки здачі об`єкта.

В чинному законодавстві України таке поняття як «прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію» відсутнє.

Оскільки термін прийняття об`єкта будівництва до експлуатації в договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру конкретною датою не визначено, а вказана лише орієнтовна дата, а також те, що прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, склад цивільно-правового порушення зі сторони ТОВ Житловий комплекс «Нові Жуляни» відсутній.

Це виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 22 лютого 2020 року по справі №369/6303/19. А відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того позивач посилається на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» яка визначає, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Однак, як вбачається із договору №36/ВЗ-2, а саме його предмету, відповідач ніяких послуг (робіт) позивачу не зобов`язувався надавати (здійснювати), а зобов`язався як це зазначено вище передати у власність позивача майнові права на кватиру.

Тобто на вказаний попередній договір, розповсюджуються положення про купівлю-продаж згідно ЦК України та не розповсюджуються положення ЗУ «Про захист прав споживачів».

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 11, 15, 16, 251, 252, 509, 530, 546-548, 549, 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 3, п. 4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з наступними змінами і доповненнями), ст. ст. 10, 13, 247, 258, 263, 273, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Жуляни" про захист прав споживачів та стягнення пені за договором - відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_2 (Паспорт серія НОМЕР_4 виданий Приморським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 15.11.2013р.; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Жуляни», код ЄДРПОУ 40426786, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, б-р Т. Шевченка, 10, офіс 109.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Суддя: А.Я. Волчко