Ухвала суду № 100616521, 26.10.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

26 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/5289/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації , яким просить:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН № НОМЕР_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської РДА Закарпатської області, інд. 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська З, код ЄДРПОУ 0319293 про визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Берегівської РДА Закарпатської області, інд. 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська 3, код ЄДРПОУ 0319293 щодо не проведення виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій виходячи з недооплаченої грошової допомоги.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Берегівської РДА Закарпатської області, інд. 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мукачівська 3, код ЄДРПОУ 03192939 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН № НОМЕР_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до Закону України за період з 2016 по 2021 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми. 4. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали 26 жовтня 2021 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в заяві позивач зазначає, що ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав при виплаті у 2015-2021 роках до 5-го травня одноразової допомоги тільки у серпні 2021 року, коли він ознайомився з позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року по зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20). Позивач звернувся до відповідача про перерахуонок та виплату йому щорічної разової допомоги до 5-го травня за період з 2015 по 2021 роки, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Предметом оскарження у цій справі є серед іншого дії щодо нарахування та виплати не в повній мірі щорічної грошової допомоги за період з 2016 по 2021 роки та зобов`язання виплатити повний розмір щорічно, грошової допомоги до 5 травня.

Відповідно ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, строк звернення до суду у спірних правовідносинах становить 6 місяців.

Відповідно до позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі 240/12017/19:

- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також ВС зазначив, що отримання особою листа від суб`єкта владних повноважень у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру виплат, своєчасність/несвоєчасність їх перерахунку, тощо.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Слід зауважити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

При цьому, особа має вчиняти активні дії з метою з`ясування видів та розміру складових, які враховані при нарахуванні/виплаті допомоги при звільненні шляхом подання відповідних заяв.

Суд наголошує на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якої в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Окремо слід вказати й на те, що рішення Конституційного Суду України у справі 1-247/2018 (3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) прийнято ще 27.02.2020.

Так, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016-2020 роки позивачеві було нараховано та виплачено в квітні-травні відповідного року.

Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня відповідного року, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної їй допомоги при звільненні звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

При цьому, суд вказує, що за змістом статті 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Розглядаючи справу № 607/7919/17, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 зазначив, що 30 вересня поточного року (у даному випадку - 2020 року) - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога (початок перебігу строку звернення до суду).

Шестимісячний строк звернення до суду із позовом у цій справі щодо допомоги до 5 травня за 2020 рік завершився - 30.03.2021.

Слід зауважити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому, позивач не був позбавлений можливості звернутись до 30 вересня 2020 року до Управління та отримати відповідь. Однак позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач посилається, серед іншого, на неможливість знати про порушення своїх прав протягом 2020 року, оскільки правовий висновок про дану протиправність висвітлено у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 року, в якій, також, міститься посилання на рішення Конституційним Судом України від 27.02.2020 року у справі №3-р/2020.

За таких обставин суд доходить висновку, що опублікування позиції Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, викладеній у постанові по зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки початок перебігу такого строку не може бути пов`язано з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується.

При цому звернення до відповідача із заявою про перерахуонок та виплату щорічної разової допомоги до 5-го травня за оскаржуваний період з 2016 по 2021 роки свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що причини наведені позивачем в заяві про поновлення строків не є поважними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що при подані позову не було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що стало підставою для залишення позову без руху, а на усунення недоліків позовної заяви вказано причини пропуску строку, які не визнані судом поважними, - позовна заява підлягає поверненню в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2016-2020 роки.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації щодо зобов`язання Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплатиту ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя З.Б.Плеханова