Ухвала суду № 100614332, 15.09.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14115/15-ц

Провадження № 6/643/402/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі

головуючого – судді Харченко А.М.

за участю секретаря - Шестакової К.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича, заінтересовані особи – стягувач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», боржник ОСОБА_1 , про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. звернувся до суду з поданням, в якому просив звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: на житловий будинок за адресою: 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . В обгрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Бабенко Д.А. знаходиться виконавчий лист № 643/14115/15-ц, виданий Московським районним судом м. Харкова 18.07.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» суми боргу в сумі 15437234,04 грн. боргу та 3654,00 судових витрат. 03.12.2020 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 63804735 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. Зазначена постанова була направлена на адресу боржника, зазначену у виконавчому листі: АДРЕСА_2 . Постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником 08.12.2020 року. 03.12.2020 року накладено арешт на все майно боржника у межах суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця. В межах виконавчого провадження встановлено, що офіційних джерел доходів ОСОБА_1 немає, транспортні засоби за ним не зареєстровано. Згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 03.12.2020 року на вищевказану квартиру накладено арешт. 03.12.2020 року винесено постанову про опис та арешт вищевказаної квартири. 03.12.2020 року накладено арешт на кошти боржника. Кошти в примусовому порядку з рахунків боржника не списувалися. Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова місце проживання боржника зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . 15.01.2021 року винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою до автоматизованої системи виконавчого провадження внесено оновлені відомості щодо адреси боржника. Листом від 15.01.2021 року № 339 на адресу: АДРЕСА_1 боржнику направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2020 року. Під час виїзду за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та за адресою: АДРЕСА_2 , доступ до квартири та житлового будинку не надано, в зв`язку з чим перевірити майновий стан боржника за даними адресами неможливо. Боржника не виявлено. Листом від 09.03.2021 року № 1934 на адресу боржника було направлено вимогу, якою ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися на прийом до приватного виконавця, надати доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , надати декларацію про доходи та майно, тощо. Вимоги приватного виконавця боржником не виконані: доступ до житла не надано, декларація про доходи та майно не направлена, тощо. В межах виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_1 успадкував 39/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно із відповіддю Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори (далі – Третя ХМДНК) спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його син – ОСОБА_1 , який прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви до Третьої ХДНМК, але станом на 06.09.2021 своїх спадкових прав не оформив. В спадковій справі відсутній заповіт, відомостей щодо складу спадкового майна немає. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за померлим ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Інших об`єктів нерухомого майна за померлим ОСОБА_2 не зареєстровано, отже до складу спадкового майна входить лише 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на відсутність у Реєстрі запису про державну реєстрацію права власності саме за ОСОБА_1 на 39/100 часток вищевказаного житлового будинку та враховуючи зазначені відомості, підтверджені матеріалами виконавчого провадження, боржнику ОСОБА_1 фактично належить 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , однак право власності на 39/100 часток даного об`єкту нерухомого майна не зареєстровано боржником у встановленому законом порядку. Подання просив розглянути за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.ч. 10, 11 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Суд, перевіривши доводи подання та матеріали справи, прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 15437234,04 грн. боргу та 3654 грн. судових витрат. Ухвалою апеляційного суду Харківської області 23 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2015 року залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду представником ПАТ «Альфа-Банк» отримано виконавчий лист.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. знаходиться виконавчий лист № 643/14115/15-ц, виданий Московським районним судом м. Харкова 18.07.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» суми боргу в сумі 15437234,04 грн. боргу та 3654,00 грн. судових витрат.

03.12.2020 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 63804735 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. Зазначена постанова була направлена на адресу боржника, зазначену у виконавчому листі: АДРЕСА_2 .

Постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником 08.12.2020 року, що підтверджується його підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

03.12.2020 року накладено арешт на все майно боржника у межах суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця.

Зазначена постанова була направлена на адресу боржника, що підтверджується копією поштової квитанції, яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

03.12.2020 року на вищевказану квартиру накладено арешт. 03.12.2020 року винесено постанову про опис та арешт вищевказаної квартири.

03.12.2020 року накладено арешт на кошти боржника. Кошти в примусовому порядку з рахунків боржника не списувалися.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова місце проживання боржника зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . 15.01.2021 року винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою до автоматизованої системи виконавчого провадження внесено оновлені відомості щодо адреси боржника.

Листом від 15.01.2021 року № 339 на адресу: АДРЕСА_1 боржнику направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.12.2020 року.

Під час виїзду за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та за адресою: АДРЕСА_2 , доступ до квартири та житлового будинку не надано, в зв`язку з чим перевірити майновий стан боржника за даними адресами неможливо. Боржника не виявлено.

Листом від 09.03.2021 року № 1934 на адресу боржника було направлено вимогу, якою ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися на прийом до приватного виконавця, надати доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , надати декларацію про доходи та майно, тощо. Вимоги приватного виконавця боржником не виконані: доступ до житла не надано, декларація про доходи та майно не направлена, тощо.

В межах виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_1 успадкував 39/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з відповіддю Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори (далі – Третя ХМДНК) спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його син – ОСОБА_1 , який прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви до Третьої ХДНМК, але станом на 06.09.2021 своїх спадкових прав не оформив. В спадковій справі відсутній заповіт, відомостей щодо складу спадкового майна немає.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за померлим ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Інших об`єктів нерухомого майна за померлим ОСОБА_2 не зареєстровано, отже до складу спадкового майна входить лише 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на відсутність у Реєстрі запису про державну реєстрацію права власності саме за ОСОБА_1 на 39/100 часток вищевказаного житлового будинку та враховуючи зазначені відомості, підтверджені матеріалами виконавчого провадження, боржнику ОСОБА_1 фактично належить 39/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , однак право власності на 39/100 часток даного об`єкту нерухомого майна не зареєстровано боржником у встановленому законом порядку.

За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження (ст. 48 ч.ч.5,6, 52 ч.ч.5,6 Закону).

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Частинами 3 та 4 даної статті встановлено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

У такому випадку приватному виконавцю, окрім надання відповідних документів обов`язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.

Це обумовлено тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року, справа № 623/2000/15-к, провадження № 61-12242св18.

Матеріали справи свідчать про те, що після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 прийняв спадщину, звернувшись своєчасно з відповідною заявою до нотаріальної контори.

Наявність інших спадкоємців судом не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_1 прийняв спадщину, тобто має майнові права на 39/100 часток спірного будинку, однак не звернувся до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадщину.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 належить на праві власності 39/100 часток будинку АДРЕСА_2 , які не зареєстровані в установленому законом порядку, суд вважає за можливе звернути стягнення на них відповідно до частини 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 12, 81, 258-261, 440 ЦПК України, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», суд

у х в а л и в:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитра Анатолійовича - задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 39/100 часток будинку АДРЕСА_2 , які не оформлені в установленому законом порядку, - на праві спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Харченко А.М.