Вирок № 100613160, 27.10.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/740/21

Провадження № 1-кп/617/128/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. Вовчанськ Харківська область

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Сербіненко І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пінчук К.К.,

прокурора - Карапетян Л.А.,

захисника - Лепетюка О.Л.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області у режимі відеоконференції, кримінальні провадження № 12021220260000008 від 05.01.2021 року, №12021221250000012 від 27.03.2021, № 12021221250000238 від 18.09.2021 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Шевченкове Перше Вовчанського району Харківської області, громадянки України, розлученої, не працюючої, має професійно-технічну освіту, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , раніше засудженої: 25.12.2009 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, 10.12.2010 року рішенням Вовчанського районного суду Харківської області змінено покарання на позбавлення волі на строк 4 роки, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харків від 29.05.2014 року звільнена від відбування покарання; 13.10.2016 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки; 18.07.2017 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 09.04.2020 року умовно-достроково звільнена з 17.04.2020 року, невідбутий строк 1 рік 2 місяця 5 днів,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним: 30.08.2020 року близько 06:00 години, ОСОБА_1 проходила повз будинок АДРЕСА_2 , де у неї виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Так, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив наживи, розуміючи та усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 умисно, таємно, з метою незаконного збагачення, підійшла до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та впевнившись, що її протиправні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, за допомогою цегли, яку знайшла на землі поряд з будинком, розбила скло вікна житлового будинку та через розбите вікно проникла до приміщення будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Після чого, ОСОБА_1 , діючи таємно, повторно, керуючись корисливим мотивом наживи, вчинила крадіжку одної двоконфорочної чавунної плити від печі твердого палива, вартістю 525, 00 гривень; одних чавунних литих колосників від печі твердого палива, вартістю 90,00 гривень, які знаходились у приміщенні будинку за вищевказаною адресою та належать державному підприємству «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України», після чого поклала викрадене майно до полімерного мішку, який заздалегідь принесла з собою та зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, а саме продала вищезазначені речі ОСОБА_2 .

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдала потерпілому державному підприємству «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України» матеріальні збитки на загальну суму 615,00 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Також, 15.09.2020 року близько 15:00 години, ОСОБА_1 проходила повз територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де у неї виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Так, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив наживи, розуміючи та усвідомлюючи негативні наслідки своїх дій, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з метою незаконного збагачення, підійшла до території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після чого через відсутню секцію паркану проникла на подвір`я вищезазначеного домоволодіння. Далі, ОСОБА_1 підійшла до будинку та через незачинені вхідні двері проникла до приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, ОСОБА_1 , діючи таємно, повторно, керуючись корисливим мотивом наживи, вчинила крадіжку одної двоконфорочної чавунної варильної поверхні від печі твердого палива, вартістю 525, 00 гривень; двох дверцят з чавунної плити, вартістю 145,00 гривень; одної металевої пічної духової шафи з кришкою, вартістю 450,00 гривень; трьох чавунних колосників від печі твердого палива, вартістю 150,00 гривень, які знаходились у приміщенні будинку за вищевказаною адресою та належать потерпілій ОСОБА_3 , після чого поклала викрадене майно до полімерного мішку, який заздалегідь принесла з собою та зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, а саме продала вищезазначені речі ОСОБА_4 .

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдала потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 1270,00 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Також, 05.12.2020 року близько 06:30 години, ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з вищевказаного домоволодіння, шляхом вільного доступу, зайшла на територію подвір`я вищевказаного домоволодіння. Далі, ОСОБА_1 підійшла до вікна будинку, що розташоване з лівого боку від входу у приміщення будинку, де за допомогою цегли, яку знайшла на землі поряд з будинком, розбила скло, витягла його та через отвір у рамі потрапила до галерейного приміщення будинку, де за допомогою металевого лому, який був у неї з собою, розбила віконне скло та через отвір проникла до приміщення кімнати будинку. Після чого, знаходячись у приміщенні кімнати будинку, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що її злочинні дії залишаються не поміченими сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом наживи, діючи повторно, таємно здійснила крадіжку: алюмінієвого тазу виробництва СРСР, вартістю 135,00 гривень; алюмінієвої каструлі з кришкою виробництва СРСР, вартістю 200,00 гривень; набору алюмінієвих ложок виробництва СРСР у кількості 10 штук, вартістю 30,00 гривень; набору алюмінієвих виделок виробництва СРСР у кількості 10 штук, вартістю 30,00 гривень, які належать ОСОБА_5 , після чого через отвір у вікні будинку винесла викрадені речі на вулицю та склала у простирадло, яке вона знайшла у кімнатному приміщенні вищевказаного будинку. Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме продала ОСОБА_4 .

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдала потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 395,00 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Крім того, 05.12.2020 року близько 07:30 години, ОСОБА_1 перебувала біля будинку АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з вищевказаного домоволодіння, пролізла під парканом, що слугую огорожею вказаного домоволодіння та опинилася на території подвір`я вищевказаного домоволодіння. Далі, ОСОБА_1 підійшла до вхідних дверей приміщення будинку, де за допомогою металевого лому, який був у неї з собою, відігнула замок та проникла до галерейного приміщення будинку, де за допомогою металевого лому розбила віконне скло та через отвір у віконній рамі потрапила у приміщення кімнати. Після чого, знаходячись у приміщенні кімнати будинку, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що її злочинні дії залишаються не поміченими сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом наживи, діючи повторно, таємно здійснила крадіжку: варильної поверхні чавунної плити двоконфорочної, вартістю 500,00 гривень та дверцят від чавунної плити, вартістю 175,00 гривень, які належать ОСОБА_6 , після чого поклала викрадене майно до полімерного мішку, який заздалегідь принесла з собою та зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме продала ОСОБА_4 .

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдала потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 675,00 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Крім того, 10.03.2021 року близько 06:40 год., ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з вищевказаного домоволодіння, шляхом вільного доступу, а саме через отвір у паркані, яким була огороджена вищезазначена територія, зайшла на територію подвір`я вищевказаного домоволодіння. Далі, ОСОБА_1 підійшла до вікна будинку, що розташоване з тильної сторони від входу у приміщення будинку, де рукою розбила скло, витягла його та через отвір в рамі проникла до кімнати будинку. Після чого, знаходячись у приміщенні кімнати будинку, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що її злочинні дії залишаються непоміченими сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом наживи, діючи повторно, таємно здійснила крадіжку електроплити ТМ «Ina», чорного кольору, ковдри з бавовни сірого кольору у візерунок з квітами, розміром 2,10 метрів х 1,50 метрів та ковдри з бавовни в клітинку, різнокольорову, розміром 2,0 метра х 1,50 метри, що належать потерпілому ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдала потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 715,00 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Крім того, 20.03.2021 року близько 18:30 год., ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з вищевказаного домоволодіння, шляхом вільного доступу, зайшла на територію подвір`я вищевказаного домоволодіння. Далі, ОСОБА_1 підійшла до вікна будинку, що розташоване з лівого боку від входу у приміщення будинку, де рукою розбила скло, витягла його та через отвір в рамі потрапила до галерейного приміщення будинку. Після чого, знаходячись у приміщенні кімнати будинку, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що її злочинні дії залишаються непоміченими сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом наживи, діючи повторно, таємно здійснила крадіжку: сокири, вартістю 175 грн.; двох килимових доріжок, вартістю 130 грн. кожна; трьох наволочок з комплектів постільної білизни, вартістю 35 грн. кожна; простирадла, вартістю 50 грн.; двох ковдр, вартістю 250 грн. кожна; рушника, вартістю 55 грн., які належать ОСОБА_8 , після чого через отвір у вікні будинку винесла викрадені речі на вулицю та склала у дві сумки, які вона принесла з собою. Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме залишила собі для власного використання.

Унаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдала потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на загальну суму 1145,00 гривень.

Указаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялась. Зазначила, що не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування, розмір та вартість викраденого майна. Підтвердила вчинення нею вищезазначених злочинів за обставин, вказаних вище, надавши пояснення, що точної дати та часу не пам`ятає на теперішній час, всі крадіжки були майже ідентичні, відбувались в с. Редькове та в с. Шевченкове Перше Вовчанського району Харківської області.

Також ОСОБА_1 зазначила, що точної дати та часу вчинення нею крадіжки у ДП «Дослідне господарство «Гонтарівка» не пам`ятає, вона в с. Редькове прийшла до будинку, розбила цеглою скло у вікні, через розбите вікно залізла у будинок, взяла плиту та колосник, поклала їх до мішка, який взяла із собою. Вилізла у вікно.

Також ОСОБА_1 , надала показання, що точної дати та часу вчинення нею крадіжки у ОСОБА_3 не пам`ятає, вона зайшла на територію двору, двері у будинок були відчинені, вона зайшла до будинку взяла 1 плиту, 1 духовку, 2 двері від печі, з колисники. Поклала все до мішка, який взяла із собою та викрадені речі продала.

Також ОСОБА_1 , надала показання, що точної дати та часу вчинення нею крадіжки у ОСОБА_5 не пам`ятає, вона зайшла на територію двору, розбила вікно у будинку, через нього залізла у будинок, у кімнаті знайшла, таз, каструлю, алюмінієві виделки та ложки, кількість їх не рахувала, але близько 10 штук. Поклала все у простирадло, яке знайшла у будинку та продала вказані речі.

Щодо крадіжки у потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , пояснила, що точної дати та часу вчинення нею крадіжки не пам`ятає, вона за допомогою лома зламала замок та потрапила до галереї будинку, розбила вікно та потрапила у кімнату, взяла плиту та двері від плити поклала до мішка, який взяла із собою. Викрадені речі продала.

Щодо крадіжки у потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , пояснила, що у с. Шевченкове Перше зайшла з городу на територію домоволодіння, підійшла до будинку, розбила скло, витягла його. У будинку найшла наволочки, сокиру, ковдри, рушник, поклала у сумку, яку взяла із собою. Викрадені речі віднесла до себе дому, для власного використання

Також ОСОБА_1 , надала показання, що у ОСОБА_7 також розбила вікно будинку та потрапила у середину будинку, взяла електричну плиту, чорного кольору, дві ковдри одна з квітками, інша сірого кольору в клітинку, поклала речі до сумки. Викрадені речі для власних потреб забрала собі.

У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що враховуючи повне визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, вважає необхідним розглянути справу у спрощеному порядку відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що вважає за необхідне розгляд проводити у спрощеному порядку згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачена у судовому засіданні вважав можливим проводити розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку.

Представник потерпілого Державного підприємства «Дослідне господарство «Гонтарівка» Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, Аноприєнко А.В. у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, прибути до суду не має можливості у зв`язку із занятістю на роботі.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином. Надала суду заяву про проведення судового засідання без її участі, прибути до суду не має можливості у зв`язку із занятістю на роботі.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Надав до суду заяву, у якій просить провести судове засідання без його участі, прибути до суду не має можливості у зв`язку із станом здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Надав до суду заяву, у якій просить провести судове засідання без його участі, прибути до суду не має можливості у зв`язку із станом здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Жодних претензій матеріального та морального характеру не має.

Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Надав до суду заяву, у якій просить провести судовий розгляд без його участі, моральних та матеріальних претензій не має.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також суд роз`яснив учасникам положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнання нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємних викраденнях чужого майна (крадіжках), вчинених повторно, поєднаних з проникненням у житло.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, зазначила, що у вчиненому кається.

Стороною обвинувачення у судовому засіданні було зазначено, що в ході досудового розслідування з боку ОСОБА_1 мали місце щире каяття, а також активне сприяння розкриттю злочинів.

Враховуючи наведене, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів за ч. 3 ст. 185 КК України, які відноситься до категорій тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, їх вид та суспільну небезпечність. Наслідки вчинення злочинів, зокрема, що заподіяна шкоди хоча і не відшкодована, але речі повернуті потерпілим та ними не заявлялись претензії матеріального характеру. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочинів визнала, розкаялась, те, що обвинувачена не має міцних соціальних зв`язків, розлучена, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, за місцем мешкання характеризується з негативного боку: зловживає спиртними напоями, не працевлаштована, протягом поточного року притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення публічного порядку, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності.

Разом, з тим судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджена: 25.12.2009 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, 10.12.2010 року рішенням Вовчанського районного суду Харківської області змінено покарання на позбавлення волі на строк 4 роки, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харків від 29.05.2014 року звільнена від відбування покарання; 13.10.2016 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком 3 роки; 18.07.2017 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 09.04.2020 року умовно-достроково звільнена 17.04.2020 року, невідбутий строк 1 рік 2 місяця 5 днів.

Суд не приймає до уваги наданий стороною обвинувачення вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 28.01.2021 року, оскільки вказаний вирок не містить даних обвинуваченого, даних набрання ним законної сили, що позбавляє можливості встановити що за наданим вирок засуджена обвинувачена ОСОБА_1 .

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченої відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

За таких обставин справи, суд вважає що виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень можливо лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

У судовому засіданні прокурор просив призначити ОСОБА_1 покарання за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 років, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Захисник просив врахувати що всі кримінальні правопорушення вчиненні обвинуваченою з підстав тяжких обставин та скрутного матеріального становища та просив призначити мінімальне покарання. Обвинувачена просила призначити їй мінімальне покарання та суворо не карати.

Разом з тим, суд встановлено, що ОСОБА_1 вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 18.07.2017 року засуджена за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70, 71 КК України до покарання у виді 4 років. На підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 09.04.2020 року звільнена умовно-достроково 17.04.2020 року, невідбута частина покарання 1 рік, 2 місяці, 5 днів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинила злочини у період невідбутої частини покарання, суд з підстав, передбачених ч. 1 ст. 71 КК України, призначає покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання суд частково приєднує покарання за попереднім вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 18.07.2017 року.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Цивільний позов у рамках даного кримінальних проваджень не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно ст. 91-1, 96-2 КК України суд застосовує спеціальну конфіскацію щодо майна, яке було визнано речовими доказами та використано обвинуваченою як засоби і знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо ручного ударного інструмента з рукояткою у формі овалу типу «Фомка».

Ухвалою слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 22.04.2021 року щодо обвинуваченої ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюз 22.04.2021 року.

Враховуючи наведене, початок строку відбування покарання ОСОБА_1 суд обчислює з 22.04.2021 року, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання строк попереднього ув`язнення, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, який має застосовуватись до обвинуваченої ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, суд керується таким.

Згідно ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Крім того, суд враховує, що у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 згідно даного вироку визнається виннуватою у вчиненні тяжких корисливих злочинів, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченої через тиск тягаря відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень, та неможливості запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Також суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне до набраннявироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченої залишити обраний раніше, а саме тримання під вартою.

Керуючись ст. 7, 8, 100, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати покарання за попереднім вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 18.07.2017 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 22.04.2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання строк тримання ОСОБА_1 під вартою (строк попереднього ув`язнення), виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув`язнення) відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити обраний раніше - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Речові докази:

- металева двоконфорочна плита, чавунний литий колосник на 6 секцій, - вважати повернутими представнику законного володільця ОСОБА_9 ;

- варильна поверхня чавунної (пічної) двоконфорочної плити, дверцята з чавунної (пічної) плити у кількості 2 штуки, металева пічна духова шафа з кришкою, колосники для чавунної (пічної) плити у кількості 3 штук - вважати повернутими законному володільцю ОСОБА_3 ;

- алюмінієвий таз, алюмінієва каструля з кришкою, набір алюмінієвих ложок, набір алюмінієвих виделок - вважати повернутими законному володільцю ОСОБА_5 ,;

- варильна поверхня чавунної (пічної) двоконфорочної плити, дверцята з чавунної (пічної) плити - вважати повернутими законному володільцю ОСОБА_6 ;

- електроплита торгової марки «Ina», чорного кольору, 2010 року випуску, ковдра сірого кольору з принтом у квіточку, виготовлена з бавовняного матеріалу, загальною довжиною - 2, 1 метра., загальною шириною - 1,5 метра, ковдра різнокольорова з принтом у клітинку, виготовлена з бавовняного матеріалу, загальною довжиною - 2, 0 метра., загальною шириною - 1,5 метра, вважати повернутими законному володільцю - ОСОБА_7 ;

- сокира, довжина рукоятки якої -47 см., килимова доріжка блакитного кольору, виготовлена з синтетичного матеріалу, загальною довжиною - 104 см., загальною шириною - 59 см., килимова доріжка червоно-бежевого кольору з орнаментом у вигляді «квітів», виготовлена з синтетичного матеріалу, загальною довжиною - 104 см., загальною шириною - 59 см., наволочка блакитного кольору з орнаментом у «клітинку», бавовняна, загальною довжиною - 67 см., загальною шириною - 72 см., простирадло світло-зеленого кольору з орнаментом «квадратами», бавовняне, загальною довжиною - 205 см., загальною шириною - 155 см., ковдра блакитно-зеленого кольору з орнаментом у вигляді «прямокутників», виготовлене з синтетичного матеріалу, загальною довжиною - 200 см, загальною шириною - 100 см., наволочка блакитного кольору з орнаментом у вигляді «місяця, сонця та планет», бавовняна, загальною довжиною - 67см, загальною шириною - 72 см., наволочка рожевого кольору з орнаментом у вигляді «лебедів», бавовняна, загальною довжиною - 67см, загальною шириною - 72 см., ковдра коричнево-блакитного кольору з орнаментом у вигляді «диких тварин», бавовняна, загальною довжиною - 200 см., загальною шириною - 100 см., рушник світло-зеленого кольору, бавовняний, загальною довжиною - 77 см., загальною шириною - 47 см. - вважати повернутими законному володільцю ОСОБА_8 ;

На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України примусово безоплатно вилучити (конфіскувати) у власність держави ручний ударний інструмент з рукояткою у формі овалу типу «Фомка», який зберігається у кімнаті речових доказів Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя І.В. Сербіненко