Рішення № 100611527, 25.10.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6009/21

Провадження № 2/204/2023/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку, –

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив суд:

- стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі – 42301 грн.;

- стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за затримку розрахунку за період з 03 лютого 2021 року по 20 липня 2021 року в сумі 39626 грн. 40 коп.;

- стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі – 3908 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 20 лютого 2016 року позивач працював у Приватному Акціонерному Товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод». 02 лютого 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням. Заява зареєстрована у відділі кадрів. З 03 лютого 2021 року позивач на роботу не виходив, так як йому повідомили, що його звільнили, однак, наказ про звільнення та трудову книжку, не видали. Тільки 20 липня 2021 року наказом № 472к від 20.07.2021 року позивач був звільнений на підставі ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні і до часу звернення до суду відповідач не провів з позивачем розрахунку з заборгованості по заробітній платі. Така бездіяльність відповідача є протиправною, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися, через канцелярію суду представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання, повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за його відсутності суду, не надав. Заяву про відкладення розгляду справи не подавав.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши наявні матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 працював у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» (арк.с.5).

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод», зміни до статуту АТ (нова редакція) затверджені загальними зборами акціонерів (протокол від 15.11.2017 року № 22) та зареєстровані державним реєстратором 28.01.2019 року.

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про звільнення за згодою сторін. Заява зареєстрована у відділі кадрів за № 80.07 02.02.2021 року, та погоджена начальником цеху, директором виробництва, головним бухгалтером (арк.с.6).

Відповідно до наказу № 472к від 20.07.2021 року ОСОБА_1 , слюсар зі складання металевих конструкцій, звільнений за угодою сторін за ст. 36 п. 1 КЗпП України (арк.с.7).

Відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, сума нарахованої заробітної плати ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» ОСОБА_1 , становить за: березень 2019 року – 7534 грн. 39 коп., за квітень 2019 року – 7975 грн. 67 коп., за червень 2019 року – 8107 грн. 78 коп., за вересень 2019 року – 6729 грн. 34 коп., за жовтень 2019 року – 4173 грн., за листопад 2019 року – 4173 грн., за грудень 2019 року – 4173 грн., за січень 2020 року – 5044 грн. 40 коп., за лютий 2020 року – 5635 грн. 72 коп., за березень 2020 року – 4723 грн., за квітень 2020 року – 4723 грн., за травень 2020 року – 4723 грн. (арк.с.12).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Отже, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Тобто, подання позивачем заяви про звільнення слід розглядати як дію, направлену на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання наслідку, а саме звільнення працівника та припинення трудових відносин. Роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний був розірвати трудові відносини з позивачем, видати наказ про звільнення, та не пізніше наступного дня після звільнення провести з позивачем розрахунок.

Як зазначено позивачем останній не виходив на роботу та не виконував трудові обов`язки з 03.02.2021 року.

Зазначені факти представником відповідача перед судом не заперечені.

Відповідно до ст. 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Розмір заборгованості з заробітної плати не виплаченої позивачу відповідно до розрахунку позивача за період з березня 2019 року по травень 2020 року, складає за: березень 2019 року – 300 грн., за квітень 2019 року – 3841 грн., за червень 2019 року – 6446 грн., за вересень 2019 року – 4650 грн., за жовтень 2019 року – 2899 грн., за листопад 2019 року – 2813 грн., за грудень 2019 року – 3207 грн., за січень 2020 року – 4011 грн., за лютий 2020 року – 4480 грн., за березень 2020 року – 3221 грн., за квітень 2020 року – 3182 грн., за травень 2020 року – 3251 грн., що становить загальну суму 42301 грн.

При цьому, до суду відповідачем інших розрахунків стосовно нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, або доказів відсутності заборгованості перед працівником, не надано, тому, розглядаючи позовну заяву, в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 42301 грн. (сума заробітної плати без урахування податків і інших обов`язкових платежів) підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, у день звільнення та на наступний день після звільнення відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив нараховану заробітну плату, що представником відповідача не заперечено.

Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, сума остаточного розрахунку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всіх сум, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві до 02 лютого 2021 року, включно, а нарахування заробітної плати за січень 2021 року, грудень 2020 року, відсутні.

Відповідно до пункту абз. 3 п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до абз. 2 п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Відповідно до розрахункового листка позивача за квітень 2020 року, його посадовий оклад/тариф за годину складає 43,85 грн.

Отже, в грудні 2020 року кількість робочих днів склала 22 днів, в січні 2021 року кількість робочих днів склала 19 днів, усього за два місяці кількість робочих днів складає 41 день.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 350 грн. 80 коп. (розраховується наступним чином – 43,85 грн. х 8 х 41 = 14382 грн. 80 коп. / 41 = 350 грн. 80коп.

Середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 03 лютого 2021 року і по 20 липня 2021 року.

Кількість робочих днів за період з 03.02.2021 року по 20.07.2021 року складає 112 днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.02.2021 року по 20.07. 2021 року повинен бути обчислений наступним чином: 112 днів х 350 грн. 80 коп. = 39289 грн. 60 коп.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні знайшла своє підтвердження у судовому засідання та з відповідача підлягає стягненню 39289 грн. 60 коп. (сума зазначена з урахуванням податків і інших обов`язкових платежів).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат по справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу надавав адвокат Бурчак Петро Іванович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0076, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 11 вересня 1993 року).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 76 ОСОБА_1 сплатив 09.08.2021 року адвокату Бурчак П.І . 3 000,00 грн. за консультацію, складання позовної заяви (арк.с.15).

Таким чином, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., та вказані витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3908 грн., також з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 908 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.3,4,38, 47, 116, 117, 237 - 1 КЗпП України, ст.ст.15,16, 23, 430 ЦК України, ЗУ «Про оплату праці», «Порядком обчислення середньої заробітної плати», ст.ст.4, 5-8, 10, 12, 13, 76, 77-78, 81-83, 133, 137, 141, 210, 247, 264-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку– задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з березня 2019 року по травень 2020 року в сумі 42301 (сорок дві тисячі триста одна) грн. (сума заробітної плати без урахування відрахувань і податків).

Допустити по справі негайне виконання рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі – 39289 (тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. (сума з урахуванням відрахувань і податків).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у сумі 3908 (три тисячі дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук