Рішення № 100611514, 25.10.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3407/21

2/0203/1266/2021

РІШЕННЯ

IMEHEM УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що в серпні 2021 року він дізнався про наявність в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. виконавчого провадження №66154958, відкритого на підставі виконавчого напису, вчиненого приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 19.02.2021 року за реєстровим №8634, за яким було запропоновано стягнути з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС» заборгованість в сумі 38087 грн. 60 коп. Заперечуючи проти правомірності вчинення виконавчого напису, позивач посилався на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 було визнано нечинною та незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 в частині, що стосується зокрема, переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В зв`язку з цим, у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, який нотаріально не посвідчувався. Також позивач посилався на те, що нотаріуса були відсутні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. З урахуванням цього, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 19.02.2021 року за реєстровим №8634.

Ухвалою суду від 20.08.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Також ухвалою від 20.08.2021 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса.

В наданому відзиві відповідач посилався на те, що 06.07.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R53100292170В, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в сумі 5000 грн. 27.08.2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого останнє набуло прав нового кредитора за кредитним договором №R53100292170В від 06.07.2012 року. На підставі договору факторингу №29/01/19-1 від 29.01.2019 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм АЛЬЯНС» право вимоги за зазначеним вище кредитним договором перейшло до відповідача. 04.03.2019 року позивачу було направлено цінним листом з описом вкладення повідомлення про відступлення прав вимоги та вимогу про погашення заборгованості, в якій детально описувались складові заборгованості, строки її погашення, пропозиції щодо добровільного врегулювання та наслідки невиконання вимоги, а саме: намір звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису у разі залишення вимоги без задоволення. Таким чином, виконавчий напис було вчинено у відповідності до вимог діючого законодавства та підстави для задоволення позову відсутні. Також відповідач заперечував проти заявленого до стягнення розміру витрат на правову допомогу та просив зменшити такий розмір, посилаючись на те, що такий розмір є завищеним, неспівмірним із складністю справи, стягнутою із позивача за виконавчим написом сумою.

В наданій заяві представник позивача просив розглядати справу за відсутності сторони позивача, зазначивши про підтримання позову.

Відповідач в наданому відзиві також просив розглядати справу за відсутності його представника.

Аналогічну заяву про розгляд справи за його відсутності було подано приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А.

Інша третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., за викликом до суду не з`явилась, про причини неявки не повідомила, пояснень по суті справи не надала.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Третя особа пояснень по суті справи не надала, в поданій заяві просила розглядати справу у її відсутності.

Враховуючи зазначене, суд з урахуванням положень ст.ст.211,223,247 ЦПК України, визнав за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб, на підставі наявних матеріалів справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та відзиві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за реєстровим №8634 було вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №R53100292170В від 06.07.2012 року в сумі 37637 грн. 60 коп., а також за вчинення виконавчого напису 450 грн., на користь на користь ТОВ «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС».

Вказаний виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А., яким було відкрито виконавче провадження №66154958.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» н отаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно пп.1.1.,1.2 п.1 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року (далі – Порядок), встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.2.1 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Підпунктом 3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (пп.3.2 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (пп.3.5 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З тексту кредитного договору №R53100292170В від 06.07.2012 року вбачається, що строк повернення кредиту в ньому було встановлено до 06.07.2015 року, а також передбачено повернення кредиту та відсотків у вигляді здійснення щомісячний платежів.

Згідно оспорюваного виконавчого напису вбачається, що за останнім запропоновано стягнути заборгованість за кредитним договором №R53100292170В від 06.07.2012 року, що складається з заборгованості за простроченою сумою кредиту та відсотків, за період з 16.03.2018 року по 18.02.2019 року.

Вказане свідчить про стягнення за виконавчим написом заборгованості, розрахованої поза межами трирічного строку позовної давності. Будь-яких відомостей про те, що вказаний борг визнавався позивачем, а строк позовної давності переривався, матеріали справи не містять.

Вказане свідчить про те, що стягнута за виконавчим написом заборгованість не є безспірною, а сам виконавчий напис вчинений без дотримання вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Також суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (далі – Перелік), передбачено стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 2 вказаного Переліку було встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зазначений Перелік було доповнено пунктом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення Змін, що вносяться до Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Поряд з цим, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14), яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, було визнано нечинною та незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 в частині, зокрема, п.2 змін, що вносяться до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Таким чином, оскільки на момент вчинення 19.02.2021 року оспорюваного виконавчого напису п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, втратив законну силу внаслідок визнання судовим рішенням нечинною та незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662, нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Поряд з цим, укладений між сторонами кредитний договір нотаріально не посвідчувався, що свідчить про вчинення виконавчого напису за відсутності передбачених для цього законних підстав.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №645/1979/15-ц.

В зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог і визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 19.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за реєстровим №8634.

Враховуючи задоволення позову та відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений останнім при подачі позову судовий збір в сумі 908 грн., судовий збір в сумі 454 грн. за подану та задоволену заяву про забезпечення позову, а всього стягнути судовий збір в сумі 1362 грн.

В своєму позові позивач також просив стягнути з відповідача суму комісії за сплату судового збору в розмірі 18 грн. 53 коп. та 9 грн. 27 коп. Проте, відповідно до ст.133 ЦПК України комісія не відноситься до судових витрат та не може бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки ЦПК України не передбачає її відшкодування.

В зв`язку з цим, в стягнення з відповідача комісії банку за сплату судового збору в розмірі 18 грн. 53 коп. та 9 грн. 27 коп. слід відмовити.

Також в позовній заяві позивачем було поставлено питання про стягнення на його користь з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідач в поданому клопотанні просив зменшити розмір таких витрат, посилаючись на те, що такий розмір є завищеним, неспівмірним із складністю справи, стягнутою із позивача за виконавчим написом сумою.

Перевіряючи доводи та заперечення сторін в цій частині, суд враховує наступне.

Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою ст.137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, згідно з ч.6 ст.137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

З матеріалів справи вбачається, що інтереси позивачки під час підготовки позову до суду та під час розгляду цивільної справи в суді представляв адвокат Бочкарь Р.В., повноваження якого були підтверджені наданими до позовної заяви засвідченими копіями договору про надання правової допомоги №45/21 від 16.08.2021 року, додатком №1 до договору від 16.08.2021 року; виданого на їх підставі 16.08.2021 року ордеру; а також копіями свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно зазначеного вище додатку №1 до договору від 16.08.2021 року сторонами було погоджено, що вартість наданої правової допомоги за договором складає 7000 грн., а після досягнення мети представництва (прийняття судом рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 3000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви було долучено акт №Р-11 від 17.08.2021 року про приймання виконаних робіт (наданих послуг), згідно якого позивачу було надано послуги зі складання та подання позову про оскарження виконавчого напису нотаріуса в сумі 7000 грн.

Відповідно до п.п.1,2 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

З наданої копії квитанції №0.0.2274307315.1 від 20.09.2021 року вбачається, що позивачем було сплачено за надання правової допомоги кошти сумі 7000 грн..

Крім того, відповідно до умов пп.1.1.2 п.1 додатку №1 до договору від 16.08.2021 року, в зв`язку із задоволенням судом позовних вимог, позивач має сплатити гонорар в сумі 3000 грн. та вказані витрати на правову допомогу з урахуванням наведених вище положень п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України та правових позицій, наведених в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, також підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд враховує, що позовна заява в інтересах позивачки подана та підписана адвокатом Бочкарь Р.В., складена на 7-ми аркушах, містить посилання на норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду та роз`яснення, надані в постанові Пленуму Верховного Суду України.

При підготовці позову та звернення з ним до суду, було отримано документи виконавчого провадження щодо виконання оспорюваного виконавчого напису; підготовлено клопотання про витребування доказів, заяву про забезпечення позову.

Під час розгляду справи представником позивача подавалась заява з приводу заперечень відповідача в частині стягнення витрат на правову допомогу, з посиланням на судову практику та з наведенням відповідних реквізитів судових рішень.

Також суд враховує, що підставою звернення позивача до суду з позовом стали дії відповідача щодо звернення до нотаріусу з заявою про вчинення виконавчого напису за кредитним договором, який нотаріально не посвідчувався, внаслідок чого в силу діючого законодавства, були відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за цим договором на підставі виконавчого напису, а також дії щодо його подальшого пред`явлення для виконання.

Крім того, судом враховується, що заявлений позивачем розмір понесених витрат на правову допомогу не перевищує розміру стягнутої з нього за оспорюваним виконавчим написом заборгованості, а також задоволення судом за наслідками розгляду справи позовних вимог та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн. Вказаний розмір є обгрунтованим, пропорційним до предмету спору, співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

В зв`язку з цим, відповідні вимоги позивача слід задовольнити, стягнувши на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн., а всього, з урахуванням стягнутого судового збору, стягнути судові витрати в сумі 11362 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18,50,87,88 Закону України «Про нотаріат», «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, пп.1.1.,1.2 п.1, пп.2.3 п.2, пп.3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, ст.ст.15,16,257 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,133,137,141,142,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган Олексій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною за реєстровим №8634.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС» (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців,77, код ЄДРПОУ 41677971) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1362 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн., а всього 11362 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак