Рішення № 100611512, 25.10.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3171/21

2/0203/1209/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 07.05.2018 року відповідачка звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.05.2018 року. Положеннями анкети-заяви було визначено, що остання разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 40000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Внаслідок чого, станом на 15.03.2021 року утворилась заборгованість в сумі 79234 грн. 31 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачки вказану заборгованість та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2270 грн.

Ухвалою від 28.08.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В призначені судові засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві та наданому до неї клопотанні представник позивача в разі неявки просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідачка за викликами до суду повторно не з`явилась, про причини своєї неявки не повідомила, відзиву на позов не надала.

Таким чином, враховуючи клопотання представника позивача, повторну неявку відповідачки, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України, було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку, за наявними у справі матеріалами та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.05.2018 року відповідачка звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.05.2018 року.

На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 40000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

У своїй анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 13.05.2018, відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та відповідно підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язався виконувати його умови.

Згідно ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Абзацом 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12.01.2021 по справі №524/5556/19, від 09.092020 року по справі №732/670/19, від 23.03.2020 року по справі №404/502/18, від 07.10.2020 року по справі №127/33824/19 тощо.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що укладений між сторонами в електронній формі кредитний договір, відповідає вимогам законодавства та доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Разом з тим, саме по собі звернення відповідачки до банку із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.

При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Так, в позовній заяві зазначено, що відповідно до укладеного договору, банк надав відповідачці кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 40000 грн.

Проте, до позовної заяви не надано доказів видачі кредитної картки, строку її дії, погодження суми кредитного ліміту. В позовній заяві позивач ставить питання про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, що становить заборгованість за тілом кредиту, в сумі 79234 грн. 31 коп., жодним чином не обгрунтовуючи обставини виникнення заборгованості в такому розмірі, що перевищує розмір встановленого кредитного ліміту в сумі 40000 грн. про який зазначено в позовній заяві.

В якості єдиного доказу на підтвердження заборгованості за кредитом, позивачем було надано розрахунок заборгованості, який складений однособово представником позивача. При цьому, особа такого представника (його анкетні дані), який підписав розрахунок, в останньому не зазначена.

В зв`язку з цим, вказаний розрахунок за відсутності інших доказів (платіжних документів на перерахування коштів, меморіальних ордерів, виписки по рахунку) не визнається судом належним та допустимим доказом наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суд також враховує, що відповідно до вказаного розрахунку вбачається, що позичальником було сплачено на погашення заборгованості кошти в сумі, що перевищує 420000 грн. В той час, як позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 79234 грн. 31 коп., з посиланням на встановлення розміру кредитного ліміту в сумі 40000 грн.

За вказаних вище обставин, суд вважає, що позовні вимоги належними, достатніми та допустимими доказами не доведено, в звязку з чим в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи відому в задоволенні позову, понесені позивачем по спарві судові витрати слід покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,626,628,638,639,1054 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Понесені позивачем по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2270 грн. – покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак