Рішення № 10060841, 16.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

08 червня 2010 року справа № 6/71

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Форт-Сервіс”,

вул. Старобілоуська, 77, м. Чернігів, 14021

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 26620,60 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 04.01.2010р.,

від відповідача: не зявився.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Форт-Сервіс” подано позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 26620,60 грн. боргу, в тому числі 15178,65 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу №ЧП-1020 від 20.02.2008р.; 6774,94 грн. пені та 4667,01 грн. інфляційних втрат.

Присутній у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 659,83 грн. в звязку з тим, що при обчисленні даної суми при подачі позову була допущена арифметична помилка і просить стягнути з відповідача 25960,77 грн., в тому числі 15178,65 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу №ЧП-1020 від 20.02.2008р.; 6774,94 грн. пені та 4007,18 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладені підстави, а також те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 659,83 грн.

Відповідач представника у судове засідання не направив, заяв та клопотань не надіслав, ухвала суду, вдруге направлена на адресу відповідача, яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вдруге повернута відділенням звязку з відміткою поштамту „за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, яка є його юридичною адресою.

Рішення приймається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Форт-Сервіс” (продавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі продажу №ЧП-1020, згідно якого продавець зобовязується передати у власність товар покупцю, а покупець зобовязується прийняти і оплатити товар на умовах, зазначених в даному договорі.

Згідно п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє один календарний рік, а в частині проведення оплати за поставлений товар до повного виконання зобовязання по даному договору.

У разі якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не виявить бажання розірвати договір, за відсутності у сторін претензій одна до одної по виконанню договірних зобовязань, строк дії договору пролонгується на слідуючий календарний рік на тих же умовах. (п. 6.2 договору).

Згідно п. 2 договору ціна, кількість та асортимент товару, проданого по даному договору, зазначаються в накладних, які є невідємною частиною даного договору.

Загальна сума договору становить 100000 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобовязується провести повну оплату товару не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження. Дата оплати кожної окремої партії товару зазначається в накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у лютому, березні, квітні 2008 року на підставі договору купівлі-продажу №ЧП-1020 від 20.02.2008р. поставлено відповідачу товару на загальну суму 19462,99 грн., згідно видаткових накладних: №С-Ркр-001398 від 21.02.2008р. на суму 4281,17 грн.; №С-Ркр-001401 від 21.02.2008р. на суму 956,40 грн.; №С-Ркр-001628 від 29.02.2008р. на суму 423,36 грн.; №С-Ркр-001739 від 05.03.2008р. на суму 705,43 грн.; №С-Ркр-001879 від 10.03.2008р. на суму 6910,79 грн.; №С-Ркр-001880 від 10.03.2008р. на суму 1478,61 грн.; №С-Ркр-001909 від 11.03.2008р. на суму 1985,60 грн.; №С-Ркр-001982 від 12.03.2008р. на суму 192,71 грн.; №С-Ркр-002181 від 18.03.2008р. на суму 2307,78 грн., №С-Рр-0003542 від 16.04.2008р. на суму 221,14 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем про що свідчить підпис та печатка фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на видаткових накладних.

Відповідачем повернуто товару на суму 153,00 грн. згідно прибуткової накладної на повернення №С-ВН-0000120 від 17.04.2008р.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 свої зобовязання за договором виконав частково, за отриманий товар оплату здійснив в сумі 4131,34 грн., що підтверджується банківською випискою, яка знаходиться в матеріалах справи.

Позивачем заявлено до стягнення 15178,65 грн. (19462,99 грн. 153 грн. 4131,34 грн.) основної заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу №ЧП-1020 від 20.02.2008р. у лютому, березні, квітні 2008 року.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України:

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору,

а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, договором №ЧП-1020 від 20.02.2008р. визначений строк виконання зобовязання не пізніше 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Таким чином позивач передав товар, а відповідач прийняв на себе обовязок розрахуватись за нього у певний строк.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач порушив умови договору, вищевказані приписи законодавства, оскільки своєчасно та в повному обсязі не виконав свого грошового зобовязання по оплаті товару, отриманого від позивача у лютому, березні, квітні 2008 року.

Отже, сума основного боргу відповідача становить 15178,65 грн.

Позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 06.03.2008 р. по 23.03.2010р. в сумі 6774,94 грн. та 4007,18 грн. втрат від інфляції за період з квітня 2008 року по лютий 2010 року.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 5.1 договору від 20.02.2008р. передбачено, що при затримці зі сплатою за отриманий товар більше строку зазначеного в п 4.2 договору покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки. Загальна сума пені розраховується за весь період прострочки.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем отриманого від позивача товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 6774,94 грн. пені за несвоєчасну оплату товару та 4007,18 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів своєчасної повної оплати товару, отриманого по вищевказаному договору за вищевказаними накладними, а також доказів, які б спростовували викладені у позові обставини.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав належним чином і своєчасно свої зобовязання, за отриманий товар не розрахувався, з нього підлягає стягненню

25960,77 грн., в тому числі 15178,65 грн. основного боргу по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу №ЧП-1020 від 20.02.2008р.; 6774,94 грн. пені та 4007,18 грн. інфляційних втрат.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Форт-Сервіс” (вул. Старобілоуська, 77, м. Чернігів, 14021, код 31895338, р/р 2600501170237 в АКБ „Правекс-Банк” м. Києва, МФО 321983) 15178,65 грн. боргу, 6774,94 грн. пені, 4007,18 грн. інфляційних втрат, 259,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

16.06.10