Рішення № 100607002, 21.10.2021, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/864/21

Номер провадження 2/541/562/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2021 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участю секретаря Раданович Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду в місті Миргород Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт»( м. Миргород вул. Гоголя 112 код ЄДРПОУ 25162005) та Полтавського обласного центру зайнятості ( м. Полтава вул. Сінна 45 код ЄДРПОУ 03491234 ) про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся 21.04.2021 року до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт» про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку, в якому просить стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів «Миргородкурорт», заробітну плату в сумі 27275,76 грн. та заробітну плату за час затримки по день фактичного розрахунку 9091,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 06 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року позивач працював у відповідача ПАТ лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт» у його структурному підрозділі - філії санаторно-курортного комплексу «Миргород», а саме в санаторії «Березовий гай» на посаді кухаря 4 розряду і був звільнений за власним бажанням. В день звільнення відповідач не провів із позивачем повного розрахунку по заробітній платі як вимагає ст.116 КЗпП України . Згідно довідки про доходи встановлено, що в жовтні 2020 року позивач отримав зарплату в розмірі 4545,96 грн., а в листопаді 2020 року, грудні 2020 року, січні 2021 року, лютому 2021 року, березні 2021 року працедавець не нарахував грошову суму по зарплаті, мотивуючи це карантинними заходами, пов`язаними з запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2. Однак, на думку позивача, це є неправильним та незаконним з боку відповідача, так як він продовжував перебувати в трудових відносинах з відповідачем. У вказаний період позивач не звільнявся, не припиняв трудовий договір в інший спосіб, не перебував у відпустці без збереження зарплати, його не було переведено і не переміщено відповідачем на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором чи в разі простою, а також позивача не було відсторонено від роботи та не було інших підстав для не нарахування позивачу зарплати, про що відсутні будь які накази, в тому числі про зміну істотних умов праці в частині систем та розмірів оплати праці, режиму роботи і позивач письмово не погоджувався на інші умови трудового договору, тощо. Відтак, на думку позивача, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу його зарплату за період 6 місяців, а саме з листопада 2020 року по квітень 2021 року, із розрахунку 4545,96 грн./місяць, що складає 27275,76 грн., чим порушив його права.

Позивач зазначає, що незалежно від усіх обставин, позивач перебував у трудових відносинах і працедавець зобов`язаний йому виплатити його заробітну плату у розмірі, визначеного довідкою працедавця та його розрахунками. Виходячи з цього, у відповідача настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП , що також є видом стягнення заробітної плати. В день звільнення та після нього по даний час відповідач не виплатив позивачу зарплату, а тому зобов`язаний виплатити кошти по їх затримці по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 21 квітня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 8).

13.05.2021 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт» на позовну заяву, який приєднано до матеріалів справи (а. с. 13-48). Відповідно до якого відповідачем позов не визнається з наступних підстав. Відповідач зазначає, що у період часу з 06.05.2018 року по 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 дійсно перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Миргородкурорт», обіймаючи посаду кухаря 4 розряду відділення філії ПрАТ «Миргородкурорт» - «СКК «Миргород» - «Санаторій «Березовий гай». У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач не нарахував та не виплатив йому заробітну плату за 6 місяців, а саме з листопада 2020 року по квітень 2021 року, із розрахунку 4545, 96 грн./міс., що в сукупності становить 27 275,76 грн. На думку ПрАТ «Миргородкурорт», наведений позивачем розрахунок є абсолютно необгрунтованим та не підтвердженим документально, а тому не може бути взятий до уваги судом при вирішенні даної справи, виходячи з наступних обставин. По-перше, 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 власноручно написав письмову заяву, в якій просив встановити йому з 01.05.2020 року на період дії карантину скорочену тривалість робочого часу. По-друге, з 01.05.2020 року, на період дії карантину, в ПрАТ «Миргородкурорт» запроваджено скорочену діяльність підприємства шляхом скорочення тривалості робочого часу для працівників. Зважаючи на те, що з 26 березня 2020 року провадження господарської діяльності ПрАТ «Миргородкурорт» було зупинено, починаючи з 01.05.2020 року ОСОБА_1 не залучався до роботи і разом з іншими працівникам санаторію був поданий до центру зайнятості для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, яка регулярно йому виплачувалась упродовж до грудня місяця 2020 року. По-третє, у листопаді місяці 2020 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено 3533, 00 грн. допомоги по частковому безробіттю на період карантину, хоча він стверджує, що ніяких доходів у цьому місяці не отримував, що не відповідає дійсності. По-четверте, для ПрАТ «Миргородкурорт» взагалі не зрозуміло чому позивач просить стягнути на його користь 4545, 96 грн. як за цілий місяць за квітень 2021 року, в той час коли він був звільнений з роботи ще 09.04.2021 року за власним бажанням.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в ПрАТ «Миргородкурорт» було запроваджено скорочену діяльність підприємства шляхом скорочення тривалості робочого часу для працівників, а тому працівникам, що не залучалися до роботи, в тому числі і ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась, згідно з , вимогами ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 1 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2», листа Державної служби України з питань праці та Державного центру зайнятості від 08.05.2020 року за № 3171/1/3.1-20 та за № 33/12/2213-20 «Щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину».

Відповідач зазначає, що позивач у період часу з листопада 2020 року по квітень 2021 року не залучався до роботи, а тому замість отримання заробітної плати, мав отримувати допомогу по частковому безробіттю на період карантину, яку держава припинила перераховувати роботодавцям з грудня місяця 2020 року і з невідомих для ПрАТ «Миргородкурорт» причин. Саме тому у вищезгаданий період позивач дійсно не отримував ніякої допомоги по частковому безробіттю на період карантину, але це сталося без будь-якої вини відповідача та з незалежних від нього причин, оскільки виплата такої допомоги працівнику можлива лише після фактичного перерахування грошових коштів центром зайнятості на розрахунковий рахунок роботодавця, чого зроблено не було і по сьогоднішній день.

Відповідач вважає, що ПрАТ «Миргородкурорт» є неналежним відповідачем, оскільки виплачувати допомогу по частковому безробіттю позивачу зобов`язувалась держава, в особі Полтавського обласного центру зайнятості, який належним чином не виконав своїх зобов`язань, своєчасно не перерахував грошові кошти роботодавцю, внаслідок чого позивач був позбавлений права на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину. Зі своєї сторони, ПрАТ «Миргородкурорт» в повному обсязі виконало свої зобов`язання перед працівником ОСОБА_1 , провівши з ним повний розрахунок в день його звільнення з роботи. Відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» відмовити в повному обсязі за безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю його позовних вимог.

Ухвалою суду від 19 травня 2021 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт» про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено в якості співвідповідача - Полтавський обласний центр зайнятості та призначено підготовче засідання(а. с. 55).

08.06.2021 року на адресу суду надійшов від відповідача Полтавського обласного центру зайнятості відзив на позовну заяву, який приєднано до матеріалів справи (а. с. 62-87). Відповідно до якого відповідач зазначає, що Полтавський ОЦЗ заперечує щодо залучення його в якості співвідповідача. В позовній заяві позивач зазначає, що починаючи з 06.05.2018 р. по 04.04.2021 р. перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Миргородкурорт», а саме працював в санаторії «Березовий гай» на посаді кухаря 4 розряду та вказує, що починаючи з листопада 2020 р. по квітень 2021 р, заробітну плату не отримував. Предметом спору є стягнення заробітної плати та середньої заробітної плати за час затримки її виплати і по день фактичного розрахунку. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не перебуває та ніколи не перебував у трудових відносинах з Полтавським ОЦЗ і є незрозумілим яким чином позовні вимоги позивача стосуються Полтавського ОЦЗ, тому Полтавський обласний центр зайнятості не може бути відповідачем по даній справі.

Відповідач зазначає, що 04.12.2020 р. за виx. № 1397/1 ПрАТ «Миргородкурорт» було подано до Миргородської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги ч. 3 ст. 471 Закону України «Про зайнятість населення» за листопад місяць 2020 р, а саме для здійснення виплати центром зайнятості допомоги по частковому безробіттю по працівникам ПрАТ «Миргородкурорт» зокрема і для здійснення виплати такої допомоги позивачеві в розмірі 3 533.00 грн.

Згідно з Платіжним дорученням № 17835 від 24.12.2020 р. грошові кошти в сумі 1006149.00 грн. були перераховані 28.12.2020 р. до ПрАТ «Миргородкурорт».

Відповідно до акту перевірки цільового використання коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину №19 від 27.05.2021 р. грошові кошти в сумі 1006149.00 грн. були спрямовані ПрАТ «Миргородкурорт» своїм працівникам.

Оскільки Тимчасовим кошторисом видатків на І півріччя 2021 р. по Полтавському обласному центру зайнятості не передбачено видатки на виплату допомоги по частковому безробіттю на період карантину, то цей вид допомоги за грудень 2020 р. не був перерахований в січні 2021 р. Полтавським обласним центром зайнятості до ПрАТ «Миргородкурорт».

Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину мають застраховані особи, в тому числі працівники з якими роботодавцем оформлено трудові відносини. Наведений законодавчий припис встановлює чітке та передбачуване обмеження щодо наявності права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, за яким таке право відсутнє в осіб, з якими роботодавцем не оформлено трудові відносини. Отже, оскільки ОСОБА_1 на даний час не перебуває в трудових відносинах з ПрАТ «Миргородкурорт» - тому і не має права на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

Допомога по частковому безробіттю не є заробітною платою та згідно чинного законодавства, не є джерелом коштів на оплату праці, а являє собою особливий вид державної соціальної підтримки у сфері зайнятості населення. Роботодавцем позивача був ПрАТ «Миргородкурорт», тому він і є одним можливим відповідачем по справі. В даному спорі Полтавський обласний центр зайнятості є неналежним відповідачем, а тому повинен бути виключений із відповідачів у даній справі.

Просили визнати Полтавський обласний центр зайнятості неналежним відповідачем та

виключити центр зайнятості з числа відповідачів у справі № 541/864/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Миргородкурорт» про стягнення заробітної плати в сумі 27275.76 грн., та заробітної плати в розмірі 9091, 92 грн. за час затримки і по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року закрито підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргород курорт» та до Полтавського обласного центру зайнятості про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а. с. 103).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт»в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Представник відповідача Полтавського обласного центру зайнятості заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши доводи позивача та представників відповідачів, врахувавши відзиви відповідачів, вивчивши матеріали цивільної справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, приходить до наступного висновку.

З 06 травня 2018 року по 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 працював у структурному підрозділі Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт»- філії санаторно-курортного комплексу «Миргород», а саме в відділенні філії - санаторії «Березовий гай» на посаді кухаря 4 розряду і був звільнений за власним бажанням, що підтверджується трудовою книжкою, копію витягу якої приєднано до позову, як письмовий доказ (а. с. 5), копією заяви ОСОБА_1 від 09.04.2021 року (а. с. 28) та копією наказу про звільнення працівника від 09.04.2021 року № 185-К (а. с. 29).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - СоV-2», зі змінами і доповненнями, з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, який продовжується і на час розгляду справи судом.У зв`язку з цим, на виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - СоV-2», рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 12 березня 2020 року № 64, з метою протидії занесенню та поширенню коронавірусу на території ПрАТ «Миргородкурорт», з 26 березня 2020 року зупинено провадження господарської діяльності Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Миргородкурорт» на період дії карантину, встановленого на усій території України, на підставі наказу генерального директора Товариства № 54 від 25.03.2020 року.Відновлено господарську діяльність Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Миргородкурорт» по наданню санаторно-курортних та інших послуг, зі скороченим режимом робочого часу для працівників з 17 червня 2020 року наказом генерального директора ПрАТ «Миргородкурорт» від 16.06.2020 року № 65 (а. с. 44).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року, внесено зміни до ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення».Зокрема, як передбачено ч. 1-3 ст. 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», допомога по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України (далі - допомога по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів, передбачених карантином та/або надзвичайною ситуацією, встановленими Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва.Допомога по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

22 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 306, якою затвердив Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2.

Як вбачається зі змісту п.п. 3-4 постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2» в редакції від 22.04.2020 року, допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, зокрема працівникам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, в тому числі тим, які в період карантину, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину отримують оплату часу простою відповідно до статті 113.Кодексу законів, про працю України (крім періоду освоєння нового виробництва (продукції), перебувають у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 25 та статті 26 Закону України «Про відпустки», у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини, або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою та не отримує допомогу по частковому безробіттю на період карантину як працівник.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається за кожну годину, на яку працівникові скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду.Розмір зазначеної допомоги не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2», для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається до центру зайнятості за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та подає такі документи:

1) роботодавець - заяву в довільній формі, в якій зазначається, зокрема, інформація про належність роботодавця до суб`єктів малого або середнього підприємництва відповідно до Господарського кодексу України, разом із засвідченими роботодавцем копіями підтвердних документів щодо середньої кількості працівників та доходу роботодавця за календарний рік, що передує року подання до центру зайнятості документів, передбачених цим пунктом;

2) засвідчену роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності;

3) роботодавець - відомості про працівників (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), в яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину згідно із статтею 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», за формою згідно з додатком 1;

4) довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення (скорочення) діяльності, подану роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, на підставі звітних відомостей, що надаються до Пенсійного фонду України або ДПС, крім фізичних осіб - підприємців, які є застрахованими особами та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2» в редакції від 22.04.2020 року передбачено, що у разі прийняття рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину між центром зайнятості та роботодавцем, протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення укладається договір про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, в якому визначаються права та обов`язки сторін, порядок перерахування роботодавцю коштів Фонду та виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, гарантії зайнятості працівника, якому визначаються права та обов`язки сторін, порядок перерахування роботодавцю коштів Фонду та виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, гарантії зайнятості працівника, якому виплачується допомога по частковому безробіттю на період карантину, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Відповідно до наказу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» від 30.04.2020 року № 60 «Про скорочення діяльності ПрАТ «Миргородкурорт»» з01.05.2020 року, на період дії карантину, ПрАТ «Миргородкурорт» запроваджено скорочену діяльність підприємства шляхом скорочення тривалості робочого часу для працівників в тому числі ОСОБА_1 (а. с. 24-27).

26.05.2020 року ПрАТ «Миргородкурорт» уклало з Полтавським обласним центром зайнятості Договір про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 (а. с. 31 - 34).Згідно з умовами вказаного договору працівники Товариства, які частково залучені до роботи або взагалі не залучені до роботи, мають отримувати допомогу по частковому безробіттю на період карантину.

Як встановлено в судовому засіданні у період з травня по грудень 2020 року працівники ПрАТ «Миргородкурорт» отримували допомогу по частковому безробіттю на час карантину, відповідно до умов Договору, але починаючи з грудня місяця 2020 року повністю припинено державне фінансування програми по наданню допомоги по частковому безробіттю на період карантину, хоча постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2»- залишається чинною.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач ПрАТ «Миргородкурорт» не нарахував та не виплатив йому заробітну плату за 6 місяців, а саме з листопада 2020 року по квітень 2021 року, із розрахунку 4545, 96 грн./міс., що в сукупності становить 27 275,76 грн.

Разом з тим, 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав письмову заяву на ім`я директора філії Товариства СКК «Миргород» ОСОБА_2 , в якій просив встановити йому з 01.05.2020 року на період дії карантину скорочену тривалість робочого часу (а. с. 23).

Так, наказом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт» від 30.04.2020 року № 60 (а. с. 24-27) з 01.05.2020 року, на період дії карантину, в ПрАТ «Миргородкурорт» запроваджено скорочену діяльність підприємства шляхом скорочення тривалості робочого часу для працівників, в тому числі ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що з 26 березня 2020 року провадження господарської діяльності ПрАТ «Миргородкурорт» було зупинено, починаючи з 01.05.2020 року ОСОБА_1 не залучався до роботи і разом з іншими працівникам санаторію отримував допомогу по частковому безробіттю на період карантину, яка регулярно йому виплачувалась до грудня місяця 2020 року.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь 4545, 96 грн. за квітень місяць 2021 року, в той час коли він був звільнений з роботи ще 09.04.2021 року за власним бажанням.

Як передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

ПрАТ «Миргородкурорт» було запроваджено скорочену діяльність підприємства шляхом скорочення тривалості робочого часу для працівників, а тому працівникам, що не залучалися до роботи, в тому числі і ОСОБА_1 заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась, згідно з , вимогами ст.47-1 Закону України «Про зайнятість населення», ст.1 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306 «Про затвердження Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2», що підтверджується зокрема копією довідки № 350 від 16.04.2021 року про доходи ОСОБА_1 , виданою філією Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт»- санаторно-курортним комплексом «Миргород» (а. с. 4).

Позивач у період часу з листопада 2020 року по квітень 2021 року не залучався до роботи, а тому замість отримання заробітної плати, мав отримувати допомогу по частковому безробіттю на період карантину.

Так. відповідно до п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306, допомога по частковому безробіттю на період карантину - кошти, передбачені в бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд), що надаються міськими, районними і міськрайонними центрами зайнятості та філіями регіональних центрів зайнятості (далі - центри зайнятості) роботодавцям із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва (далі - роботодавці) для виплати допомоги працівникам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності внаслідок карантину.

Відповідно до п. 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року № 306. фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину може здійснюватися в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Одночасно, відповідно до п. 4 Порядку фінансування видатків установ Державної служби зайнятості ІПК ДСЗУ затвердженого наказом Державного центру зайнятості від 11.09.2019 року № 107 взяття зобов`язань та здійснення платежів провадиться тільки в межах кошторисних призначень за відповідними напрямками видатків.

Тобто, допомога по частковому безробіттю на період карантину є різновидом державної соціальної підтримки, а не заробітною платою і надається вона роботодавцеві, а не працівникові роботодавця за умови, якщо в кошторисних видатках передбачено кошти на ці цілі.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину не є заробітною платою та згідно чинного законодавства, не є джерелом коштів на оплату праці, а являє собою особливий вид державної соціальної підтримки у сфері зайнятості населення.

Враховуючи наведені вище обставини та досліджені письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки він прохав у позові стягти з ПАТ лікувально - оздоровчих закладів Миргородкурорт - заробітну плату за період коли не працював і не залучався до роботи , а відповідно до умов які склалися на підприємстві між останніми та працівником ОСОБА_1 - він відносився до тих осіб, які повинні отримувати допомогу по безробіттю , а з відповідача Полтавського обласного центру зайнятості суд не може стягти заробітну плату, оскільки трудових відносин між останніми та ОСОБА_1 не було , тому позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, суд оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи, які мають правове значення для вирішення спору по суті.

З огляду на зазначене, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт», Полтавського обласного центру зайнятості про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку потрібно відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» то на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів «Миргородкурорт», Полтавського обласного центру зайнятості про стягнення заробітної плати за час затримки по день фактичного розрахунку – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.10.2021 року.

Суддя: О. В. Ситник