Рішення № 10060669, 10.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

10.06.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів           тел.77-99-18

просп.Миру,20                     

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

          10 червня 2010року Справа № 8/72

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», вул..Комсомольска, 28, м.Чернігів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка», вул..Котляревського, 38, м.Чернігів

про стягнення 669688грн.95коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Пилипенко І.С. –юрисконсульт, довір.пост. №01/20-419 від 18.11.09р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 500000грн. боргу по кредиту, наданому на підставі кредитного договору №712 від 03.08.07р., 134944грн.46коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 01.06.09р. по 20.04.10р., 8908грн.87коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованої за період з 01.07.09р. по 20.04.10р., 25835грн.62коп. пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, нарахованої за період з 19.01.10р. по 20.04.10р.

Відповідач письмового мотивованого відзиву на позов не надав. Справа розглядається на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноважених представників сторін, оскільки останні будуть приймати участь у судовому засіданні по іншій справі, призначеної на 10.06.10р. о 10год.30хв. Представник позивача проти клопотання заперечував, вважаючи, що відповідач навмисно затягує розгляд справи. Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на наступне: згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Відповідач вдруге не з’являється в судове засідання, заявляючи клопотання про відкладення, та двічі не виконав вимоги суду, не надавши витребувані судом документи, зокрема письмовий мотивований відзив на позов. Крім того, до клопотання від 09.06.10р. про відкладення розгляду справи відповідач не надав жодного доказу, які підтверджують викладені у ньому обставини. Таким чином, суд розцінює надане відповідачем клопотання як зловживання своїми процесуальними правами, направленими на навмисне затягування розгляду справи. В зв’язку з цим, враховуючи, що явка уповноважених представників сторін, в тому числі відповідача, судом обов’язковою не визнавалася, приймаючи до уваги закінчення строку вирішення спору, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заявлене позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

          3 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»і ЗАТ «ЧЛГЗ «Чернігівська горілка»(відповідач у справі) укладено кредитний договір №712 (далі –договір), відповідно до умов якого банк зобов’язався відкрити відповідачу кредитну лінію з максимальним лімітом у розмірі 500000грн., строком до 02.08.08р. та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 21% річних.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29.09.09р. (протокол №3) ВАТ «Банк «Демарк»перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»та є правонаступником всіх прав та зобов’язань ВАТ «Банк «Демарк», про що зазначено у п.1.2. Статуту позивача, зміни до якого 05.11.09р. за реєстраційним номером 10641050007001921 зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За таких обставин суд приходить до висновку, що ПАТ «Банк «Демарк»є належним позивачем у даній справі.

          Відповідно до п.3.4.1. договору відповідач зобов’язувався у строк до 02 серпня 2010 року погасити кредит.

Згідно із п.3.5.1 відповідач зобов’язувався також сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі 22% річних, що нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця.

25 квітня 2008р. між сторонами укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №712 від 03.08.07р., в якому за взаємною згодою сторін з 01.05.08р. збільшено розмір відсотків за користування кредитом до 23% річних.

28 липня 2008р. між сторонами укладено договір №2 про внесення змін до кредитного договору №712 від 03.08.07р., в якому сторонами визначено, що кредитні кошти надаються як кредит без застосування умов щодо кредитної лінії, та продовжили строк повернення кредиту до 02.02.09р.

11 листопада 2008р. між сторонами укладено договір №3 про внесення змін до кредитного договору №712 від 03.08.07р. з відповідними попередніми змінами, в якому за взаємною згодою сторін з 20.11.08р. збільшено розмір відсотків за користування кредитом до 25% річних.

27 січня 2009р. між сторонами укладено договір №4 про внесення змін до кредитного договору №712 від 03.08.07р. з відповідними попередніми змінами, в якому за взаємною згодою сторін продовжений строк повернення кредиту до 18.01.2010р., збільшено розмір відсотків за користування кредитом до 28% річних, а також підвищено до 35% річних процентну ставку за користування кредитом, яка підлягає сплаті у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту.

Умови щодо суми кредиту додатковими угодами не змінювалися, тобто загальна сума кредиту, яку позивач зобов’язувався надати відповідачу, становить 500000грн.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

Позивач виконав свої зобов’язання по кредитному договору повністю шляхом перерахування 08.08.08р. та 09.08.09р. коштів загальною сумою 500000грн. з позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку відповідача (п.3.3.1 договору), що підтверджується копіями меморіальних ордерів.

В свою чергу відповідач умови договору в частині повернення отриманих кредитних коштів в строк до 18.01.10р. не виконав, кошти в сумі 500000грн. банку не повернув.

Оскільки відповідачем було порушено кінцевий строк погашення кредиту, відповідно до п.7.3 договору заборгованість в сумі 500000грн. була 19.01.10р. віднесена позивачем на рахунок прострочених кредитів з нарахуванням передбаченої договором №4 від 27.01.09р. про внесення змін до кредитного договору підвищеної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 35% річних, починаючи з 19.01.10р.

В частині сплати відсотків за користування кредитом відповідач належним чином виконував умови договору до травня місяця 2009р. включно, що підтверджується наявними у справі копіями меморіальних ордерів про перенесення нарахованих у період з 01.06.09р. по квітень 2010р. відсотків на рахунок прострочених платежів.

За період з 01.06.09р. по 20.04.10р. позивачем нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 134944грн.46коп. При цьому, починаючи з 19.01.10р. відсотки нараховувалися із застосуванням процентної ставки в розмірі 35%, що передбачено п.7.3 кредитного договору в редакції договору від 27.01.09р. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем нараховані за період з 01.06.10р. по 20.04.10р. відсотки не сплачені.

В силу ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України проценти за договором позики виплачуються щомісяця до дня повернення позики, в кредитному договорі відсутні будь-які застереження щодо припинення сплати відсотків після настання строку повернення кредиту, суд приходить до висновку по правомірність нарахування відсотків після закінчення строку повернення кредиту з урахуванням збільшеного розміру процентної ставки, встановленої п.7.3 договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином зобов’язання за договором не виконав, доказів повернення кредиту та сплати заборгованості по нарахованих відсотках на момент прийняття рішення по справі не надав, а тому з нього підлягає стягненню 500000грн. боргу по кредиту та 134944грн.46коп. заборгованості за простроченими відсотками за період з 01.06.09р. по 20.04.10р. включно.

          Відповідно до п.7.4 договору у разі порушення строків погашення кредиту позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. При цьому, пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З урахуванням зазначеної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 25835грн.62коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 19.01.10р. по 20.04.10р.

          Згідно з п.7.5 договору у разі порушення строку сплати відсотків за користування кредитом позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. При цьому, пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 8908грн.87коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 01.07.09р. по 20.04.10р.

Перевірка наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені свідчить, що пеня на прострочені відсотки обчислювалася позивачем з урахуванням строків, встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та з урахуванням змін облікової ставки Національного банку України. При цьому, пеня нараховувалася на суму заборгованості по відсотках, розмір якої підтверджується матеріалами справи. Розрахунок пені за прострочення повернення кредиту також не суперечить вимогам чинного законодавства, та фактичним обставинам.

          Враховуючи, що відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пеня застосовується до несправних боржників у випадку порушення ними зобов’язання за договором, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 25835грн.62коп. за прострочення повернення кредиту і пеня в сумі 8908грн.87коп. за прострочення сплати відсотків, яку відповідач має сплатити, оскільки його вина у простроченні погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними ресурсами доведена матеріалами справи.

          Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

          Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.549,1048,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Чернігівський лікеро-горілчаний завод «Чернігівська горілка», м.Чернігів, вул..Котляревського, 38 (ідентифікаційний код 31597869, п/р 26003300000610 в Банку «Демарк», МФО 353575) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк», м.Чернігів, вул.Комсомольська, 28, (ідентифікаційний код 19357516, рах. № 290958007 в Банку «Демарк», МФО 353575) 500000грн. боргу по кредиту, 134944грн.46коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 25835грн.62коп. пені за прострочення повернення кредиту, 8908грн.87коп. пені з прострочення сплати відсотків, 6696грн.89коп. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                              Суддя                     Т.Г.Оленич