Рішення № 10060662, 10.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

10.06.10

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів                               телефон канцелярії

проспект Миру,20                               77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

“10 ” червня 2010 року                               Справа № 16/17

Позивач:          Публічне акціонерне товариство "Полікомбанк"

(вул. Київська 3, м. Чернігів, 14005)

Відповідач:          Приватне підприємство "Аверс-Плюс"

(вул. Лізи Чайкиної, 23-б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600)

Предмет спору: про стягнення заборгованості 251537,89 грн. шляхом звернення

стягнення на заставне майно

Суддя Фесюра М.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: Величко Г.В.

відповідача: Карпенко О.Д.

          Рішення прийняте після перерви, оголошеної в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 251537,89 грн., в тому числі заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01.05.2009р. по 30.04.2010р. –114000,44 грн., пеню за порушення строку повернення кредиту з 01.05.2009р. по 30.04.2010р. –127019,17 грн., та за порушення строку погашення процентів за той же період –10518,28 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно , відповідно до кредитного договору № 499 21.07.2006 року та додаткових угод № 1 від 25.07.06р., № 2 від 23.07.07р., договору застави № 546 від 07.08.06р. та іпотечного договору від 25.07.06р..

Відповідач надав відзив , яким проти позову заперечив, посилаючись на те, що 09.09.2009р. була порушена справа №16/102б/52б про банкрутство з метою проведення санації ПП «Аверс-Плюс», ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. На думку, відповідача, в будь-якому разі за зазначений період відсотки та пеня не можуть бути нараховані та стягнені в силу мораторію відповідно до вимог ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В судовому засіданні представник відповідача також зазначив , що пеня може стягуватись лише за півроку відповідно до вимог Господарського кодексу України та заявив клопотання про надання додаткового часу для проведення додаткових розрахунків заборгованості перед позивачем.

Позивач проти заявленого клопотання заперечив, стосовно додаткових заперечень пояснив, що пеня нараховується за шість місяців лише в тому випадку, якщо інше не передбачене договором або законом.

Суд відхилив клопотання відповідача, оскільки у останнього було достатньо часу для проведення розрахунків суми заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

          21.07.2006 року між Закритим акціонерним товариством „Полікомбанк” та приватним підприємством „Аверс-Плюс” був укладений кредитний договір № 499, з лімітом кредитування 600000 грн., з кінцевою датою дії кредитної лінії 20 липня 2009 року та сплатою за користування кредитом 19 % річних.

Додатковою угодою № 1 від 25.07.2006 року до кредитного договору від 21.07.2006 року № 499, сторонами визначено кінцеву дату повернення сум кредитів, наданих в межах ліміту кредитування в період з 25 липня 2006 року по 20 липня 2007 року –21 липня 2007 року.

Додатковою угодою № 2 від 23.07.2007 року до кредитного договору від 21.07.2006 року № 499 сторони домовились, що по кредитах, наданих по кредитному договору від 21.07.2006 року № 499 та додатковій угоді до цього договору від 25.07.2006 року № 1, залишок яких на 23.07.2007 року становить 600000 грн., встановлюється нова кінцева дата повернення кредитів – 20 липня 2008 року.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1.1.5. кредитного договору № 499 від 21.07.2006 року передбачено, що нарахування процентів проводиться щоденно на фактичний залишок заборгованості з дати видачі кредиту до дати повного погашення кредиту. Проценти, нараховані за місяць, сплачуються не пізніше 5-го числа наступного місяця, за період, що залишився, - при настанні дати повернення кредиту.

Крім того відповідно до п. 3.1.2. кредитного Договору позичальник взяв на себе зобов”язання сплачувати проценти за користування кредитом згідно п. 1.1.4. та п. 1.1.5. Договору.

Як свідчать матеріали справи позичальник - Приватне підприємство „Аверс-Плюс” в передбачений договором строк взяті на себе зобов’язанння не виконав і в установлений строк кредит та проценти в повні мірі не сплатив.

Банком була подана позовна заява до господарського суду, за результатами розгляду якої 09.06.2009р. господарським судом Чернігівської області винесено рішення та виданий наказ у справі № 12/90 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом з урахуванням пені станом на 23.04.2010р. шляхом звернення стягнення на заставне майно

На час розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості перед банком не надав.

За таких обставин позивачем обьбгрунтовано визначена заборгованість позичальника за несплаченими процентами за період з 01.05.2009р. по 30.04.2010р. у розмірі 114000,44 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 5.1. договору, пеню за порушення строку повернення кредиту з 01.05.2009р. по 30.04.2010р. –127019,17 грн., та за порушення строку погашення процентів за той же період –10518,28 грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.1. кредитного договору позичальник взяв на себе зобов’язання у разі порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за кредит сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу з дня утворення заборгованості до дати фактичного її погашення.

У зв’язку з викладеним не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача про припинення нарахування пені через шість місяців,оскільки договором передбачено інше.

Приймаючи до уваги, що відповідачем була допущена прострочка повернення кредиту та прострочка сплати процентів , суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано нарахована пеня в сумі, яка заявлена до стягнення.

В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору № 499 від 21.07.2006 року між сторонами 07.08.2006 року було укладено договір застави № 546.

Предметом договору застави відповідно до п. 1.2. є майно згідно з Додатком № 1, а саме: кутер, 1973 року випуску, інвентарний № 001075; завантажувальний пристрій, 1982 року випуску, інвентарний номер 001077; таль електрична, 1985 року випуску, інвентарний номер 001078; електротельфер, 1987 року випуску, інвентарний номер 001079; електротельфер, 1987 року випуску, інвентарний номер 001105; котел МЗС-2446, 1979 року випуску, інвентарний номер 001129; реактор М –32С-316, 1985 року випуску, інвентарний номер 001131; таль електрична, 1988 року випуску, інвентарний номер 001163; шприц вакуумний, 1993 року випуску, інвентарний номер 001206; насос К –80-50-200, 1995 року випуску, інвентарний номер 001257; дробарка, 1973 року випуску, інвентарний номер 001259; зварювальний апарат, 1985 року випуску, інвентарний номер 001311; кутер, 1981 року випуску, інвентарний номер 001318; машина П 6 Ф ШУ, 1988 року випуску, інвентарний номер 001410; паровий котел 146-09, 1991 року випуску; автоклав АВ-2, 1989 року випуску, інвентарний номер 001459; насос ЕМ-100-65, 1995 року випуску, інвентарний номер 001460; шприц наповнення вакуумний, 1985 року випуску, інвентарний номер 001478; автоклав, 1995 року випуску, інвентарний номер 001488; волчок, 1989 року випуску, інвентарний номер 000420; фаршмішалка, 1987 року випуску, інвентарний номер 000423; машина шпиговочна, 1982 року випуску, інвентарний номер 000436; стіл обвалочний, 1997 року випуску, інвентарний номер 000440; машина шпиговочна, 1987 року випуску, інвентарний номер 000648; шприц вакуумний, 1988 року випуску, інвентарний номер 000742; елеватор для вигрузки тушонки, 1995 року випуску, інвентарний номер 000746; машина шпиговочна, 1989 року випуску, інвентарний номер 000812; підвісна транспортна лінія (70м), 1993 року випуску, інвентарний номер 000816; фаршмішалка, 1989 року випуску, інвентарний номер 000844: таль електрична, 1992 року випуску, інвентарний номер 000849.

Загальна балансова вартість заставленого Заставодавцем майна складає 75191,50 грн ( п.1.3 договору). Відповідно до п. 1.4 договору застави, сторони оцінили заставлене Заставодавцем майно в 302800 грн.

Відповідно до п. 1.5. договору застави № 546 від 07.08.2006 року майно, передане в заставу зберігається у приміщенні цеху по виробництву ковбас, в будівлі компресорної та приміщенні котельної за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Бородіна, 7.

В пунктах 1.2. вищевказаного договору застави, сторони передбачили, що цей договір забезпечує виконання зобов’язань Заставодавця перед Заставодержателем по кредитному договору № 499 від 21.07.2006 року та Додатковій угоді до нього від 25.07.2006 року № 1, а саме по поверненню суми кредиту, сплати відсотків за весь період фактичного користування ним, пені і штрафів, відшкодування фактичних збитків, можливих витрат, пов’язаних з утриманням і збереженням предмета застави або із зверненням стягнення на предмет застави та його реалізацію, а також інших витрат.

Статтею 20 Закону України “Про заставу”передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано.

Статтею 589 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разу невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 2.11. Договору застави у разі невиконання заставодавцем зобов’язань за кредитним договором від 21.07.2006 року № 499, заставодержатель вправі в першу чергу перед можливими кредиторами отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Позивачем, відповідно до ст. 11 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, 22.08.2006 року було зареєстровано забезпечувальне обтяження рухомого майна в Державному реєстрі, № витягу 8829255. Інші записи обтяження на зазначене майно не здійснювались.

Оскільки позивач перший здійснив реєстрацію забезпечувального обтяження на заставне майно, то відповідно до ст. 14 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” він має вищий пріоритет, тобто переважне право обтяжувала відносно права іншої особи на те саме рухоме майно.

Також в забезпечення виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору № 499 від 21.07.2006 року між позивачем та відповідачем 25.07.2006 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2486.

Умовами іпотечного договору, сторони передбачили, що Іпотечний договір від 25.07.2006 року забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 499 від 21.07.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем, тобто за рахунок предмету іпотеки підлягає погашенню заборгованість по кредиту, по відсотках, оплата неустойки (пені, штрафу), а також всіх збитків, понесених внаслідок невиконання Іпотекодавцем умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2 Іпотечного договору від 25.07.2006 року предметом іпотеки є не житлові будівлі, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул.. Бородіна, 7, що складаються з:

- будівля цеху по виробництву ковбас, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки літерою „Б2”, загальною площею 1078,6 кв.м.; прибудова „Б1”, цегляна, загальною площею 73,0 кв.м., будівля сушки „Б”, цегляна, загальною площею 1261,0 кв.м., прибудова „б”, цегляна, загальною площею 43,5 кв.м., прибудова „б1”, цегляна, загальною площею 10,2 кв.м., прибудова „б2”, цегляна, загальною площею 9,0 кв.м., підвал „Пд1”, цегляний, загальною площею 66,1 кв.м., підвал „Пд2”, цегляний, загальною площею 265,9 кв.м., компресорна „В”, цегляна, загальною площею 395,0 кв.м., ганок „в”, бетонний, підвал „Пд.”, цегляний, загальною площею 81,2 кв.м., будівля цеху по виробництву оцту „А”, цегляна, загальною площею 373,0 кв.м., прибудова „А1”, цегляна, загальною площею 56,6 кв.м., прибудова „А2”, цегляна, загальною площею 44,3 кв.м., котельня „З”, цегляна, загальною площею 114,9 кв.м., тарний навіс „Ж” металевий, навіс „М” металевий”, навіс „Н” металевий, навіс „Л” металевий, навіс „И” металевий, ворота „І” металеві, огорожа „2” із залізобетонних плит, огорожа „3”, цегляна, згідно даних з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11213464, виданого Ніжинським МБТІ 13.07.2006 року.

Документом, що підтверджує право власності Іпотекодержавця на нежитлові будівлі, що передаються в іпотеку за Іпотечним договором, є договір купівлі-продажу об’єкту промислового призначення, укладеного 16.07.2002 року за № 609 між двома юридичними особами.

Право власності Іпотекодавця на нежитлові будівлі зареєстроване Ніжинським міжміським бюро технічної інвентаризації за р.№ 218 в книзі №3, занесено до Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 9074608.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, площею 6778 кв.м., згідно Державного акту № 27 від 24.10.1994 року.

Пунктом 3 Іпотечного договору зазначено, що згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Ніжинським МБТІ 13.07.2006 року за № 11213464, балансова вартість не житлових будівель, що є предметом іпотеки, становить 63400 грн. Сторони оцінили предмет іпотеки в 1141215 грн., згідно звіту про оцінку майна, що пропонується в заставу Полікомбанку від 18.07.2006 року.

В силу ст.33 Закону України „ Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 14 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги в повному обсязі, включаючи відсотки, пеню та неустойку, відшкодування збитків, заподіяних прострочкою виконання, а також відшкодування витрат по стягненню.

Частиною першою ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором , що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів. Неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Позивачем, відповідно до ст. 4 Закону України “Про іпотеку”, 25.07.2006 року. на підставі іпотечного договору р. № 2486 від 25.07.06р. було зареєстровано в державному реєстрі Іпотек , обтяження на не житлові будівлі , які розташовані в Чернігівській області , м. Ніжин, вул. Бородіна, 7. Інші записи обтяження на зазначене майно не здійснювались.

Оскільки позивач перший здійснив реєстрацію забезпечувального обтяження на заставне майно, то відповідно до ст. 4 Закону України “Про іпотеку” він має вищий пріоритет, тобто переважне право обтяжувала відносно права іншої особи на те саме нерухоме майно.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Заперечення відповідача з посиланням на приписи ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо неможливості нарахування пені та відсотків під час дії мораторію судом не приймаються з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.09.2009р. було порушено провадження у справі № 16/102б/52б про банкрутство боржника –приватного підприємства «Аверс- Плюс», відкрито процедуру санації та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. вказана ухвала була скасована, а провадження у справі припинено.

Отже, судом апеляційної інстанції було скасовано і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому у ПАТ «Полікомбанк»наявні всі підстави для нарахування пені та відсотків за весь час прострочення боржника.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача мають бути відшкодовані 2515,38 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 22 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено, що за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свої вимоги за забезпеченим обтяженням зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпечувального обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає в тому числі і відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 3 статті 7 Закону України “ Про іпотеку” передбачено , що за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свої вимоги за забезпеченим обтяженням зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпечувального обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає в тому числі і відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і звернення стягнення на предмет обтяження.

Пунктом 14 іпотечного договору сторони визначили, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги в повному обсязі, включаючи проценти, пеню та неустойку, відшкодування збитків , заподіяних про строчкою виконання , а також відшкодування витрат по стягненню.

Таким чином державне мито та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок заставного майна.

          Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аверс-Плюс", вул. Лізи Чайкиної, 23-б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (п/р 26007024684 в Полікомбанку, код банку 353100, код ЄДРПОУ 30941812) на користь Публічного акціонерного товариства „Полікомбанк”, вул. Київська, 3, м. Чернігів, 14005 (к/р 32004153301 в Управлінні НБУ в Чернігівській області, МФО 353457, код ЄДРПОУ 19356610) 114000,44 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 127019,17 грн. пені за порушення строку повернення кредиту , 10518,28 грн. пені за порушення строку погашення процентів, 2515,38 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно:

Договору застави № 546 від 07.08.2006 року: кутер, 1973 року випуску, інвентарний № 001075; завантажувальний пристрій, 1982 року випуску, інвентарний номер 001077; таль електрична, 1985 року випуску, інвентарний номер 001078; електротельфер, 1987 року випуску, інвентарний номер 001079; електротельфер, 1987 року випуску, інвентарний номер 001105; котел МЗС-2446, 1979 року випуску, інвентарний номер 001129; реактор М –32С-316, 1985 року випуску, інвентарний номер 001131; таль електрична, 1988 року випуску, інвентарний номер 001163; шприц вакуумний, 1993 року випуску, інвентарний номер 001206; насос К –80-50-200, 1995 року випуску, інвентарний номер 001257; дробарка, 1973 року випуску, інвентарний номер 001259; зварювальний апарат, 1985 року випуску, інвентарний номер 001311; кутер, 1981 року випуску, інвентарний номер 001318; машина П 6 Ф ШУ, 1988 року випуску, інвентарний номер 001410; паровий котел 146-09, 1991 року випуску; автоклав АВ-2, 1989 року випуску, інвентарний номер 001459; насос ЕМ-100-65, 1995 року випуску, інвентарний номер 001460; шприц наповнення вакуумний, 1985 року випуску, інвентарний номер 001478; автоклав, 1995 року випуску, інвентарний номер 001488; волчок, 1989 року випуску, інвентарний номер 000420; фаршмішалка, 1987 року випуску, інвентарний номер 000423; машина шпиговочна, 1982 року випуску, інвентарний номер 000436; стіл обвалочний, 1997 року випуску, інвентарний номер 000440; машина шпиговочна, 1987 року випуску, інвентарний номер 000648; шприц вакуумний, 1988 року випуску, інвентарний номер 000742; елеватор для вигрузки тушонки, 1995 року випуску, інвентарний номер 000746; машина шпиговочна, 1989 року випуску, інвентарний номер 000812; підвісна транспортна лінія (70м), 1993 року випуску, інвентарний номер 000816; фаршмішалка, 1989 року випуску, інвентарний номер 000844: таль електрична, 1992 року випуску, інвентарний номер 000849.

Іпотечного договору від 25.07.2006 року:

не житлові будівлі, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул.. Бородіна, 7, що складаються з: - будівля цеху по виробництву ковбас, збудованої з цегли, зазначеної за планом земельної ділянки літерою „Б2”, загальною площею 1078,6 кв.м.; прибудова „Б1”, цегляна, загальною площею 73,0 кв.м., будівля сушки „Б”, цегляна, загальною площею 1261,0 кв.м., прибудова „б”, цегляна, загальною площею 43,5 кв.м., прибудова „б1”, цегляна, загальною площею 10,2 кв.м., прибудова „б2”, цегляна, загальною площею 9,0 кв.м., підвал „Пд1”, цегляний, загальною площею 66,1 кв.м., підвал „Пд2”, цегляний, загальною площею 265,9 кв.м., компресорна „В”, цегляна, загальною площею 395,0 кв.м., ганок „в”, бетонний, підвал „Пд.”, цегляний, загальною площею 81,2 кв.м., будівля цеху по виробництву оцту „А”, цегляна, загальною площею 373,0 кв.м., прибудова „А1”, цегляна, загальною площею 56,6 кв.м., прибудова „А2”, цегляна, загальною площею 44,3 кв.м., котельня „З”, цегляна, загальною площею 114,9 кв.м., тарний навіс „Ж” металевий, навіс „М” металевий”, навіс „Н” металевий, навіс „Л” металевий, навіс „И” металевий, ворота „І” металеві, огорожа „2” із залізобетонних плит, огорожа „3”, цегляна.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 10 червня 2010 року.

Суддя                                                                                                              М.В.Фесюра