Рішення № 10060339, 04.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

04.06.10

          УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів,26                                                                       тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                         Іменем України

РІШЕННЯ

"02"червня 2010 р.                               справа № 11/96

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропрод",

юридична адреса: вул. Старобілоуська, 25 А, м. Чернігів, 14017;

поштова адреса: вул. Радянська, 8, с. Н.Білоус, Чернігівський район, 15501                     

Відповідач 1: Косачівська сільська рада,

вул. 8 Березня, 2, с. Косачівка, Козелецький район, Чернігівська область, 17010

Відповідач 2: Комунальне підприємство "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації", вул. Подвойського, б. 18, м. Ніжин, 16600

Предмет спору: про визнання договору таким, що відбувся (дійсним) та визнання права власності на майно.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

Представник позивача: Костирко Ю.В., довіреність № б/н від 07.04.2010

Представник відповідача 1.: участі не взяв.

Представник відповідача 2.: участі не взяв.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропрод" подано позов до Косачівської сільської ради та Комунального підприємства "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання договору таким, що відбувся (дійсним) та визнання права власності на майно.

          Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

У позовній заяві позивач посилається, зокрема, на те, що ТОВ „Агропрод” у 2003 році було придбано у ТОВ „Остерхлібопродукт” за договором купівлі –продажу будівлю мисливсько- рибальської бази. На час укладення вказаного договору купівлі-продажу будь-які матеріали технічної інвентаризації будівлі були відсутні і продавцем не передавалися, як і документи, що підтверджували б факт реєстрації прав власності на вказане майно.

В березні 2010 року позивач звернувся до КП „Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації” з заявою про реєстрацію прав власності нерухомого майна і отримав рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на вказаний об’єкт з мотивів ненадання заявником всіх необхідних документів, зокрема, не подання правовстановлювальних документів попереднього власника.

Як стало відомо позивачу, на даний час попередній власник –ТОВ „Остерхлібопродукт” припинив своє існування шляхом ліквідації.

Позивач просить визнати договір купівлі-продажу будівлі мисливсько-рибальської бази таким, що відбувся (дійсним) та визнати за ТОВ „Агропрод” право власності на нежитлову будівлю мисливсько- рибальської бази.

Відповідач –Косачівська сільська рада відзиву на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.10р. лише підтвердив, що мисливсько-рибальська база знаходилася у володінні та користуванні ТОВ „Агропрод”.

Відповідач –Комунальне підприємство "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації" у відзиві на позовну заяву (а.с. 68-69) з позовом не погоджується, позовних вимог не визнає і просить у позові відмовити.

У відзиві відповідач вказує, що в своїй роботі МБТІ керується, зокрема, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Згідно цього Положення МБТІ здійснює реєстрацію права власності нерухомого майна, а не визнає право власності.

Відмовляючи позивачу в реєстрації права власності, реєстратор діяв в межах своїх повноважень, оскільки позивачем не було надано всіх передбачених Положенням та чинним законодавством документів.

Посилання позивача до МБТІ, з зазначеним позовом, на думку відповідача, є необґрунтованим та незаконним.

Відповідач просить суд визнати МБТІ неналежним відповідачем, вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача, який має відповідати за цим позовом.

В судовому засіданні 26.05.10р. представник відповідача підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзив на позовну заяву.

Від відповідачів надійшли письмові клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 02.0610р. без участі їх представників.

Представник позивача проти розгляду справи без участі представників відповідачів не заперечує.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 19.03.03р. № 115 „Про надання дозволу ТОВ „Остерхлібопродукт” на розробку відведення земельної ділянки в оренду для культурно-оздоровчих цілей” (а.с. 30) було дозволено ТОВ „Остерхлібопродукт” замовити в організації, яка має відповідну ліцензію на виконання цих робіт, проект відведення земельної ділянки площею 0,4 га в оренду терміном на 49 років для культурно-оздоровчих цілей під розміщення мисливсько-рибальської бази з земель державної власності Косачівської сільської ради.

У п. 2 цього Розпорядження зазначено, що належно оформлені матеріали необхідно подати районній державній адміністрації на розгляд.

Згідно Розпорядження Козелецької райдержадміністрації від 21.03.03р. № 121 „Про передачу земельної ділянки в оренду строком на 49 років ТОВ „Остерхлібопродукт” для культурно-оздоровчих цілей (а.с. 33), райдержадміністрація, розглянувши проект відведення земельної ділянки ТОВ „Остерхлібопродукт” про надання земельної ділянки в оренду на 49 років для культурно-оздоровчих цілей під розміщення мисливсько-рибальської бази з земель державної власності Косачівської сільської ради, вирішила передати ТОВ „Остерхлібопродукт” земельну ділянку площею 0,3818 га, з них: захисних насаджень Київського водосховища 0,28 га, пісків 0,1018 га, в оренду терміном на 49 років для культурно-оздоровчих цілей під розміщення мисливсько-рибальської бази з земель державної власності Косачівської сільської ради.

У п. 4 цього Розпорядження доручено районному відділу земельних ресурсів оформити договори оренди на землю та внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

07 квітня 2003 року начальником Козелецького районного відділу земельних ресурсів, Косачівським сільським головою, представником орендаря та суміжного землекористувача було складено Акт про встановлення та погодження меж земельної ділянки (а.с. 34).

16 травня 2003 року між Козелецької районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та ТОВ „Остерхлібопродукт” (Орендарем) було укладено Договір оренди земельної ділянки.

ТОВ „Остерхлібопродукт” на орендованій земельній ділянці здійснено будівництво мисливсько-рибальської бази загальною площею 120, 48 кв. м.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ „Остерхлібопродукт” (Продавцем) та ТОВ „Агропрод” (Покупцем) 01 грудня 2003 року в простій письмові формі укладено договір купівлі-продажу (далі –Договір) (а.с. 18).

Згідно п. 1.1 Договору Продавець зобов’язався передати у власність Покупця будівлю мисливсько-рибальської бази, загальною площею 120, 48 кв. м, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, село Косачівка, на земельній ділянці, що знаходиться на території Косачівської сільської ради площею 0,1018 га (землі запасу), яка передана Продавцю у володіння та користування відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16.05.03р., укладеного між Козелецькою районною державною адміністрацією та ТОВ „Остерхлібопродукт” строком на 49 років щодо земельної ділянки площею 0,3818 га, з них: захисних насаджень Київського водосховища –0,28 га, пісків –0,1018 га, а Покупець зобов’язався прийняти вказану будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі, та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Право власності на будівлю мисливсько-рибальської бази переходить до Покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі будівлі. (п. 1.2 Договору).

Вказаний в цьому Договорі об’єкт продано за обумовленою в Договору сумою 25000, 00 грн. (п. 1.3 Договору).

Продавець гарантує, що об’єкт не є проданим, переданим, заставленим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає (п. 8.1 Договору).

Фактично будівля мисливсько-рибальської бази була передана ТОВ „Агропрод” 01.12.03р., що підтверджується копією акта прийому-передачі (а.с. 19).

Передбачену вартість будівлі в сумі 25000, 00 грн. сплачено ТОВ „Агропрод” 02.12.03р., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 (а.с. 20 ).

Згідно ст. 153 Цивільного кодексу УРСР (ЦК УРСР), чинного на час укладення Договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібний у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 128 право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договір сторонами не розривався, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Аналіз змісту Договору вказує на те, що при його укладенні сторонами досягнуто згоди по всіх істотних його умовах, умови Договору сторонами виконано.

Суд вважає, що умови Договору відповідають вимогам законодавства, чинного на момент його укладення. Отже, умови чинності Договору водночас є умовами його дійсності.

Право власності позивача на нерухоме майно виникло внаслідок обставин, з якими закон пов’язує настання цивільно-правових наслідків.

18 березня 2010 року (!) ТОВ „Агропрод” звернулося до КП „Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації” з письмовою заявою (а.с. 16) про реєстрацію прав власності на нерухоме майно-будівлю мисливсько-рибальської бази.

Розглянувши цю заяву позивача, реєстратором КП „Ніжинське МБТІ” прийнято Рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 24.03.10р. (а.с. 17).

Як вбачається із цього Рішення, воно прийнято на підставі п. 2.3 та п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. № 7/5, зареєстрованого в Мін’юсті України 18.02.02р. за № 157/6445.

Позивач підтверджує ненадання реєстратору всіх документів, надання яких передбачено цим Тимчасовим положенням.

Суд вважає, що відмова реєстратора позивачу в проведенні державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна є правомірною. Відсутність у позивача всіх передбачених вищевказаним Тимчасовим положенням документів є наслідком бездіяльності ТОВ „Агропрод” після укладення Договору (п. 1.1 Договору).

Отже, даний спір виник з вини (бездіяльності) ТОВ „Агропрод” і ускладнений тим, що на момент звернення позивача до КП „Ніжинське МБТІ”, сторона Договору (Продавець) –ТОВ „Остерхлібопродукт” 06.02.07р. ліквідовано, що підтверджується Довідкою (а.с. 89-90), і можливістю відновлення документів ТОВ „Остерхлібопродукт” втрачена, що і обумовило звернення позивача до суду за захистом його прав і інтересів.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України (ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України (аналогічні положення містяться у ст. 20 Господарського кодексу України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, і це право оспорюється іншою особою (особами).

У пункті 18 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.01р. № 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом”, із змінами, вказано, що відповідно до статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.04р. № 1952-IV відповідна державна реєстрація –офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, пред’явленими згідно зі статтею 392 ЦК України.

Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

У розділі ІІІ Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, затверджених наказом Мін’юсту України від 26.05.09р. № 914/5, зазначається, що ст. 12 ГПУ України встановлено, що господарським судом підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно зі статтею 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Таким чином, у цих Методичних рекомендаціях робиться висновок, що рішення про визнання права власності на нерухоме майно є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності.

У справі відсутні відомості щодо інших осіб, які претендують на право власності на будівлю мисливсько-рибальської бази.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій, точніше бездіяльності ТОВ „Агропрод” судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір купівлі-продажу будівлі мисливсько-рибальської бази, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Остерхлібопродукт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропрод” 01 грудня 2003 року дійсним.

3. Визнати право власності на нежитлову будівлю мисливсько-рибальської бази загальною площею 120,48 кв.м, що знаходиться на території урочища „Сорокошичі” в с. Косачівка Козелецького району Чернігівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю „Агропрод”, код 31275394.

4. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрод”.

В судовому засіданні 02.06.10р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.           

Рішення підписано 04.06.10р.          

Суддя Ю.М. Бобров 25.02