Рішення № 100602861, 25.10.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3964/21

Провадження № 2/185/2389/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Величко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «НАСК «ОРАНТА», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «НАСК «ОРАНТА», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача та на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Позивач є власником транспортного засобу марки "ВАЗ 21121", державний номерний знак НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 12 грудня 2020 року відбулась ДТП, за участі позивача та відповідача. Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 21.12.2020 року водієм автомобіля Лада 112 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , під час стоянки відбулось зіткнення із задньою частиною іншого транспортного засобу під час руху в одному і тому напрямку по одній і тій же смузі.

Згідно полісу №АО/6870022 від 23.12.2019 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПАТ «НСК «ОРАНТА» виплатило власнику автомобіля марки ВАЗ 21121", державний номерний знак НОМЕР_1 – ОСОБА_1 страхове відшкодування. Франшиза за вищевказаним договором страхування складає 2500 гривень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України)

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)

Згідно п.1 ч.1 ст.. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Пунктом 16 Постанови передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Викладене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17.

Окрім цього, відповідно до приписів статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Викладене кореспондується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Таким чином, в частині задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування йому матеріальної шкоди внаслідок ДТП, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню франшиза в розмірі 2500 гривень.

Питання про судові витрати суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «НАСК «ОРАНТА», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 2500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя І. С. Шаповалова