Рішення № 100598757, 25.10.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/491/21

Провадження по справі №2/276/757/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивачзвернувсь до суду з даним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про арешт майна та заборону на його відчуження, яку було винесено в межах виконавчого провадження №52561578 Хорошівським РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що з 04.10.2014 року по 31.01.2019 року у Хорошівському відділенні державної виконавчої служби на виконанні перебувало виконавче провадження №52561578 з виконання виконавчого листа №6/751/1224/14, виданного Новозаводським районним судом м.Чернігова 15.08.2014 року про стягнення з позивача на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №700007887. В межах виконання данного виконавчого провадження 03.11.2014 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У подальшому, 31.01.2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Відповіно до вказаної постанови виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання в строк три місяці, тобто до 30.04.2019 року.

На звернення позивача до управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, була надана відповідь від 22.02.2021 року про неможливість зняття арешту органами державної виконавчої служби у зв`язку з відсутністю для цього правових підстав. Одночасно позивачу повідомлено, що вказаний виконавчий лист повторно на виконання до відповідного відділу ДВС не надходив. На підставі викладеного позивач вважає необхідним звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2021 року відкрито провадження в справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 07 липня 2021 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, надіславши до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідач подав до суду листа про розгляд справи без участі представника Хорошівського відділу ДВС, при вирішенні справи просять врахувати відзив поданий ними на позов.

Третя особа, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», свого представника у судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомили; своїми процесуальними правами не скористались та не направили до суду заяв по суті справи.

06.07.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому в.о. начальника Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Шостак Р.М. просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування заперечень вказав, що 31.01.2019 року державним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, проте відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зауважив, що у державного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу були відсутні законні підстави для зняття арешту з майна боржника, визначені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 04.10.2014 року по 31.01.2019 року у Хорошівському відділі державної виконавчої служби на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №6/751/1224/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 15.08.2014 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 700007884 у сумі 960624,96 грн. та стягнення судових витрат, а саме: витрат по оплаті третейського збору в сумі 400,00 грн (а.сп.5-7, 20).

Постановою державного виконавця від 03.11.2014 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження (а.сп.5).

Постановою державного виконавця від 31.01.2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернутий стягувачу (а.сп.20).

Відповіно до вказаної постанови виконавчий документ може бути повторно пред`явлено до виконання в строк три місяці, тобто до 30.04.2019 року (а.сп.20).

Листом управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області від 22.02.2021 року за № Т-181/3.4/11.2/2021/2539 позивачу повідомлено, що виконавчий лист № 6/751/1224/14, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова 15.08.2014, повторно на виконання до відповідного відділу ДВС не надходив (а.сп.7).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власнии розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна мас право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

В силу частини 1 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як передбачено ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" "підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б законодавчо обґрунтовували необхідність продовження дії збереження арешту на майно позивача та заборони на його відчуження, третя особа, повторно, у встановлені законодавстовом строки не звернула стягнення по відповідному виконавчому листу, а також з метою забезпечення реалізації позивачем своїх прав як власника, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та скасувати арешт на майно позивача та заборону на його відчуження, який було накладено постановою державного виконавця від 03.11.2014 року в межах виконавчого провадження на виконання виконавчого листа №6/751/1224/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 15.08.2014 року,

Позивач з метою захисту свого порушеного права просить суд скасувати постанову державного виконавця про арешт майна та заборону на його відчуження.

Вирішуючи питання про скасування постанови державного виконавця, як способу захисту порушенного права суд виходить з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи зі змісту ст. 16 ЦК України суд вважає за необхідне захистити цивільне право або інтерес позивача не шляхом скасування постанови державного виконавця, а шляхом припинення дії, яка порушує його право, тобто шляхом скасування арешту на майно. Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.11.2014 року, в межах виконавчого провадження на виконання виконавчого листа № 6/751/1224/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 15.08.2014 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Хорошівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), місце знаходження: 12101, смт. Хорошів, вул. Героїв України, 1, Житомирська область; ЄДРПОУ: 34152603.

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження: вул.Велика Васильківська, буд. 100, м.Київ, ЄДРПОУ:23494714.

Головуючий суддя: А.М. Збаражський