Ухвала суду № 100598375, 23.10.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4690/21

Провадження № 2-з/456/91/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Стрий заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

14.09.2021 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 140 956,33 грн. за кредитним договором № 5312769480 від 27.06.2018, а також судових витрат у розмірі 2 270,00 грн..

21.10.2021 на адресу суду представником позивача повторно подана заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 будинок загальною 213,7 кв.м., житловою площею 74,3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали заяви та дослідивши додані до неї документи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України)

З системного аналізу норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» слідує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або заборони вчиняти будь-які дії, позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст.2,8 ЦПК України.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується, як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Всупереч цьому, представником товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» не наведено достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не вказано відомостей, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Сама ж заява містить лише обставини, якими обґрунтовується позовна заява: наявність кредитного договору, заборгованості по ньому, та посилання на тривалий час невиконання умов кредитного договору

відповідачем з 24.12.2019 по 01.04.2021. При цьому в матеріалах справи відсутні дані про особу відповідача та інші відомості, які б вказували на намір ОСОБА_1 щодо ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором на підставі рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та мають бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

З огляду на вищевикладене суд констатує, що твердження представника заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, належним чином не обґрунтоване та по суті є тільки припущенням.

Суд потворно акцентує увагу представника позивача на те, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Так зі змісту заяви про забезпечення позову судом встановлено, що предметом позову є грошові кошти у сумі 140 956,33 грн.. У той же час представник заявника просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача, а саме будинок загальною площею 213,7 кв.м., житловою площею 74,3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Так, в якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна. Однак представником позивача при подачі заяви, у якості доказу вартості майна, долучено відомості з сайту продажу «Dom.Ria», які підтверджують на думку представника позивача середню ринкову вартість будинку такого ж типу, який наявний у відповідача, на яке він просить накласти арешт. При цьому як вбачається з долучених до матеріалів справи роздруківок з

сайту «Dom.Ria», вартість будинків становить 584 000, 00 грн., 533 333,00 грн. та 1 199 973 грн., що у п`ять та відповідно вісім раз перевищує суму заявлених позовних вимог.

Суд не приймає вищевказані докази для підтвердження вартості майна, яке належить відповідачу, у силу їх неналежності та недостовірності.

Також суд зазначає, що відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомості може суттєво порушити права відповідача, як власника житла, оскільки він не є обґрунтованим та таким, що не дає можливості визначити його співмірність із заявленими позовними вимогами.

На підставі наведеного, заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151, 153, 259-261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Центр Фінансових Рішень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Н. М. Янів