Рішення № 10059586, 26.05.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2010 р.           Справа № 13/151. За позовом приватного підприємства «Агроспецпроект», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго», с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в розмірі 24571569,62 грн. та розірвання договорів

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Гричина В.В., довіреність №41 від 19.12.2009 року

Від відповідача –Будак К.О., довіреність №1774 від 04.12.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Агроспецпроект»звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»в якому просить, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь 24571569,62 грн., з яких 2905538 грн. сплачених за недопоставлений відповідачем товар, 6705910,70 грн. за договором №6/08/0072 від 24.01.2008 року та 3924031,21 грн. за договором №19 від 25.05.2009 року, що були сплачені за товар, час поставки якого ще не настав, 10625312,36 грн. збитків, згідно п.п. 7.6. Договору №6/08/0072; 410777,35 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії товару.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про розірвання укладеного між приватним підприємством «Агроспецпроект»та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством «Арго»договору поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року та розірвання договору поставки №19 від 25.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.12.2010 року (суддя Миронюк С.О.) порушено провадження у даній справі.

Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 18.01.2010 року, у зв’язку з закінченням повноважень судді Миронюка С.О., справу передано до провадження судді Гончаруку О.В.

Ухвалою від 25.02.2010 року задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог до 24571569,62 грн., а розгляд справи, за клопотанням представників сторін, відкладено за межами двохмісячного строку на 24.03.2010 року.

Ухвалою від 24.03.2010 року розгляд справи відкладено на 23.04.2010 року, а позивача зобов’язано пред’явити суду докази сплати на користь відповідача коштів відповідно до умов договорів поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року та №19 від 25.05.2009 року.

Ухвалою 23.04.2010 року, за клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 20.05.2010 року.

На день вирішення спору по суті, 20.05.2010 року, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві, а саме посилається на обставини, пов’язані з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 24.01.2008 року (порушення строків поставки товару, недопоставка товару на суму 2905538 грн.). Крім того, позивач з посиланням на статті 611, 612 Цивільного кодексу України, статтю 220 Господарського кодексу України та на п.п. 7.6 договору поставки від 24.01.2008 року, стверджує про втрату інтересу до договірних відносин з відповідачем та понесення збитків, розрахунок яких здійснює на прикладі поставки бляшаної банки в грудні 2009 року за контрактом №2009/Е14, укладеним з «CROWN»Magyarorszag Kft.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача визнає позов в частині стягнення 2905538 грн. сплачених за недопоставлений відповідачем товар. Щодо можливості задоволення іншої частини позову відповідач заперечує, а представник відповідача, при цьому, посилається на зазначені у відзиві на позовну заяву обставини.

Так, зокрема відповідач зазначає, що позивач не надав доказів в підтвердження факту завдання йому збитків в результаті неналежного виконання умов договору поставки від 24.01.2008 року, наявності причинно-наслідкового зв’язку між понесеними збитками та діями відповідача та доказів на підтвердження розміру збитків.

Відповідач, також, вважає необґрунтованими позовні вимоги про розірвання договорів поставки від 24.01.2008 року та 25.05.2009 року, оскільки з його боку не мало місця істотного порушення умов договору від 24.01.2008 року, а договір поставки від 25.05.2009 року взагалі не порушено.

По причині не настання строків поставки товару, відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з нього попередньої оплати за договором від 24.01.2008 року у сумі 6705910,70 грн. та попередньої оплати за договором від 25.05.2009 року у сумі 3924031,21 грн.

У судовому засіданні 20.05.2010 року судом досліджувались пред’явлені позивачем оригінали банківських виписок, надані в обґрунтування факту сплати позивачем на користь відповідача коштів відповідно до умов договорів поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року та №19 від 25.05.2009 року. В цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2010 року.

У судовому засіданні 26.05.2010 року представники сторін підтримують свої правові позиції щодо заявленого позову. Крім того, представником відповідача надано додаткові письмові пояснення, примірник яких, будучи наданий представнику позивача для ознайомлення, залучений до матеріалів справи.

Представником відповідача, подано заяву, з якої вбачається, що відповідач просить у випадку задоволенням судом всієї суми позову, розстрочити виконання рішення рівними частинами протягом шести місяців до кінця 2010 року. Судом, з огляду на безпідставність таких вимог: рішення у справі на момент подачі заяви не прийнято, та/крім того, заява передбачає в собі припускальну умову сформульовану у вигляді «у випадку задоволення», дану заяву відхилено.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

24.01.2008 року між приватним підприємством «Агроспецпроект»та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством «Арго»укладено договір поставки за №6/08/0072, згідно з умовами якого (п.п. 2.1, 2.2) відповідач зобов'язався продати позивачу, а позивач –прийняти товар (жерстяні банки з кришками в асортименті) від відповідача і здійснити за нього оплату в строки та в порядку, що передбачені даним договором.

П.п. 12.2. договору поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року сторони обумовили строк його дії: договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 24.01.2009 року, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Судом, в процесі розгляду справи встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли, зокрема, у зв’язку з неналежним виконання відповідачем зобов’язань по поставці товару, згідно з узгодженого сторонами в додатковій угоді №4 від 25.05.2009 року, графіку поставки та оплати товару.

Так, згідно зазначеного графіку (розділи 16-19), відповідач в строк з 01.12.2008 року по 20.06.2009 року, зобов’язаний поставити позивачу товару на загальну суму 11391414,75 грн., в строк до 01.08.2009 року –на суму 6365057,55 грн., в строк до 01.09.2009 року –на суму 4850000 грн., та, в строк до 01.06.2010 року, –на суму 670591,07 грн.

Крім того, 25.05.2009 року між сторонами укладено договір поставки №19, згідно з умовами якого (п.п. 2.1, 2.2) відповідач зобов'язався продати позивачу, а позивач –прийняти товар від відповідача і здійснити за нього оплату в строки та в порядку, що передбачені даним договором.

Відповідно до п.п. 12.2. договору від 25.05.2009 року, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.06.2010 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Згідно з додатком №1 до договору від 25.05.2009 року, відповідач зобов’язався в строк до 01.06.2010 року поставити позивачу товар на загальну суму 3924031,21 грн.

Як вбачається з досліджених у судовому засіданні оригіналів банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, та не заперечується самими сторонами, позивачем в поряду передоплати за договором поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року, та договору поставки №19 від 25.05.2009 року перераховано відповідачу всього 33236414,21 грн., в тому числі 6705910,70 грн. за договором №6/08/0072 та 3924031,21 грн. за договором №19 в рахунок оплати вартості товару, який, згідно з графіками визначеними цими договорами, повинен бути поставлений відповідачем в строк до 01.06.2010 року.

Наявними в матеріалах справи доказами також підтверджується, що на виконання умов договору поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товару на загальну суму 19700934,30 грн.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день розгляду справи, відповідачем всупереч умовам договору поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року не поставлено позивачу товару на загальну суму 2905538 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статі 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з частиною другою статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наведених підстав, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2905538 грн., сплачених в рахунок попередньої оплати за товар, що не був поставлений в обумовлені договором поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року строки.

В той же час, в силу вимог зазначеної статті 663 Цивільного кодексу України, не можуть бути задоволенні позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в сумі 6705910,70 грн. за договором поставки від 24.01.2008 року та 3924031,21 грн. за договором поставки від 25.05.2009 року, оскільки строк виконання відповідачем зобов’язань в цій частині, згідно з графіками поставок, не настав –відповідно у позивача не виникло права вимоги цих сум в межах даного позову.

Відповідно до п.п. 7.6 договору поставки від 24.01.2008 року при затримці відвантаження товару, постачальник за даним договором несе відповідальність за затримку відвантаження товару сплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості затриманої партії товару за кожен день прострочення поставки, що узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 410777,35 грн.

Ознайомившись з розрахунком пені, суд встановив правильність здійснених в ньому розрахунків, а також його відповідність вимогам законодавства та умовам договору, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 410777,35 грн. підлягають задоволенню.

Продовжуючи розгляд справи по суті, судом встановлено, що позивачем, серед іншого, заявлено до стягнення 10625312,36 грн. збитків, правомірність яких позивач обґрунтовує, узгодженим між сторонами в п.п. 7.6 договору поставки від 24.01.2008 року (договір від 25.05.2009 року містить аналогічне положення) положенням про можливість відшкодування відповідачем, як постачальником, позивачу –як покупцю, збитків, пов’язаних з несвоєчасною поставкою, у розмірі 50% від вартості непоставленого або не вчасно поставленого товару, згідно строків, вказаних у графіку –додатку №1 до договору поставки від 24.01.2010 року «Графік поставки та оплати товару», якщо таке прострочення сталося не з вини покупця, що кореспондується з вимогами частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивачем в підтвердження факту понесення збитків надано укладені між ним та закордонними контрагентами контракти за №99 від 15.12.2009 року, 2010/Е01 від 28.01.2010 року, 2009/Е14 від 16.11.2009 року.

Однак, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, –наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відтак, якщо в склад реальних збитків включені витрати, які заінтересована особа зазнала або повинна буде здійснити для відновлення порушеного права, такій особі належить довести їх необхідність.

Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається, що заявлені до стягнення з відповідача реальні збитки у вигляді сплати коштів іноземним контрагентами, знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом вчиненого відповідачем правопорушення, пов’язаного з затримкою поставки товару та непоставкою товару на суму 2905538 грн. Тобто, позивач не довів, що у випадку невчинення відповідачем такого правопорушення, позивач би не укладав вищезазначені договори.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Крім того, суд, виходячи з аналізу вищезазначених норм цивільного та господарського законодавства, наголошує на тому, що збитки визначаються виходячи не із змісту самого порушення, а з характеру наслідків порушення договірного зобов'язання, що позивачем не доведено.

Щодо вимог частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, то даною нормою передбачено, право сторін господарського зобов'язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Разом з тим, позивач, як вже зазначалось, не звільнений від обов’язку довести сам факт спричинення йому збитків, завданих порушенням зобов'язання, з боку відповідача, навіть якщо сторонами в договорі погоджено власне розмір таких збитків.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10625312,36 грн. збитків не відповідають вимогам вищезазначеного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню слід вважати позовні вимоги про розірвання укладених між сторонами договорів поставки №6/08/0072 від 24.01.2008 року та №19 від 25.05.2009 року, виходячи з наступних підстав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилається, як на підставу розірвання договору поставки від 24.01.2008 року, втрату з його боку інтересу до виконання відповідачем своїм зобов’язань, що відбулося внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товару.

Разом з тим, невиконання умов договору щодо поставки товару у встановлений графіком термін не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а в частині третій статті 651 визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин, помилковим визнається посилання позивача на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору поставки у зв'язку з втратою інтересу у зв’язку з простроченням поставки товару, оскільки частиною третьою цієї статті, так само як і частиною третьою статті 612, статтею 615 Цивільного Кодексу встановлено для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Таким чином, позовна вимога про розірвання договору поставки від 24.01.2008 року не відповідає способам захисту цивільних прав позивача, оскільки вищенаведені норми цивільного законодавства України передбачають в такому випадку необхідність реалізації права на одностороннє розірвання договору (відмову від договору), а тому у господарського суду відсутні правові підстави для розірвання цього договору в судовому порядку.

Щодо договору поставки від 25.05.2009 року, то, станом на момент вирішення спору, судом не встановлено жодних порушень його умов, вчинених відповідачем. При цьому, єдине посилання позивача, як на підставу розірвання цього договору –на втрату інтересу до виконання, не може бути підставою його розірвання в односторонньому порядку, в тому числі вищезазначених підстав.

Крім того, статтею 188 Господарського кодексу України визначено власне порядок зміни та розірвання господарських договорів. Так, відповідно до частини першої названої статті, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частинами другою та третьою статті 188 визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Частиною четвертою статті 188 ГК України визначено визначальну умову, яка надає стороні право на звернення до суду з позовом про розірвання договору: «у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду».

Як встановлено господарським судом в процесі розгляду справи, позивач не звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору, а відтак, не набув права на звернення з позовною вимогою про розірвання договору (договорів).

Отже, за наслідками розгляду справи у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2905538 грн. заборгованості (попередньої оплати) та 410777,35 грн. пені. В іншій частині позову, з зазначених вище підстав, слід відмовити.

Судові витрати, при цьому, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства «Арго»(с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області, вул. Миру, 33, код 22836526, п/р 260070171571 у філії ВАТ «Укрексімбанк»у м. Чернівці, МФО 356271) на користь приватного підприємства «Агроспецпроект»(м. Київ, пров. Жуковського, 17/25, код 31352489, п/р № 26001005056 у Київській регіональній дирекції «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 322904) 2905538 грн. заборгованості (попередньої оплати), 410777,35 грн. пені, 3441,63 грн. державного мита та 31,86 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти частини позову –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 26.05.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписано 31.05.2010 року.

Суддя                                                                      О.В. Гончарук