Рішення № 10059278, 14.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    м. Черкаси                              Справа №17/2141

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С.

з секретарем Петько Л.В, за участю представників сторін:

позивача –Татаринов О.С. –по довіреності,

відповідача – Діхтяренко М.В., Різник В.Д. –по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2141

за позовом благодійного фонду соціального захисту та допомоги «Оберіг»

доТальнівського районного державно-кооперативного

міжгосподарського будівельно-монтажного об’єднання «Райагробуд»

простягнення 357300 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Благодійний фонд соціального захисту та допомоги «Оберіг»(далі-позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Тальнівського районного державно-кооперативного міжгосподарського будівельно-монтажного об’єднання «Райагробуд»(далі-відповідач) 357300 грн., з яких: 180000 грн. основної заборгованості та 177 300 грн. пені.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань по здійсненню ремонтних робіт по фарбуванню фасаду, по влаштуванню покриття з металочерепиці та будівництву віконних та дверних прорізів в приміщенні музею в с. Верхнячка Христинівського району Черкаської області.

В судовому засіданні 08.09.2009 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав і просив суд задовольнити, на вимогу суду надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 16.07.2009 року місцезнаходження відповідача: (Черкаська обл., м. Тальне, вул. Польова, буд.1).

На зазначену адресу відповідача тричі направлялись ухвали суду від 28.08.2009 року про порушення провадження у справі, від 08.09.2009 року та 02.10.2009 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання 08.09.2009 року, 24.09.2009 року та 02.10.2009 року не з’явився.

В судовому засіданні 02.10.2009 року представник позивача користуючись передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом подав заяву б/н і дати про зміну предмета позову, в якій просить розірвати укладені між сторонами договори підряду від 17.10.2008 року і стягнути завдані йому збитки в сумі 180000 грн. та пеню в сумі 177 300 грн.

В судовому засіданні 23.10.2009 року представник позивача користуючись передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом подав заяву про відмову від заяви про зміну предмета позову, та підтримав подану ним заяву про зміну підстав позову, в якій просить стягнути завдані йому збитки в сумі 180000 грн. та пеню в сумі 177 300 грн.

В судове засідання 23.10.2009 року представник відповідача з’явився, проти позову заперечив.

Сторони заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом було задоволене, строк вирішення спору було продовжено на один місяць –до 25.11.2009 року.

В судовому засіданні 19.11.2009 року представник відповідача заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Зазначене клопотання було задоволене судом, оскільки сторони не виконали вимог ухвали суду від 23.10.2009 року щодо складання спільного Акта про стан виконаних робіт та надання його суду, що унеможливлює встановлення обсягу фактично виконаних робіт та прийняття рішення судом.

Ухвалою суду від 17 травня 2010 року провадження у справі № 17/2141 було поновлене у зв’язку з надходженням до суду висновку № 11080 судової будівельно-технічної експертизи від 14.04.2010 року.

В судовому засіданні 01.06.2010 року представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.

В судове засідання 01.06.2010 року представник відповідача не з’явився, тому суд відклав розгляд справи на 14.06.2010 року, проте в судове засідання 14.06.2010 року представник відповідача також не з’явився, був повідомлений належним чином, тому суд розглядає справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд, з урахуванням поданої позивачем заяви від 23.10.2009 року про зміну підстав позову, задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі 3-х договорів підряду на капітальний ремонт приміщення музею с. Верхнячка Христинівського району Черкаської області:

-          від 17 жовтня 2008 року, предметом якого є фарбування фасаду. Загальна вартість робіт складає 71794 грн.;

-          від 17 жовтня 2008 року, предметом якого є будівництво віконних та дверних прорізів. Загальна вартість робіт складає 128428 грн.;

-          від 17 жовтня 2008 року, предметом якого є влаштування покриття з металочерепиці. Загальна вартість робіт складає 192847 грн.

За умовами цих договорів позивач як “Замовник” доручає, а відповідач як «Підрядник»бере на себе зобов’язання виконати на свій ризик власними силами та засобами будівельно-монтажні роботи та здати їх у встановлені договором строки (пункт 1.1 договорів) –не пізніше 30 грудня 2008 року.

Замовник в силу пункту 1.2. договорів зобов’язується надати підряднику об’єкт для виконання, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти виконану роботу та оплатити її відповідно з умовами даних договорів, а підрядник здійснює виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до виконання робіт.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (стаття 875 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

На вимогу суду позивач надав підписані сторонами Локальні кошториси з розрахунком договірної ціни.

Згідно з пунктом 4.1 договорів замовник здійснює фінансові розрахунки з підрядником в наступному порядку: аванс в розмірі 30% перераховується представником замовника на рахунок підрядника на підставі всіх робіт передбачених Локальним кошторисом та проектно-кошторисною документацію. Щомісячно згідно підписаних та скріплених печаткою актів приймання виконаних підрядних робіт (довідка форми КБ-2в), що складена з урахуванням фактично використаних матеріалів та уточнених цін на ресурси, сторони складають довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (довідка форми КБ-3), наданих підрядником не пізніше 27 числа звітного місяця, що є підставою для оплати виконаних та прийнятих робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання пункту 4.1 договорів перерахував відповідачу аванс в сумі 180000 грн., що складає 45,79% від загальної суми договорів і підтверджується платіжними дорученнями (а.с.11): від 17.10.2008 року на суму 130000 грн. (33,07% від загальної суми договорів) та № 77 від 19.11.2008 року на суму 50000 грн.

Представник відповідача стверджує, що роботи своєчасно розпочав і їх виконував до моменту припинення фінансування позивачем вказаних робіт.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 4.1 договорів щомісячно згідно підписаних та скріплених печаткою Актів приймання виконаних підрядних робіт (довідка форми КБ-2в), що складені з урахуванням фактично використаних матеріалів та уточнених цін на ресурси, сторони складають Довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (довідка форми КБ-3), що є підставою для оплати представником замовника виконаних та прийнятих робіт.

Проте відповідач (підрядник) підписаних сторонами Актів приймання виконаних підрядних робіт (довідка форми КБ-2в) та доказів їх передачі позивачу суду не надав, так само не надав складених сторонами Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (довідка форми КБ-3), що підтверджує відсутність підстав для сплати позивачем вартості виконаних відповідачем підрядних робіт.

Так само відповідач не надав зазначені Акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, дефектний акт і акти на сховані роботи для проведення судової будівельно-технічної експертизи, які суд вимагав своє ухвалою від 14.12.2009 року на клопотання експерта Лисака О.С.

Наведене дає підстави вважати суду, що відповідач своєчасно роботи не розпочав або виконував їх настільки повільно, що, як наслідок, призвело до того, що в передбачений пунктом 3.2 договорів строк –не пізніше 30.12.2008 року, роботи не виконав. Таким чином, відповідач прострочив виконання і здачу робіт позивачеві.

Згідно з пунктом 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1, 2 статті 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Права замовника під час виконання роботи визначені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

При цьому відсутня необхідність попереднього направлення відповідачу пропозиції про розірвання Договору, оскільки розірвання Договорів в даному випадку відбулося відповідно до частини другої статті 849 ЦК України, яка передбачає відповідне право замовника за договором підряду і є спеціальною стосовно загальних норм, викладених у статті 188 Господарського кодексу України. Це відповідає й фактичному змістові частини першої статті 188 ГК України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Не дивлячись на відсутність в законодавстві припису щодо необхідності направлення відповідачу вимоги про відмову від Договорів, позивач листом від 11.09.2009 року повідомив відповідача про розірвання договорів підряду від 17.10.2008 року в односторонньому порядку.

У зв’язку з тим, що підрядник у передбачений пунктом 3.2 договорів строк –не пізніше 30.12.2008 року, роботи не виконав, суд вважає відповідача таким, що прострочив виконання, і це стало правомірною підставою для відмови позивача від договорів підряду від 17.10.2008 року на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України.

При цьому не приймаються до уваги посилання представника відповідача на те, що пунктом 9.3 договорів встановлена можливість дострокового одностороннього розірвання договору лише за згодою сторін, оскільки даний пункт договору звужує права замовника у порівнянні з його правами визначеними чинним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України. В такому випадку замовник не позбавлений права на підставі, в межах прав і в порядку передбаченому Цивільним кодексом України захищати свої права, в тому числі шляхом відмови від договору в порядку статті 849 Цивільного кодексу України.

В силу частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на вказаний припис статті 651 Цивільного кодексу України суд вважає, що договори підряду на капітальний ремонт приміщення музею с. Верхнячка Христинівського району Черкаської області від 17 жовтня 2008 року на фарбування фасаду, від 17 жовтня 2008 року на будівництво віконних та дверних прорізів, від 17 жовтня 2008 року на влаштування покриття з метало черепиці є розірваними.

Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлені статтею 653 ЦК України, відповідно до частин 4, 5 якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, у разі припинення договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, при істотних порушеннях договору стороною друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Тобто цивільним законодавством передбачається такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків (статті 22, 611 ЦК України).

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України подано належні докази, які свідчать про наявність у позивача – благодійного фонду соціального захисту та допомоги «Оберіг»втрат майнового характеру (реальні збитки –перерахування авансу в сумі 180000 грн.), заподіяні саме незаконними діями відповідача –Тальнівського районного державно-кооперативного міжгосподарського будівельно-монтажного об’єднання «Райагробуд»(невиконання договорів підряду від 17.10.2008 року), тобто є наявними вина відповідача і причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та заподіяними позивачу збитками.

Відповідач, в свою чергу, не надав на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України жодних належних і допустимих доказів (Акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, дефектний акт, акти на сховані роботи), які свідчили б про виконання ним повністю або частково робіт по договорам підряду від 17.10.2008 року. У висновку № 11080 судової будівельно-технічної експертизи від 14.04.2010 року вказано: «За зовнішніми ознаками, визначеними при обстеженні, деякі види робіт згідно договорів підряду від 17.10.2008 року, що передбачалось проводити відповідно до кошторисів на капітальний ремонт виконані, але ким і коли, через відсутність Актів приймання виконаних робіт встановити не видається можливим. Тому вказати вартість і обсяги виконаних робіт Тальнівським районним державно-кооперативним міжгосподарським будівельно-монтажним об’єднанням «Райагробуд», згідно договорів підряду від 17.10.2008 року, передбачених кошторисами на капітальний ремонт будівлі музею, що знаходиться за адресою: с. Верхнячка Христинівського району Черкаської області, не видається можливим».

Тому суд не має правових підстав для прийняття рішення про стягнення збитків з урахуванням частково понесених відповідачем витрат або частковим виконанням підрядних робіт, і задовольняє позов про стягнення збитків повністю в сумі 180000 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу частини 3 статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Відповідач за правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів суду, що невиконання робіт в строк до 30.12.2008 року сталося не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Пунктом 6.1 договорів встановлено, що в разі порушення строків, визначених пунктом 3.2 договору, підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,5% від ціни договору за кожен день прострочення.

Позивач користуючись своїм правом нараховує пеню не на загальну ціну договорів –393069 грн., а на суму авансу –180000 грн.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд вважає, що пеню необхідно нараховувати з 31.12.2008 року по 30.06.2009 року, тоді як позивачем пеня нарахована з 31.12.2008 року по 15.07.2009 року, що є неправомірним.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

180 00031.12.2008 - 30.06.20091820.5 %163 800

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 177300 грн. за відповідний період, встановив неправильність її нарахування (після перерахунку –163800 грн.), тому задовольняє позов в цій частині частково в сумі 163800 грн., в іншій частині позову про стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 343800 грн., з яких: 180000 грн. збитків та 163800 грн. пені.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 3 438 грн. та 303,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, на підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог –1791,93 грн.

Також на підставі статті 49 ГПК України з позивача підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог –731,91 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Тальнівського районного державно-кооперативного міжгосподарського будівельно-монтажного об’єднання «Райагробуд»(Черкаська обл., м. Тальне, вул. Польова, буд. 1, р/р 2600012403001 Черкаської філії «Київська Русь»м. Ватутіне, МФО 354864, код ЄДРПОУ 03587767) на користь благодійного фонду соціального захисту та допомоги «Оберіг»(Черкаська обл., Христинівський район, смт. Верхнячка, вул. Свердлова, буд. 1, р/р 26002051506790, МФО 354347, код ЄДРПОУ 34275439) –180000 грн. збитків, 163800 грн. пені, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 3 438 грн., 303,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Тальнівського районного державно-кооперативного міжгосподарського будівельно-монтажного об’єднання «Райагробуд»(Черкаська обл., м. Тальне, вул. Польова, буд. 1, р/р 2600012403001 Черкаської філії «Київська Русь»м. Ватутіне, МФО 354864, код ЄДРПОУ 03587767) на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6, ідентифікаційний код 02883096) - 1791,93 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ.

5. Стягнути з благодійного фонду соціального захисту та допомоги «Оберіг»(Черкаська обл., Христинівський район, смт. Верхнячка, вул. Свердлова, буд. 1, р/р 26002051506790, МФО 354347, код ЄДРПОУ 34275439) на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6, ідентифікаційний код 02883096) - 731,91 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                         С.С. Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 14.06.2010 року.