Рішення № 10059240, 11.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №10/728

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників сторін:

позивача –Харченка Л.І. –за довіреністю,

Демчука О.В. –за довіреністю,

відповідача –Кучеренка С.П.- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Черкасигаз»

про стягнення 6705875, 84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 3603320, 54 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 463362, 05 грн. пені, 708399, 38 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 251332, 14 грн. –3% річних, 1679461, 73 –7% штрафу.

          Представники позивача позов підтримали з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

          Відповідач у відзиві на позов, його представник у засіданні суду позов визнали частково, проти стягнення частини боргу в сумі 1191620, 90 грн., нарахованих та заявлених позивачем сум інфляційних, річних, штрафу заперечили, подали суду клопотання про зменшення розміру пені.

          У засіданні суду оголошувалася перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав та мотивів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, відповідач, постачальник газу –ДК «Газ України»є суб’єктами єдиного паливно-енергетичного комплексу України, підпорядкованими та підзвітними Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України».

Позивач довів, що згідно з умовами договору № 117Н-633 про транспортування природного газу для потреб населення, укладеного сторонами 27.12.2007 р. (у подальшому тексті «договір»у відмінках) та додаткових умов №№ 1-6 до цього договору, він, у період з січня по грудень 2009 року надав відповідачеві послуги по транспортуванню природного газу.

Це підтверджено копіями вказаного договору та додатків до нього, актів здачі-прийняття послуг по транспортуванню газу, складених та засвідчених сторонами щомісячно впродовж 2009 р., за виключенням травня та червня, актів приймання-передачі природного газу у травні, червні, складених та засвідчених відповідачем і газопостачальною компанією –ДК «Газ України», та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 4 договору послуги по транспортуванню газу щомісячно оформлюються виконавцем (позивач по справі) і замовником (відповідач по справі) актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу.

Виконавець до 15-го числа, наступного за звітним місяця, направляє замовнику два примірники акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою виконавця.

Замовник протягом 2-х (двох) днів з моменту одержання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов’язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу.

Акти здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 6 договору вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеного в пункті 4.1 даного договору. Замовник здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок виконавця в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Таким чином, згідно з умовами договору, розрахунки за надані послуги з транспортування газу мали здійснюватися щомісячно, на підставі узгоджених та засвідчених сторонами актів здачі-прийомки послуг.

Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу –3603320, 54 грн. нарахована з розрахунку протранспортованого в 2009 році газу в кількості 478169, 259 тис. м3, з врахуванням послуг з транспортування, наданих відповідачеві впродовж всього року, в тому числі в травні і червні.

Визнаючи факт наявності заборгованості перед позивачем, відповідач заперечує проти нарахування позивачем боргу за травень-червень 2009 р., на суму 1191620, 09 грн.

Таким чином, відповідач визнав наявність боргу перед позивачем по оплаті наданих послуг на суму 2411699, 04 грн.

Проти заявлення позивачем до стягнення боргу по оплаті послуг за транспортування газу в травні-червні 2009 р., на суму 1191620, 90 грн. відповідач заперечує, мотивуючи це відсутністю актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які згідно з договором, є підставою для проведення сторонами остаточних розрахунків.

Вимога суду надати копії вказаних актів сторонами не виконана. За поясненнями представників сторін акти прийомки-здачі послуг за вказані місяці сторонами не підписані внаслідок неузгодженості методики врахувань та відображення у звітності обсягів розбалансувань газу, які мають негативне значення (притоків).

Це також підтверджено копією листа № 12225/12, надісланого відповідачем позивачеві 12.10.2009 р.

Методику врахувань обсягів розбалансування газу, які мають негативне значення та відображення його у звітності договором сторін не визначено.

Спонукання сторін до підписання актів, встановлення методики обліку та звітності обсягів розбалансування газу не є компетенцією господарського суду.

В якості доказів обсягів газу, протранспортованого позивачем відповідачеві в травні-червні 2009 р. позивач надав суду копії актів передачі-приймання природного газу, складених та засвідчених відповідачем та газопостачальним підприємством –ДК «Газ України».

Згідно з цими актами відповідач прийняв та реалізував для потреб населення природний газ в обсягах 11 538, 732 тис. м3 та 7146, 744 тис. м3 в травні та червні 2009 р. відповідно. Отримання та реалізація газу в травні-червні 2009 р. саме в цих обсягах не заперечується відповідачем.

За матеріалами справи та поясненнями представників сторін позивач у 2009 р. та в даний час є єдиним господарюючим суб’єктом, який надає відповідачеві послуги з транспортування газу для населення.

Згідно з частиною першою ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Згідно з частиною першою ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За викладених обставин та на підставі вказаних норм ГПК України суд дійшов висновку, що поданими позивачем актами передачі-приймання підтверджені обсяги про транспортованого позивачем відповідачеві в травні-червні 2009 р. природного газу.

Саме ці обсяги газу зазначені позивачем в розрахунку заборгованості відповідача за надані послуги з його транспортування.

Доказів розрахунку іншої кількості протранспортованого в травні-червні 2009 р. газу відповідачем суду не подано.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За викладених обставин та на підставі вказаних норм чинного законодавства суд дійшов висновку про наявність боргу відповідача перед позивачем по оплаті послуг з транспортування природного газу в 2009 році на суму 3603320, 54 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 708399, 38 грн. інфляційних втрат.

Однак, розмір втрат, що виникли внаслідок інфляції позивачем визначений неправильно.

Згідно з поданим суду розрахунком позивачем включено до цих втрат у січні 2010 р. 121877, 93 грн. інфляційних за послуги, надані в грудні 2009 р., в той час, як згідно з п. п. 6.2 п. 6 договору прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за вказаний період ще не відбулося (кінцевий строк розрахунків за грудень 2009 р. –31 січня 2010 р.)

Крім того, в порушення положень ст. 625 ЦК України позивачем нарахована сума інфляційних вибірково, лише за місяці, в яких показник індексу інфляції був позитивний, без врахування місяців, коли цей показник був від’ємним. Внаслідок цього сума інфляційних позивачем завищена ще на 26105, 73 грн., а всього на 147983, 66 грн.

За викладених обставин, згідно з положеннями ст. 625 ЦК України стягненню з відповідача, крім основного боргу підлягає борг, який виник внаслідок інфляції, в розмірі 560415, 72 грн.

Згідно з цією ж правовою нормою позивачем нараховано та підлягає стягненню з відповідача 251332, 14 грн. –3 % річних за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позивачем нарахований та заявлений до стягнення штраф у розмірі 1679461, 73 грн. (7% з простроченої суми грошових зобов’язань).

Суд вважає, що позов в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає з таких мотивів.

З норми ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 7.3 договору, в якому сторони обумовили, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, передбачені п. 6.2 договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже визначений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір неустойки передбачений п. 7.3 договору.

Така правова позиція з цього питання викладена у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року по судовій справі № 10/188 зі спору між цими ж сторонами.

Згідно з пунктом 7.3 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 463362, 05 грн.

Розмір пені позивачем визначений правильно.

З посиланням на норми ст. 233 ГК України відповідач подав суду клопотання про зменшення пені до 1000, 00 грн.

Це клопотання мотивовано тим, що застосовані позивачем штрафні санкції надмірно великі порівняно із його збитками, а відповідач знаходиться у край складному матеріальному становищі.

Представник відповідача це клопотання підтримав з вказаних у ньому мотивів.

Позивач проти клопотання заперечив, мотивуючи це тим, що відповідач не надав жодного доказу про перевищення розміру штрафних санкцій над збитками позивача.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Згідно зі ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України зменшення пені є правом господарського суду.

Згідно з п. 3) ст.. 83 ГПК України це право суд може застосувати у виняткових випадках.

Складний матеріально-фінансовий стан відповідача у нинішній економічній ситуації не є виключним випадком, а враховуючи відмову суду у стягненні з відповідача штрафу суд не вважає пеню надмірно великою.

За викладених обставин підстави для зменшення судом розміру пені відсутні.

Спір виник з вини відповідача, тому понесені позивачем судові витрати, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”, м.Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402, на користь, Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801, 3603320, 54 грн. основного боргу, 251332, 14 грн. –3 % річних, 560415, 72 грн. боргу, що виник внаслідок інфляції, 463362,05 грн. пені, 25500,00 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

У решті позову відмовити.

Суддя                                                                                В.В. Шумко