Рішення № 10059232, 03.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №08-03/1108

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача Єркін М.М. представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»

простягнення 120 000 грн.,та зобов"язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»про стягнення 120 000 грн., з яких: заборгованість по основному боргу в сумі 70 000 грн.; пеня 50000 грн. та зобовязати відповідача повернути позивачу транспортний засіб марки КАМАЗ-55111, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з обставин викладених у позовній заяві від 09.04.2009.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують з мотивів, що відповідно договору оренди транспортного засобу, обєктом оренди є автокран КАМАЗ-55111, д.н. НОМЕР_1, разом з тим, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, Позивачу належить не автокран КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1, а самоскид (копія свідоцтва в матеріалах справи). Отже, такого автомобіля як автокран марки КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1, взагалі не існує і Позивач не міг передати його Відповідачу, так само як Відповідач не може повернути Позивачу неіснуючого транспортного засобу. Таким чином, факт наявності в Позивача права власності на транспортний засіб автокран КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1 спростовується письмовими доказами зібраними у справі. Як на доказ того, що транспортний засіб переданий Відповідачу, Позивач посилається на акт прийому - передачі №1 від 02.04.2007. Однак у вказаному акті зазначено, що саме Орендарем переданий, а Орендодавцем прийнятий транспортний засіб автомобіль КАМАЗ-55111 шт.1. Тобто, вказаний акт підтверджує факт того, що Відповідач повернув Позивачу обєкт оренди, який отримав за актом прийому передачі б/н від 05.01.2007 до договору оренди №1 від 05.01.2007.

Листом №17 від 30.04.2009 ТОВ «Граніт»повідомив ФОП ОСОБА_3 про те, що внаслідок невиконання останнім своїх зобовязань по передачі Орендарю транспортного засобу автокрану КАМАЗ-55111, ТОВ «Граніт»відмовляється від Договору оренди від 01.09.2008. Відповідач вважає, що зобовязання по договору оренди від 01.09.2008 між сторонами припинені і Відповідач відмовився від вказаного договору.

Акти надання послуг з оренди автомобіля від 30.11.2008 та від 31.12.2008 не містять підпису відповідальної особи ТОВ «Граніт» про прийняття послуг, не скріплені печаткою Відповідача не мають юридичної сили, а тому не можуть бути належними письмовими доказами по даній справі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення, представників Позивача та Відповідача, судом встановлено наступне.

01 вересня 2008 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Орендодавець - Позивач у справі) та ТОВ «Граніт»(Орендар Відповідач у справі) укладено договір оренди транспортного засобу (далі - Договір), за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування транспортний засіб автокран марки: КАМАЗ-55111, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Термін дії договору з 01 вересня 2008 р. до 31 грудня 2008 р. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін (п.3.1, п.3.2).

Розділом 3 договору встановлено, що розмір орендної плати за обєкти, що орендуються , складає 15000 грн. за місяць .

Орендна плата сплачується Орендарем з 10 по 25 кожного місяця поточного року готівкою через касу або у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу коштів на поточний рахунок Орендаря.

Пунктами 8.1, 8.2 договору сторони передбачили, що після закінчення терміну оренди орендар (відповідач) повертає орендодавцеві (позивачу) обєкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації. Повернення автомобіля відбувається протягом 2-х днів з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі.

Відповідно до пункту 3.2 Договору після закінчення строку Договору Орендар має преважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, якщо жодна сторона у термін 1 місяць до закінчення даного Договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на термін 1 місяць.

Відповідач розрахувався з Позивачем частково, сплативши у вересні місяці 5000,00 грн.; у жовтні 15000,00 грн., тобто несплаченою залишилася заборгованість у сумі 70000,00 грн. (за вересень - грудень 2008 - 40000,00 грн., за січень-лютий 2009 40000,00 грн.).

Порушення Орендарем умов Договору щодо повної та своєчасної плати за використання обєкта оренди та не повернення останнього після закінчення дії договору стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України Кодексом.

За своїм змістом Договір оренди транспортного засобу є договором найму (оренди) і відповідає вимогам статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 ЦК України та пунктів 4.1, 4.2 Договору Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно з 10 по 25 число.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, в порушення вказаних вимог закону та положень Договору Відповідач не виконував умови Договору належним чином, плату за користування майном сплатив частково у розмірі 15000, грн., відповідно з не сплаченою залишилась 40000, 00 грн.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки, згідно п. 3.2 Договору, Орендар після закінчення строку дії письмово не повідомив про намір його припинити та не повернув транспортний засіб автокран марки: КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1, Орендодавцю, останній нарахував йому орендну плату за січень-лютий 2009 у розмірі 30000,00 грн., а всього 70000,00 грн.

Заперечення Відповідача щодо невідповідності марки транспортного засобу визначеної, як обєкт оренди у Договорі (автокран КАМАЗ-55111, д.н. НОМЕР_1) до марки транспортного засобу визначеної у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, згідно якого Позивачу належить не автокран КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1, а самоскид КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1, спростовується матеріалами справи, а саме п. 1.1.1 Договору в якому вказано, що вказаний транспортний засіб належить Орендодавцю на праві власності на підставі вказаного вище свідоцтва.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні між сторонами по спірному Договору існували давні договірні орендні відносини, так в матеріалах позову містяться копії договорів оренди транспортного засобу КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1 від 05.01.2007, від 01.02.2007, від 02.04.2007, від 01.06.2007, від 02.07.2007, від 01.09.2007, від 01.10.2007, від 02.01.2008, від 01.04.2008, від 02.06.2008, кожний з яких укладався після закінчення терміну дії попереднього, що свідчить про відповідні орендні правовідносини. Розрахунки за вказаними договорами Орендарем проводилися в повному обсязі, що свідчить про належне виконання Орендодавцем передбачених Договором зобовязань щодо передачі транспортного засобу КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1, Орендарю. При цьому, згідно пояснення представника Позивача, будь-яких тимчасових реєстраційних документів на період дії вказаних договорів Орендарем чи власником транспортного засобу не оформлялося, натомість представник останнього зазначив, що Орендарю для користування обєктом оренди надавалося свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на КАМАЗ-55111, д. н. НОМЕР_1.

Про користування Орендарем обєктом оренди свідчить також копії платіжних документів платіжне доручення №665 від 19.09.2008 на суму 5000,00 грн. та платіжне доручення №712 від 10.11.2008 на суму 15000,00 грн. (а.с. 52), які у графі призначення платежу містять у собі інформацію за оренду авто КАМАЗ- 55111 за вересень та жовтень 2008 відповідно, та посилання на договір №б/н від 01.09.2008.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною та такою що підлягає до задоволення вимогу Позивача про стягнення з Відповідача 70000,00 грн. заборгованості по орендній платі.

Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору оренди, розрахунками, актом приймання-передачі майна, та іншими матеріалами справи.

Пунктом 9.1.1 Договору, встановлено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню у розмірі 10% від суми щомісячної орендної плати за кожен день прострочення. На підставі зазначених положень Договору Позивач нарахував Відповідачу 50000,00 грн. пені. Ухвалою суду від 27.05.2010 Позивача було зобовязано надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій. Поданий у судовому засіданні розрахунок (а.с.186 ) місить розрахунок пені у розмірі 422000,00 грн., який не відповідає заявленому у позові та не дає змоги перевірити правильність нарахування штрафних санкцій оскільки, Позивачем у розрахунку не визначено ні періоду нарахування, ні розміру прострочених сум, на які було здійснено нарахування штрафних санкцій. Таким чином, позивач не довів і доказами не підтвердив, відповідно до ст. 33 ГПК України свого права на стягнення з відповідача пені у розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Вказана норма кореспондується з п. п. 8.1- 8.2 Договору, відповідно до яких Орендар повертає Орендодавцеві обєкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено поясненнями представника Позивача, спірний транспортний засіб Орендодавцю не повернутий та на час розгляду справи знаходиться на будівельному майданчику Відповідача.

На підставі викладено, вимога Позивача про повернення йому транспортного засобу є обґрунтованою, та підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення основного боргу в сумі 70000 грн. підлягає до задоволення також суд зобовязує Відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 транспортний засіб марки КАМАЗ-55111, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В частині стягнення пені відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог необхідно стягнути 785 грн. витрат на оплату державного мита та 68,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскільки при поданні позову Позивачем сплачено державне мито у розмірі 1320,00 грн., при тому що згідно до заявлених вимог йому необхідно було сплатити 1285,00 грн. (1200,00+85,00), відповідно зайво сплачене мито підлягає до повернення.

Керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", вул. Ленінської Іскри,1/24, м. Умань, Черкаська область, код 30626432 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3 -70000 грн. основного боргу, 785 грн. витрат по сплаті державного мита та 68,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт", вул. Ленінської Іскри,1/24, м. Умань, Черкаська область, код 30626432 повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3 транспортний засіб марки КАМАЗ-55111, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати позивачу довідку на повернення з бюджету зайво сплаченого державного мита в сумі 35 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Кучеренко