Рішення № 10059202, 03.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №02/113

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В., за участю представників: позивача: Собецький М.І. –за довіреністю, відповідача: не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»

до Закритого акціонерного товариства «Рось»

про стягнення 2049781 грн. 83 коп.,

                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1136230 грн. 03 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору № 344 від 12.04.2005 року за період з 29.09.2006 року по 01.11.2007 року. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що заявлена в позові сума складає суму нарахованих процентів, які обліковуються по рахунку відповідача і підлягають до сплати, незважаючи на порушену справу про банкрутство підприємства

Заявою від 30.11.2009 року (т. 3, а.с. 7) позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 2049781 грн. 83 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами в період з 01.11.2007 по 20.10.2009 року. Суду подані докази надіслання відповідачу вказаної заяви позивача. Ухвалою господарського суду від 01 грудня 2009 року заява позивача про збільшення розміру позовних вимог була прийнята до розгляду.

В процесі розгляду справи, за клопотанням відповідача, ухвалою суду від 03.11.2008 року було призначено судову експертизу. Після отримання висновку експерта ухвалою від 28.05.2009 суд поновив провадження у справі.

В зв’язку з відмовою суду у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи та поданням відповідачем апеляційної скарги на ухвалу суду, 01.07.2009 справу було надіслано до Київського міжобласного апеляційного господарського суду. Ухвалою апеляційного суду від 13.07.2009 апеляційну скаргу ЗАТ «Рось»було повернуто скаржнику. Подана відповідачем касаційна скарга залишена без задоволення постановою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2009 року.

В процесі розгляду справи судом було задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі ухвалою від 01.12.2009 в зв’язку з неможливістю розгляду справи до вирішення справи № 16/1981 за позовом ЗАТ «РОСЬ»до ПАТ «Сведбанк Інвест»про визнання недійсними договорів.

В зв’язку із завершенням розгляду справи № 16/1981 ухвалою суду від 19.05.2010 провадження у даній справі поновлено, розгляд справи призначено на 03 червня 2010 року, ухвала суду надіслана сторонам у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2010 підтримав позов у збільшеній сумі та пояснив, що заявлена позивачем сума складає суму нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 29.09.2006 року по 20.10.2009 року, оскільки відповідно до умов кредитного договору та чинного законодавства проценти за користування кредитом повинні сплачуватися до повного погашення кредиту, а кредит відповідачем до цього часу не сплачений; представник заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що відповідач недобросовісно користується своїми процесуальними правами, справа розглядається уже 2,5 року в зв’язку із заявленням відповідачем різного роду клопотань, заперечив проти продовження строку розгляду спору, звернув увагу на те, що до клопотання відповідач не подав доказів направлення представника у відрядження.

Відповідач у відзиві на позов та представники відповідача у судових засіданнях повністю заперечували проти вимог позивача з мотивів незаконності нарахування процентів після закінчення терміну надання кредиту, оскільки в пунктах 1.1, 1.2, 1.3, 4.1, 8.1, 8.2 кредитного договору чітко визначено строк дії кредитної лінії, який сплинув ще 11.04.2006 року, тому нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку, на який кредит виданий, є безпідставним та незаконним, та в зв’язку з недоведеністю позивачем фактичної заборгованості відповідача у вказаній в позові сумі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. 02.03.2010 через канцелярію суду надійшла заява за підписом директора ЗАТ «Рось»Мельниченко О.О. про відкладення розгляду справи в зв’язку з відрядженням його до м. Києва.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що стороною у даному спорі є підприємство - юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником, чи керівник особисто, неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.

12 квітня 2005 року закрите акціонерне товариство «ТАС-ІНВЕСТБАНК», яке ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.12.2008 року замінено правноступником - ЗАТ «Сведбанк Інвест»та ухвалою від 18.06.2008 замінено на ПАТ «Сведбанк Інвест»(позивач по справі, Банк по договору) і Закрите акціонерне товариство «Рось»(відповідач по справі, Позичальник по договору) уклали кредитний договір № 344, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит в гривнях на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов’язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов’язки, передбачені договором.

В пункті 1.4 кредитного договору встановлено проценту ставку за користування кредитом в розмірі 21 відсоток річних.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу (траншів) кредиту Позичальнику з позичкового рахунку, відкритого за Договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02 лютого 2010 року у справі № 16/1981 за позовом ЗАТ «РОСЬ»до ПАТ «Сведбанк Інвест»про визнання недійсними договорів встановлено відповідність кредитного договору № 344 від 12.04.2005, зокрема. пункту 3.1. договору, чинному законодавству. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, факт відповідності чинному законодавству пункту 3.1. кредитного договору № 344 від 12.04.2005 не потребує повторного доказування.

В пункті 3.2. договору вказано, що розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування траншем (траншами) кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання і не включається день повернення кредиту.

Відповідно до пункту 4.2. кредитного договору відповідач зобов’язався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок Банку у валюті кредиту не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2006 року господарський суд Черкаської області по справі № 10/4867 виніс ухвалу про порушення справи про банкрутство ЗАТ «Рось». Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.03.2007 року по справі № 10/4867 визнано грошові вимоги ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»до боржника –ЗАТ «Рось»на суму 6 523 458, 56 грн. та вказано, що вимоги до боржника на суму 6523458,56 грн. по кредитному договору № 344 від 12.04.2005 року виникли до порушення провадження по справі. Тобто, позивача було визнано кредитором у справі про банкрутство відповідача на суму 6523458 грн. 56 коп. боргу по кредитному договору № 344 від 12.04.2005 року станом до 29.09.2006 року, тобто на день порушення справи про банкрутство ЗАТ «РОСЬ».

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2049781 грн. 83 коп. заборгованості по процентах за користування кредитними коштами за період з 29.09.2006 року по 19.10.2009 року включно з тих підстав, що відповідач до цього часу не повернув позивачу кредитні кошти, тому він зобов’язаний сплатити проценти за увесь час користування кредитом.

Суд вважає обґрунтованою та законною вимогу позивача та вважає безпідставними і необґрунтованими доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем процентів, з огляду на таке.

Згідно статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).           

В частині 3 статті 198 ГК України вказано, що відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони не змінювали умови кредитного договору в частині нарахування та сплати процентів за користування кредитом, за якими проценти повинні сплачуватися до повного погашення заборгованості по кредиту (пункт 3.1. договору).

Згідно статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашеними вимогами кредиторів є задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, зокрема заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону вважаються погашеними.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону про банкрутство грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких на став до дня введення мораторію.

Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість, але не на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені в статті 12 Закону.

Таким чином, поточні вимоги кредиторів боржника перебувають у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять у категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, з наступним включенням до реєстру вимог кредиторів.

Як встановлено судом, сторонами у кредитному договорі чітко визначено строк і порядок сплати процентів за користування кредитом та в пункті 4.2. кредитного договору вказано, що відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок Банку у валюті кредиту не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця. Та пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу (траншів) кредиту Позичальнику з позичкового рахунку, відкритого за Договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту.

У вказані пункти кредитного договору зміни не вносилися, їх положення є чинними до цього часу.

Оскільки кредит не погашений, відповідач фактично до цього часу користується ним, а за умовами кредитного договору проценти за користування кредитом повинні сплачуватися щомісяця у строк, встановлений договором, тому правомірними і законними суд вважає доводи позивача про нарахування процентів за користування кредитом по вказану позивачем дату –19.10.2010 року.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо закінчення строку дії договору з огляду на те, що доводи відповідача не ґрунтуються на матеріалах справи. В пункті 1.3. кредитного договору, на який посилається відповідач, вказано: «строк дії кредитної лінії з 12 квітня 2005 року по 11 квітня 2006 року включно». Суд звертає увагу на те, що у даному пункті договору мова йде про строк дії кредитної лінії, а не кредитного договору. Положення щодо строку дії кредитного договору виписані у пункті 9.12. кредитного договору, в якому вказано, що договір діє до повного виконання грошових зобов’язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін чи відповідно до закону. У будь-якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє (в тому числі в частині застосування процентів та пені) до повного погашення заборгованості.

Судом встановлено, що кредитний договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами. Законом не передбачено розгляду судом у справі про банкрутство заяв кредиторів з поточними вимогами до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, тому позивачем правомірно подано окрему позовну заяву.

Згідно чинного законодавства та умов кредитного договору розгляд справи про банкрутство боржника не є підставою для припинення нарахування процентів.

Фактичне нарахування позивачем процентів за користування кредитом по 01.11.2007 року підтверджено також у Висновку судово-економічної експертизи від 25 березня 2009 року (т. 2, а.с.179-183), за результатами експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 03 листопада 2008 року. Суд оцінює вказаний висновок експертизи як належний доказ правильного фактичного нарахування позивачем процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору та вимог Національного банку України. Суд приходить до висновку, що у експертному висновку в повному об’ємі надано відповідь на всі поставлені судом питання, в тому числі ті, що були запропоновані відповідачем; наявні по тексту експертного висновку технічні помилки є несуттєвими, оскільки вони не впливають на результат висновку експерта; факт того, що це дійсно опечатки, підтверджується наявною у тексті висновку формулою розрахунку вказаних у ньому сум.

          Суду не подано доказів ненарахування (припинення нарахування) позивачем процентів за період користування кредитом з 29.09.2006 року по 01.11.2007 чи по 19.10.2009, таке нарахування позивачем процентів відповідає його праву, встановленому законом та договором, факти наявності заборгованості у вказаній сумі та несплату цієї заборгованості підтверджено у Довідці позивача від 02.06.10 № 628, поданій представником позивача у судовому засіданні.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг по процентах за користування кредитом в період з 29.09.2006 року по 19.10.2009 в заявленій позивачем сумі 2049781 грн. 83 коп.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 11363 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім цього, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету державне мито в сумі 9 134 грн. 82 коп. із збільшеної суми позовної вимоги та підлягає стягненню на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз сума 22560 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути із закритого акціонерного товариства «Рось»(18029, м. Черкаси, вул. Корольова, 11, оф. 26, ідентифікаційний код 14187396):

а) на користь Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 30, ідентифікаційний код 21658672) - 2049781 грн. 83 коп. процентів, 11 363 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через Державну податкову інспекцію – 9 134 грн. 82 коп. державного мита;

в) на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (01025, м. Київ, вул. Житомирська, 19, ідентифікаційний код 02883096) - 22 560 грн. витрат на проведення судової експертизи.

Суддя А.Д.Пащенко