Рішення № 10059201, 03.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №12/722

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарях Кадусі Н.В., Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача –Чуйко А.О. за довіреністю, відповідача –не з’явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерснек Україна” до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Еліт Трейд” про стягнення 73880 грн. 97 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору поставки №14-08 від 24.03.2008 року, 63538 грн. 46 коп. основного боргу, 4573 грн. 03 коп. пені, 4010 грн. 94 коп. 18 % річних, 22357 грн. 38 коп. 30 % штрафу, 3650 грн. 89 коп. інфляційних втрат та відшкодування судових витрат - державного мита в розмірі 981 грн. 31 коп., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач 31.05.2010 року через канцелярію суду надіслав заяву про уточнення позовної заяви (зменшення їх розміру), у зв’язку з частковою в сумі 24 250 грн. добровільною сплатою основного боргу відповідачем, і остаточно просив стягнути 39 288 грн. 46 коп. основного боргу, 4573 грн. 03 коп. пені, 4010 грн. 94 коп. 18 % річних, 22357 грн. 38 коп. 30 % штрафу, 3650 грн. 89 коп. інфляційних втрат, що разом складає 73880 грн. 97 коп. та відшкодування судових витрат. В такому розмірі представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про її уточнення, підтримала і просила суд задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідань суду, які були призначені господарським судом на 09 годину 06 травня, 11 годину 30 хвилин 19 травня та 12 годину 03 червня 2010 року, 19.05.2010 року через канцелярію суду направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, письмовий відзив на позов не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в судові засідання не забезпечив.

За оцінкою господарського суду вказана відповідачем у названій вище заяві причина нез’явлення його представника у судові засідання не є поважною, оскільки відповідач був повідомлений про дату, час і місце засідань суду заздалегідь і не був позбавлений можливості спланувати відрядження свого представника так, щоб направити до суду як свого представника іншу особу. При цьому суд виходить з того, що право однієї сторони на вирішення господарського спору протягом розумного строку не повинно залежати від перебування представника іншої сторони у відрядженні. Тому господарський суд вважає за можливе вирішення спору без участі представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

24.03.2008 року між ТОВ “Чіо–Вольф Україна” та ТОВ “Торговий Дім “Еліт Трейд” (відповідач по справі) укладено договір поставки товару (продукти харчування) № 14-08 та 20.09.2008 року між ТОВ “Чіо-Вольф” та Сімферопольською філією ТОВ “Торговий дім “Еліт Трейд” укладено договір поставки № 40-08 з тих самих підстав та на тих самих умовах.

Відповідно Положення про Сімферопольську філію ТОВ “Торговий Дім “Еліт Трейд” філія є відокремленим підрозділом ТОВ “Торговий Дім “Еліт Трейд”, що розташована поза місцезнаходженням товариства та здійснює всі його функції, баланс філії входить в баланс товариства та здійснює діяльність від імені товариства, відповідальність по всім зобов’язанням, прийнятим на себе філією в межах її компетенції несе товариство.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 18.02.2009 року ТОВ “Чіо-Вольф Україна” на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства № 18 змінило найменування на ТОВ “Інтерснек Україна”, що є правонаступником усіх його прав та обов’язків. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договорів поставки № 14-08 від 24.03.2008 року та № 40-08 від 20.09.2008 року.

В договорах поставки № 14-08 від 24.03.2008 року та № 40-08 від 20.09.2008 року сторони погодили всі їх істотні умови, зокрема, відповідно до договорів:

П. 1.1. постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупця (відповідач) продукти харчування, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і своєчасно його оплатити відповідно до умов договору.

П. 4.1. постачальник передає покупцю товар за цінами, визначеними у специфікаціях, видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

П. 4.3. загальна сума договору складається із сум, вказаних в специфікаціях, видаткових накладних, виданих на підставі даного договору.

П. 5.1. підставою для проведення оплати є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура.

П. 5.3. покупець зобов’язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару банківським безготівковим переказам на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дати вказаної в видатковій накладній.

П. 8.3. у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а при несвоєчасній оплаті поставленого товару більш ніж 1 (один) календарний місяць штраф у розмірі 30 % (тридцять відсотків) вартості неоплаченого вчасно товару.

П. 8.4. у випадку порушення термінів оплати поставленого товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику штраф з розрахунку 18 % (вісімнадцять відсотків) річних від суми, термін оплати по якій було порушено. Сплата штрафу здійснюється щомісячно згідно виставлених рахунків постачальника.

На виконання договорів за видатковими накладними № РТ-0001852 та № РТ-0001853 від 22.09.2009 року, № РТ-0001888 від 29.09.2009 року, № РТ-0001910 від 30.09.2009 року, № РТ-0001979 від 06.10.2009 року, № РТ-001929 від 30.09.2009 року, № РТ-0002019 від 16.10.2009 року, № РТ-0002047 від 23.10.2009 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар (продукти харчування) на загальну суму 76408 грн. 57 коп.

Відповідач свої зобов’язання по договору повністю не виконав, за поставлену продукцію розрахувався частково. Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 39288 грн. 46 коп.

Наявність і розмір вищеназваного невиконаного грошового зобов’язання відповідачем допустимими доказами не спростовано.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання зобов’язання, згідно зі ст. 546 ч. 1 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов’язання не звільняє сторони від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення пені, 30% штрафу, 18% річних передбачені п. п. 8.3., 8.4. договору, відповідає ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов’язання відповідачем допустимими доказами не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договорів, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов’язання щодо порядку розрахунків за поставлений товар, прострочив його оплату, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 981 грн. 31 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –1217 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ “Торговий дім “Еліт Трейд”, вул. Берегова, 2, м. Черкаси, р/р 26004027740801 в ЧФ АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 354897, код ЄДРПОУ 34076879 на користь ТОВ “Інтерснек Україна”, пр-т Бажана, 1-М, оф. 22, р/р 26008014198000 в ПАТ “КІБ Креді Агріколь” в м. Києві, МФО 300379, код ЄДРПОУ 30107943 –39 288 грн. 46 коп. основного боргу, 4573 грн. 03 коп. пені, 4010 грн. 94 коп. 18 % річних, 22357 грн. 38 коп. 30 % штрафу, 3650 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 1217 грн. 31 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя В.М. Грачов