Рішення № 10058622, 17.06.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2010 р.Справа № 18/1636 За позовом публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м. Київ

до фермерського господарства „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району

про стягнення 169305,97 Євро та 191632,62 грн.

та за зустрічним позовом фермерського господарства „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району

до публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м. Київ

про визнання недійсним кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 року.

Суддя           Саврій В.А.

Представники сторін:

Позивач: Ханас І.О. –за довіреністю від 26.01.2009р.

Відповідач: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач по первісному позову (надалі Позивач) (ПАТ „Сведбанк” м. Київ) просить стягнути з відповідача 109673,03 Євро заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання умов кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 р. із подальшими змінами і доповненнями, щодо повернення кредиту.

В судовому засіданні 20.04.10р.позивач подав заяву уточнення суми позовних вимог позивач за первісним позовом просить суд збільшити розмір позовних вимог на 59632,94 Євро та 191632,62грн. (в тому числі 50000,00 Євро заборгованості за кредитом, 9632,97 Євро заборгованості за відсотками, 16105,55 Євро пені за неповернення кредиту та 1955,74 Євро пені за несвоєчасну сплату відсотків (що в перерахунку позивачем на офіційний курс склало 191632,62 грн.) та стягнути з відповідача за первісним позовом прострочену заборгованість в загальній сумі 169305,97 Євро та 191632,62 грн. Дане клопотання судом прийнято.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обгрунтовуючи доказами поданими в матеріали справи. Просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач по первісному позову (надалі Відповідач) проти позову заперечив, в судовому засіданні 28.09.2009 р. подав письмовий відзив на позовну заяву в якому звертає увагу суду на те, що в порушення вимог ст. 56 ГПК України позивач при поданні позову до господарського суду не надіслав відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідач стверджує, що не порушував прав і охоронюваних законом інтересів позивача, так як не здійснював із ним будь-якої діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ухвалою суду від 20.10.09р. було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом по даній справі зустрічний позов Фермерського господарства „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району до публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м. Київ про визнання недійсним кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 року.

Позивач по зустрічному позову - Фермерське господарство „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району зустрічні позовні вимоги підтримав та в обгрунтування повідомив, що 03.04.2007р. позивач і право попередник відповідача - Публічне акціонерне товариство „Сведбанк”, яке є по Статуту правонаступником АКБ „ТАС- Комерцбанк”, здійснили правочин, що був оформлений як кредитний договір №02\Т30.11.06\К. Вважає, що даний кредитний договір є недійсним, так як суперечить вимогам діючого законодавства України виходячи з наступного. У відповідності із нормою п. ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та па умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. В пункті 1.1 кредитного договору №02\Т30.11.06\К зазначено, що банк не зобов'язується, а має право надати позичальнику кошти у вигляді кредиту. Таким чином, по правовим наслідкам, виходячи з договору, відповідач не пов’язаний обов’язком, а отже може після підписання кредитного договору і не надати кредитних коштів позичальнику, що суперечить вказаній нормі п.1 ст.1054 ЦК України.

В нормі п.1 ст.203 ЦК України зазначено, що зміст право чину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Оскільки у згаданому пункті 1.1 кредитного договору відповідача позбавив себе обов'язків щодо надання кредиту, але за позивачем залишений обов'язок повернути кредитні кошти, то зазначене у правовідносинах суперечить принципу справедливості, закріпленого у нормі підпункту 6 п.1 ст. 3 ЦК України, що також є порушенням норми п.1 ст.203 ЦК України.

Пункт 6.1 кредитного договору передбачає, що відповідач має право надати кредит позичальнику при умові відкриття ним рахунку № 20784308037501 в АКБ „ТАС-Банк” . Проте позивач (позичальник) завідомо самостійно не може виконати цю вимогу, оскільки відкрити рахунок може сам банк, але не його клієнт. Зазначене випливає з норми ст.51 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”, де сказано що для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Таким чином, істотна умова кредитного договору щодо надання кредиту під умову відкриття позичальником рахунку - суперечить принципу справедливості і розумності закріпленого в нормі підпункту 6 п.1 ст. 3 ЦК України та ст.51 ЗУ „Про банки і банківську діяльність”.

В особи (банку) який уклав спірний кредитний договір відсутня ліцензія і відповідне погодження НІБ України (на провадження певного виду діяльності), щодо надання позичальникам (юридичним особам) позички в іноземній валюті. Крім цього, угода є позастатутною, так як укладена у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документами юридичної особи, що відповідно до п.1.1 Роз`яснення ВАС України №02-5\111 від 12.03.99р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угоди недійсними” є підставою для визнання такої угоди недійсною. Тому ФГ „Баркософт Агро” просить господарський суд визнати кредитний договір №02\Т30.11.06\К від 03.04.2007 р. недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство „Сведбанк” м. Київ проти зустрічних позовних вимог заперечив. У письмовому відзиві на зустрічну позовну заяву вказує, що позовні вимоги є безпідставними, а викладені обставини є надуманими, не відповідають вимогам діючого законодавства України і, як в наслідок чого, не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

На підставі ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін.

За наявності існуючих заперечень, щодо окремих умов Договору, Позивач мав право, відповідно до п.4 ст.181 ГК України, скласти протокол розбіжностей, про що зробити застереження у Договорі, та у двадцятиденний строк надіслати Відповідачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним Договором.

На момент укладення Договору у Позивача заперечень, щодо умов цього Договору, не виникло, про що свідчать відсутність протоколу розбіжностей та існуючих застережень, щодо окремих умов Договору.

Фермерське господарство „Баркософт Агро” , у відповідності до вимог ч.3 та ч.4 ст.181 ГК України, скористалось своїм правом і оформив Договір, відповідно до вимог ч.1 ст.181 ГК України, тобто підписало Договір та скріпило його печаткою, і один примірник Договору повернув Банку.

В результаті між Відкритим акціонерним товариством „Сведбанк” та Фермерським господарством „Баркософт Агро” укладений Кредитний договір, відповідно до п. 1.1-1.4 Кредитного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти у сумі 200000 (двісті тисяч) євро, строком користування по 02 квітня 2010 року (відповідно до графіку), що підтверджується Меморіальним валютним ордером № U1415-1 від 10 квітня 2007 р. та Випискою по особовому рахунку клієнта за період з 10.04.2007 р. по 10.04.2007 р., а Позичальник зобов'язався повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки передбачені Кредитним договором.

Однак, Позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором в частині повернення суми кредиту. сплати відсотків та комісії за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав.

П. 10.8. Договору встановлено, що сторони цього Договору погодили, що з моменту укладання цього Договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього Договору.

Тому твердження Фермерського господарства „Баркософт Агро” щодо відсутності в кредитному договорі зобов'язання Банку відносно видачі кредиту, що істотно порушує права Фермерського господарства „Баркософт Агро” є хибним, оскільки останній отримав кредитні кошти вчасно та в повному обсязі.

Також, твердження Фермерського господарства „Баркософт Агро” , що в супереч ст. 51 Закону України „Про банки та банківську діяльність” Позивач був зобов'язаний відкрити рахунок та це є умовою видачі кредиту, також є безпідставним, та не відповідає дійсності, оскільки пункт 6.1. кредитного договору регулює застосування штрафних санкцій, та не містить ніяких вимог, на які посилається Позивач.

Зазначили, що кредитний договір, укладений Банком з Позивачем є правомірним у відповідності з вимогами ст. 204 (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) Цивільного кодексу України.

Укладення зазначеного кредитного договору відповідає вимогам ст. 627 (сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору), ст. 628 (зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними), ст. 629 (договір є обов'язковим для виконання сторонами), ст. 651 п. 1. (зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом) Цивільного кодексу України.

Крім того, Фермерське господарство „Баркософт Агро” посилаючись на те. що окремі умови кредитного договору не відповідають діючому законодавству, просить визнати недійсним кредитний договір в цілому, що суперечить ст. 217 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Порядок і умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій передбачено Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою правління Національного банку України від 17.07.2001р. № 275 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції 21.08.2001р. за № 730/2951.

Перелік операції, які банки мають право здійснювати за умови отримання відповідної ліцензії, визначений ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а саме: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

На виконання вищевказаних вимог законодавства АТ „Сведбанк” (публічне) (на той час - АКБ „ТАС-Комерцбанк” отримало банківську ліцензію № 38 від 11.10.2001р., яка була чинною і на момент укладення спірного кредитного договору, та згідно якої відповідач мав право на здійснення наступних банківських операцій: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Крім того, на момент укладення спірного кредитного договору АТ „Сведбанк” (публічне) користувалось дозволом Національного банку України № 38-2 від 25.07.2005р.. згідно якого банк мав право здійснювати операції, визначені пп.. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а саме - операції з валютними цінностями; емісію власних цінних паперів; організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; перевезення валютних цінностей та Інкасацію коштів; операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку, з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках, з фінансовими ф'ючерсами та опціонами; довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Крім того, укладення спірного кредитного договору цілком відповідало статутній діяльності банку (копія статуту надана в попередніх судових засіданням для доручення до матеріалів справи).

Вказує, що дії Фермерського господарства „Баркософт Агро” свідчать про зловживання Позивачем своїм процесуальним правом з метою затягування розгляду справи за №18/1636 про стягнення з нього існуючої суми заборгованості за кредитним договором.

Тому позовні вимоги Фермерського господарства „Баркософт Агро” вважає необгрунтованими, безпідставними та такими що суперечать дійсності та чинному законодавству України. Просить відмовити позивачу за зустрічним позовом в задоволені зустрічного позову в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно договору кредиту №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 р., укладеного між АКБ „ТАС-Комерцбанк”, відповідачу надано кредит на придбання двох бурякозбиральних комбайнів „Holmer Klassic” 1997 року випуску в розмірі 200000,00 Євро, що підтверджується меморіальним ордером №U1415-1 від 10.04.2007 р.

Акціонерний комерційний банк „ТАС-Комерцбанк” змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариства „Сведбанк”, яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях АКБ „ТАС-Комерцбанк”.

Відкрите акціонерне товариства „Сведбанк” змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство, яке, в свою чергу виступає правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях ВАТ „Сведбанк”.

Строк користування кредитом : з 03 квітня 2007 р. по 02 квітня 2010 р. включно (п. 1.3 кредитного договору).

Додатком №1 договору сторони погодили термін оплати, суму (євро), залишок (євро).

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, із змінами в додатковій угоді №1 від 30.10.2007 р. відповідач зобов’язався здійснювати повернення кредиту в порядку та в строки, що визначені в додатку №2 „ до кредитного договору, а саме: до 10.12.2007 р. –50000 євро, до 31.10.2008 р. –100000 євро, до 31.10.2009 р. –20000 євро, 02.04.2010 р. –30000 євро.

Згідно п. 3.1 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п. 1.4 договору (тобто 12,0% річних), з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредиту ( в тому числі і за період прострочення погашення кредиту. При цьому враховується перший день та не враховується останні день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Якщо день надання та повернення кредиту співпадають, проценти за користування кредитом нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитом.

Пунктом 3.2 передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком виходячи із умови фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці.

Додатковою угодою №2 від 30.09.08р. до кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007р. пункт 3.2 викладено у наступній редакції: "проценти за користування кредитом нараховуються Банком виходячи з умови тривалості року 360 днів та фактичної кількості днів у місяці".

Згідно п.3.3 договору проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно до 5 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредиту.

Також, Додатковою угодою №2 від 30.09.08р. до кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007р. додано п.7.7 та викладено у наступній редакції: "передбачити переведення на поточні рахунки Позичальника відкриті в ВАТ "Свендбанк" грошових надходжень у обсязі не менше 90% від загальної суми надходжень на поточні рахунки Позичальника в усіх обслуговуючих банках щомісячно, починаючи з квітня місяця 2007р. Уразі невиконання цієї умови встановити відсоткову ставку на рівні 13% річних.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що нарахування неустойки (пені) здійснюється в останній робочий день поточного місяця за період з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами чи комісіями по передостанній робочий день поточного місяця. Сплата неустойки (пені) здійснюється в розмірі, вказаному в п.4.1 цього договору, в Соборному відділенні №966 Хмельницької філії АКБ "Укрсоцбанк" до моменту погашення відповідачем простроченої заборгованості за кредитом та/або комісіями, або одночасно з погашенням вказаних сум заборгованості. У випадку , коли день сплати неустойки (пені) припадає на неробочий день Кредитора, то днем сплати неустойки вважається попередній робочий день Кредитора.

У відповідності з п.6.1 кредитного договору встановлено, що у випадку ненадходження на рахунок Банку суми кредиту та процентів за користування ним в строки, визначені у п.п.1.3, 3.3,3.4,4.1,7.5,7.6,8.1,8.2 договору Позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором сплачує Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитом зазначеної у п.1.4, що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення. При цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

В порушення умов зазначеного кредитного договору, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав.

13.05.2009 р. позивач направив відповідачу претензію №278 з вимогою погасити прострочену заборгованість. Однак претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та процентів, в строки вказані у договорі не виконав, утворивши станом на 15.04.2010р. заборгованість по кредиту (основний борг) в сумі 150000 тисяч євро, 19305,94 євро процентів за користування кредитом .

Відповідно до п. 6.1 договору Позивач нарахував відповідачу 16105,55 Євро пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1955,94 Євро пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно поданого розрахунку (що за офіційним курсом НБУ наданого позивачем склало 191632,62 грн.).

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив заборгованість по кредитному договору , Позивач просить суд з врахуванням уточнень стягнути з відповідача 150000 Євро основного боргу, 19305,94 Євро процентів за користування кредитом, 16105,55 Євро пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1955,94 Євро пені за несвоєчасну сплату відсотків згідно поданого розрахунку (що за офіційним курсом НБУ наданого позивачем склало 191632,62 грн.).

Відповідач подав зустрічний позов та просить суд визнати недійсним кредитний договір №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 року.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договору. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) повинна вчинити на користь іншої особи (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір №02/Т30.11.06/к від 03.04.2007р., визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 ЦК України є невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п. п. 1,2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого кредиту вчасно та в повному обсязі не виконав, утворивши заборгованість за кредитом (основним боргом) в сумі 150000 Євро.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1046 параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ст. 1048 ЦК України встановлено , що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони у договорі (п.1.4 договору) та додатковою угодою №2 від 30.09.08р. (п. 7.7 додаткової угоди) домовилися про сплату Позичальником процентів за користування коштами в розмірі 13% річних.

Тому, з огляду на вищенаведені норми, умови договору, з аналізу наданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу 19305,94 Євро процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до вимог п. 6.1 кредитного договору від 03.04.2007р. Позивачем нараховано 16105,55 Євро пені за несвоєчасне повернення кредиту та 1955,94 Євро пені за несвоєчасне сплату процентів за користування кредитом (що за офіційним курсом НБУ наданого позивачем склало 191632,62 грн.).

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, при перерахунку пені судом враховується, що згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже правомірно нараховувати пеню за несвоєчасну сплату кредиту починаючи з 24.11.08р. по 25.05.09р., що складає 13144,44 Євро, що станом на 17.06.10р. в еквіваленті складає 127693,86 грн. за курсом НБУ 9,714667 гривень за 1 Євро. та пеню за несвоєчасне сплату процентів за користування кредитом з 06.11.08р. по 05.05.09р. в сумі 266,92 Євро що станом на 17.06.10р. в еквіваленті складає 2593,04 грн. за курсом НБУ 9,714667 гривень за 1 Євро.

Тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача неправильно нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 61345,72 грн. належить відмовити за обставин викладених вище.

Доказів про сплату заявленої до стягнення заборгованості суду не подано.

З приводу зустрічних позовних вимог, враховуючи задоволення первісного позову та вищенаведені обставини в задоволенні останніх необхідно відмовити.

Згідно із ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів визначено, крім іншого, визнання правочину недійсним.

Згідно із ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому згідно із ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Твердження Фермерського господарства „Баркософт Агро” щодо відсутності в кредитному договорі зобов'язання Банку відносно видачі кредиту, що істотно порушує права Фермерського господарства „Баркософт Агро” спростовуються меморіальним валютним ордером № U1415-1 від 10 квітня 2007 р. та випискою по особовому рахунку клієнта за період з 10.04.2007 р. по 10.04.2007 р. щодо отримання 200000 Євро.

Крім того, посилання Фермерського господарства „Баркософт Агро” , що в супереч ст. 51 Закону України „Про банки та банківську діяльність” Позивач був зобов'язаний відкрити рахунок та це є умовою видачі кредиту, також є безпідставним, та не відповідає дійсності, оскільки пункт 6.1. кредитного договору регулює застосування штрафних санкцій, та не містить ніяких вимог, на які посилається Позивач.

Твердження Відповідача про те, що у банку, який уклав спірний кредитний договір відсутня ліцензія і відповідне погодження НБ України щодо надання позичальникам (юридичним особам) позички в іноземній валюті та угода є позастатутною, так як укладена у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документами юридичної особи спростовується Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою правління Національного банку України від 17.07.2001р. № 275 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції 21.08.2001р. за № 730/2951. Також перелік операцій, які банки мають право здійснювати за умови отримання відповідної ліцензії, визначений ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а саме: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); 5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; 6) придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

На виконання вищевказаних вимог законодавства АТ „Сведбанк” (публічне) (на той час - АКБ „ТАС-Комерцбанк” отримало банківську ліцензію № 38 від 11.10.2001р., яка була чинною і на момент укладення спірного кредитного договору, та згідно якої відповідач мав право на здійснення наступних банківських операцій: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; придбання або відчуження права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Крім того, на момент укладення спірного кредитного договору АТ „Сведбанк” (публічне) користувалось дозволом Національного банку України № 38-2 від 25.07.2005р.. згідно якого банк мав право здійснювати операції, визначені пп.. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а саме - операції з валютними цінностями; емісію власних цінних паперів; організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; перевезення валютних цінностей та Інкасацію коштів; операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку, з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках, з фінансовими ф'ючерсами та опціонами; довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Укладення спірного кредитного договору відповідало статутній діяльності банку.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи відмову в задоволенні зустрічного позову судові витрати підлягають покладенню на Відповідача (по первісному позову) згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-85,115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м.Київ до фермерського господарства „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району про стягнення 169305,94 Євро та 191632,62 грн. пені задоволити частково.

Стягнути з фермерського господарства „Баркософт Агро” с.Павликівці Волочиського району (код 32810234) на користь публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (м. Київ, вул. Комінтерну,30, код 19356840) - 150000 тисяч Євро (сто п'ятдесят тисяч Євро) заборгованості за кредитом, 19305,94 Євро (дев'ятнадцять тисяч триста п'ять Євро 94 євроцентів) заборгованості по процентах за користуванням кредитом, 127693,86 грн. (сто двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто три гривни 86 коп.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2593,04 грн. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто три гривні 04 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів, 1693,06 Євро (одна тисяча шістсот дев'яносто три Євро 06 євроцентів) витрат по сплаті державного мита, 1302,87 грн. (одна тисяча триста дві гривні 87 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

У зустрічному позові фермерського господарства „Баркософт Агро” с. Павликівці Волочиського району

до публічного акціонерного товариства „Сведбанк” м. Київ про визнання недійсним кредитного договору №02/Т30.11.06/К від 03.04.2007 року. відмовити.

                              Суддя                                                                      

Віддруковано 3 примірники: 1 – в справі, 2 –позивачу, 3- відповідачу