Рішення № 10058614, 15.06.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2010 р.Справа № 16/701-10 За позовом Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16,

м. Снятин Івано-Франківської області

до Будівельної компанії „Поділля Трансбуд”, м. Кам`янець-Подільський

про стягнення 188952,74 грн., з яких 130295,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 20716,91 грн. інфляційних витрат, 33400,14 грн. пені та 4540,69 грн. –3% річних

                                                                                Суддя

Представники сторін:

від позивача: Яремчук В.В. –за договором від 01.03.2010 р.;

Чичул В.М. –директор товариства;

від відповідача: Ризак Я.В. –за довіреністю від 01.03.2010р. №68, в судовому засіданні 10.06.2010 р.;

Рішення приймається 15.06.2010р., оскільки в судових засіданнях 01.06.2010р. та 10.06.2010р. оголошувались перерви.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 188952,74 грн., з яких 130295,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 20716,91 грн. інфляційних витрат, 33400,14 грн. пені та 4540,69 грн. –3% річних.

          Представники позивача в засіданнях суду позовні вимоги підтримали та просили про задоволення позовних вимог з підстав, викладених у позові.

          Крім того, позивачем подано письмову заяву від 17.05.20140р. про забезпечення позову, згідно якої позивач просить суд в порядку ст.66 ГПК України вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми, що належать будівельній компанії „Поділля Трансбуд”.

          Суд, враховуючи приписи ст.ст.66,67 ГПК України, вважає за необхідне заяву позивача про забезпечення позову відхилити, оскільки позивачем на подано доказів на підтвердження того, яким чином невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Крім того, позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову на подано доказів про вартість майна, на яке необхідно накласти арешт, його місцезнаходження, також не подано доказів на підтвердження важкого фінансового становища підприємства.

Відповідач у відзиві на позов від 12.05.2010 р., його представник в судових засіданнях підтвердили наявність основного боргу в сумі 130295,00 грн. Проте, відповідач заперечує щодо нарахованих позивачем сум пені, інфляційних витрат та 3% річних, вважаючи їх безпідставними, оскільки при їх обрахуванні порушено вимоги ст.232 ГК України стосовно шестимісячного строку їх обрахування. Також, відповідач посилається на важке матеріальне становище підприємства, що спричинено значною дебіторською заборгованістю.

Відповідач в судовому засіданні 10.06.2010 р. подав суду письмову заяву, згідно якої просить розстрочити виконання рішення суду по даній справі на два роки, посилаючись на вкрай скрутне фінансове становище підприємства.

Крім того, у поданій суду письмовій заяві від 15.06.2010 р. відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, а також провести судове засідання за відсутності представника відповідача

При цьому, судом враховується, що згідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

          Оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б підтверджували обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду, а також приймаючи до уваги позицію представників позивача щодо відстрочення виконання рішення суду (заперечують проти відстрочення), суд вважає за необхідне в задоволенні заяви відповідача про відстрочку, відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

14.10.2008р. між Снятинським ремонтно-будівельним ТзОВ №16” (постачальник) та БК „Поділля Трансбуд” (покупець) було укладено договір поставки №3, згідно якого сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує будівельні матеріали, загальна кількість, часткове співвідношення, одиницю виміру, ціна за одиницю та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком до цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.3, 2.2.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язувався поставити та передати покупцю товар в терміни, встановлені за домовленістю сторін. Зобов’язання постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості та якості товару вважаються виконаними з моменту одержання покупцем товару і підписання акту приймання-передачі. Покупець зобов’язується своєчасно та належним чином прийняти товар від постачальника та платити його.

Сторони договору передбачили, що оплата товарів покупцем здійснюється на основі виставлених для оплати рахунків-фактур або видаткових накладних постачальником шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 5-ти денного терміну з дня отримання товару. (п. 3.2 договору).

Згідно п.п 4.2, 4.4 договору передбачено, що постачальник за порушення обов’язків, визначених в п.2.1 цього договору, за вимогою покупця зобов’язаний сплатити останньому неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленої в строк частини товару. Покупець за порушення обов’язку, визначеного у п. 2.2 цього договору, за вимогою постачальника, зобов’язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення із врахуванням обмежень, встановлених законодавством України.

          Згідно специфікації (додаток №1) сторони обумовили поставку товару (бетон) відповідачу в сумі 237295,00 грн. згідно виставлених рахунків, що підтверджено поданим в матеріали справи видатковими накладними від 24.10.2008р. на суму 4620,00 грн., від 30.10.2008р. на суму 4830,00 грн., від 29.10.2008р. на суму 10830,00 грн., від 23.10.2008р. на суму 4620,00 грн., від 17.10.2008р. на суму 21120,00 грн., від 30.10.2008р. на суму 8050,00 грн., від 05.11.2008р. на суму 4830,00 грн., від 04.11.2008р. на суму 6210,00 грн., від 11.11.2008р. на суму 4830,00 грн., від 14.11.2008р. на суму 4830,00 грн., від 27.11.2008р. на суму 20700,00 грн., від 28.11.2008р. на суму 11040,00 грн., від 29.11.2008р. на суму 15180,00 грн., від 01.12.2008р. на суму 4830,00 грн., від 03.12.2008р. на суму 9660,00 грн., від 04.12.2008р. на суму 19320,000 грн., від 11.12.2008р. на суму 5520,00 грн., від 12.12.2008р. на суму 11730,00 грн., від 13.12.2008р. на суму 11840,00 грн., від 16.12.2008р. на суму 9660,00 грн., від 17.12.2008р. на суму 16215,00 грн., від 20.12.2008р. на суму 10695,00 грн., від 23.12.2008р. на суму 10350,00 грн., від 24.12.2008р. на суму 3150,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані представника сторін та скріплені печатками.

          Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, у нього наявний борг в розмірі 130295,00 грн., що підтверджено актами звірки розрахунків станом на 09.12.2008р. та станом на 01.01.2009р.

При цьому, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 130295,00 грн., 33400,14 грн. пені, 20716,91 грн. інфляційних витрат та 4540,69 грн. 3% річних, всього в сумі 188952,74 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку про наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи слідує, що зобов’язання по договору поставки №3 від 14.10.2008 р. позивач виконав в повному обсязі, провівши поставку товару в обсягах, які передбачені в специфікації (додаток №1 до договору) відповідно до видаткових накладних, які підписані представника сторін та скріплені печатками. Заборгованість в сумі 130295,00 грн. підтверджується також актами звірки розрахунків станом на 09.12.2008р. та станом на 01.01.2009р. із відмітками про їх погодження сторонами та не заперечується представниками сторін в судовому засіданні.

При цьому, доказів про сплату відповідачем заборгованості в сумі 130295,00 грн. за поставлений позивачем товар суду не подано, доводи позивача не спростовано. Натомість, відповідач у поданому відзиві та в засіданнях суду основний борг в сумі 130295,00 грн. визнав.

Судом враховується, що відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку визнання позову відповідачем не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Щодо поданих відповідачем в матеріали справи копій платіжних доручень на суму 107000,00 грн., то судом враховується, що дані проплати були проведені відповідачем по іншій заборгованості, яка не узгоджується з предметом даного спору, тому до уваги судом не приймається.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем проведено нарахування пені в сумі 33400,14 грн. за період з 01.01.2009 р. по 01.03.2010 р. із врахуванням п.4.4 договору поставки від 14.10.2008р. №3 у розмірі подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення платежу.

Судом в даному випадку приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Із поданих матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору поставка товару здійснювалось згідно видаткових накладних, а п.3.2 договору сторони передбачили здійснення оплати товарів згідно видаткових накладних не пізніше 5-ти денного терміну з дня отримання товару. Судом при обрахуванні суми пені враховується, що позивач визначив період нарахування пені від дати звірки розрахунків станом на 01.01.2009р., натомість пеня повинна обраховуватись по кожній видатковій накладній відповідно до термінів їх прострочення. Строк давності для обрахування –1 рік (з 15.04.2009р. по 15.04.2010р. –дата подання позову).

          При цьому, суд ухвалою від 13.05.2010р. зобов’язував позивача подати, крім іншого, і детальний та обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних витрат та 3% річних. Натомість, подані позивачем розрахунки суд вважає необґрунтованими, а вимоги суду про необхідність їх перерахування залишені позивачем поза увагою.

Враховуючи фактичні обставини та викладені норми, судом самостійно проведено перерахунок суми пені із врахуванням п.4.4 договору поставки, подвійної облікової ставки НБ України, яка діяла за період прострочення, вимог ч. 6 ст.232 ГК України по кожній накладній за наступним розрахунком:

НакладнаСума боргуПеріод простроченняПеріод нарахування пені

(в межах строку давності) Кількість днів прострочкиСума пені (грн.)

від 17.10.2008р. 21120,00 грн. з 22.10.2008р. по 22.04.2009р. 15.04.2009р. по 22.04.2009р. 8111,10

від 23.10.2008р.4620,00 грн.з 29.10.2008р. по 29.04.2009р. 15.04.2009р. по 29.04.2009р. 1445,57

від 24.10.2008р.4620,00 грн.з 30.10.2008р. по 30.04.2009р.15.04.2009р. по 30.04.2009р.1545,57

від 29.04.2008р. 10830,00 грн. з 04.11.2008р. по 04.05.2009р. 15.04.2009р. по 04.05.2009р. 20142,42

від 30.10.2008р. 4830,00 грн. з 05.11.2008р. по 05.05.2009р. 15.04.2009р. по 05.05.2009р. 2166,69

від 31.10.2008р. 9660,00 грн. з 06.11.2008р. по 06.05.2009р. 15.04.2009р. по 06.05.2009р. 22139,74

від 05.11.2008р.4 830,00 грн.з 11.11.2008р. по 11.05.2009р.15.04.2009р. по 11.05.2009р.27 85,75

від 04.11.2008р.6210,00 грн.з 09.11.2008р. по 09.05.2009р. 15.04.2009р. по 09.05.2009р.25102,08

від 11.11.2008р. 4830,0 грн. з 16.11.2008р. по 16.05.2009р. 15.04.2009р. по 16.05.2009р. 32 101,63

від 14.11.2008р. 4830,00 грн. з 19.11.2008р. по 19.05.2009р. 15.04.2009р. по 19.05.2009р.35111,16

від 27.11.2008р. 20700,00 грн. з 02.12.2008р. по 02.06.2009р. 15.04.2009р. по 02.06.2009р.49 666,94

від 28.11.2008р. 11040,00 грн. з 03.12.2008р. по 03.06.2009р. 15.04.2009р. по 03.06.2009р. 50362,96

від 29.11.2008р. 15180,00 грн. з 04.12.2008р. по 04.06.2009р. 15.04.2009р. по 04.06.2009р. 51509,05

від 01.12.2008р. 4830,00 грн. з 06.12.2008р. по 06.06.2009р. 15.04.2009р. по 06.06.2009р. 53168,32

від 03.12.2008р. 9660,00 грн.з 08.12.2008р. по 08.06.2009р. 15.04.2009р. по 08.06.2009р. 55 349,35

від 04.12.2008р. 19320,00 грн. з 09.12.2008р. по 09.06.2009р. 15.04.2009р. по 09.06.2009р. 56 711,40

від 11.12.2008р. 5520,00 грн. з 16.12.2008р. по 16.06.2009р. 15.04.2009р. по 16.06.2009р. 63228,06

від 12.12.2008р. 11730,00 грн. з 17.12.2008р. по 17.06.2009р. 15.04.2009р. по 17.06.2009р. 64491,70

від 13.12.2008р.11840,00 грн. з 18.12.2008р. по 18.06.2009р. 15.04.2009р. по 18.06.2009р.65503,44

від 16.12.2008р. 9660,00 грн. з 21.12.2008р. по 21.06.2009р. 15.04.2009р. по 21.06.2009р. 68428,25

від 17.12.2008р. 16215,00 грн. з 22.12.2008р. по 22.06.2009р. 15.04.2009р. по 25.06.2009р. 72 757,88

від 23.12.2008р. 10350,00 грн. з 28.12.2008р. по 28.06.2009р. 15.04.2009р. по 28.06.2009р. 75 502,47

від 24.12.2008р. 3150,00 грн. з 30.12.2008р. по 30.06.2009р 15.04.2009р. по 30.06.2009р. 77156,72

Таким чином, сума пені, яку необхідно стягнути з відповідача, становить 6 788,25 грн. Натомість вимоги позивача щодо стягнення решти пені в сумі 26611,89 грн., суд вважає безпідставним та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 20716,91 грн. за період з січня 2009 року по лютий 2010р., а також 3% річних в сумі 4540,69 грн. за період з 01.01.2009р. по 01.03.2010р.

При цьому, при проведенні судом перерахунку сум інфляційних витрат та 3% річних встановлено, що суми, заявлені позивачем до стягнення є меншими, ніж перераховані судом, тому приймаються як такі, що заявлені правомірно та не суперечать матеріалам справи, вимогам чинного законодавства. Тому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 20716,91 грн. інфляційних витрат та 4540,69 грн. 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні підлягають частковому задоволенню в сумі 130295 грн. основного боргу, 6788,25 грн. пені, 20716,91 грн. інфляційних витрат та 4540,69 грн. 3% річних, всього в сумі 162340,85 грн.

В решті вимог щодо стягнення 26611,89 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

в и р і ш и в:

          Позов Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16, м. Снятин Івано-Франківської області до Будівельної компанії „Поділля Трансбуд”, м. Кам`янець-Подільський про стягнення 188952,74 грн., з яких 130295,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 20716,91 грн. інфляційних витрат, 33400,14 грн. пені та 4540,69 грн. –3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Будівельної компанії „Поділля Трансбуд”, м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів,37А (код ЗКПО 33468780) на користь Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16, м. Снятин Івано-Франківської області, вул. Завалівська,1 (код ЗКПО 05442240) 130295 грн. (сто тридцять тисяч двісті дев’яносто п’ять гривень 00 коп.) основного боргу, 6788,25 грн. (шість тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 25 коп.) пені, 20716,91 грн. (двадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 91 коп.) інфляційних витрат, 4540,69 грн. (чотири тисячі п’ятсот сорок гривень 69 коп.) 3% річних, 1 623,40 грн. (одна тисяча шістсот двадцять три гривні 40 коп.) витрат по оплаті державного мита та 202,76 грн. (двісті дві гривні 76 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові в частині стягнення пені в сумі 26611,89 грн. відмовити.

          Суддя                                                                                          

Віддруковано 3 прим.:

1 - до матеріалів справи;

2 - позивачу; 3 –відповідачу;