Рішення № 100583027, 25.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/82/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- скасувати рішення сорок дев`ятої сесії сьомого скликання Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області від 01 жовтня 2020 року № 49/64 як неправомірне;

- зобов`язати Нижньодуванську селищну раду Сватівського району Луганської області прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення ОСОБА_2 земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) у загальному розмірі 9,77 умовних кадастрових одиниць із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0068989, виданого на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації від 11 грудня 1996 року № 494, зареєстрованого 25 січня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 194, яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 квітня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у адміністративній справі № 360/1498/20, яка розглядалася за позовом ОСОБА_2 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано останнього розглянути заяву ОСОБА_2 від 22 січня 2019 року, зареєстровану за вх. № 22, на пленарному засіданні Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

07 серпня 2020 року зазначене рішення Луганського окружного адміністративного суду набрало законної сили. 01 вересня 2020 року позивачем на адресу відповідача подано заяву, якою позивач просив повідомити про стан виконання судового рішення у справі № 360/1498/19. Але відповідач, не врахувавши правової оцінки, наданої судом у рішенні по справі № 360/1498/19, прийняв на сорок дев`ятій сесії сьомого скликання Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області рішення від 01 жовтня 2020 року № 49/64, яким відмовив позивачу в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель колишнього КМП ім. Калініна.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 25, 81, 118 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 3, 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", позивач вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскаржуване рішення та просить позовні вимоги задовольнити.

Нижньодуванська селищна рада Сватівського району Луганської області позов не визнала, про що 04 лютого 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 4927/2021 подало відзив на позовну заяву від 28 січня 2021 року № 02-25/164 (арк. спр. 40-41).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до положень Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-ІV), а також згідно з постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 360/1489/19 (пункти 51-54) особа, якій видано сертифікат на право на земельну частку (пай), має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену у натурі (на місцевості), подавши до селищної ради відповідну заяву. За результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У випадку ж, якщо заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) подані більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, то прийняттю рішення передуватиме процедура, визначена у статтях 7-10 Закону № 899-ІV, а саме: прийняття селищною радою рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); погодження селищною радою проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), його затвердження на зборах більшістю власників земельних часток (паїв), оформлення цих дій відповідним протоколом; здійснення селищною розподілу (за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування) земельних ділянок за місцем їх розташування на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); оформлення результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідним протоколом і його затвердження селищною радою.

Саме затверджений селищною радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власниками земельних часток (паїв).

Таким же чином спірні правовідносини врегульовує й порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122.

Загальними зборами власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна від 13 вересня 2019 року прийнято рішення замовити розробку «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Луганської області».

27 вересня 2019 року голова ініціативної групи, сформованої на зборах, подав заяву до Нижньодуванської селищної ради про надання дозволу на розробку «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Луганської області».

03 жовтня 2019 року рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Нижньодуванської селищної ради № 35/22 надано дозвіл на розробку «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Луганської області».

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 10 лютого 2021 року б/н (арк. спр. 51-52). Відповідач правом подати заперечення не скористався.

Ухвалою від 16 січня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 34-36).

Ухвалою від 02 березня 2021 року провадження в адміністративній справі № 360/82/21 за позовом ОСОБА_2 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії зупинено до встановлення правонаступника (арк. спр. 63-64).

Ухвалами від 11 жовтня 2021 року:

- поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії (арк. спр. 79);

- замінено позивача ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) правонаступником ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) (арк. спр. 80-81).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 22 січня 2019 року звернувся до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області з заявою від 22 січня 2019 року, зареєстрованою за № 22, про виділення земельної ділянки із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно з сертифікатом ЛГ № 0068989 від 03 січня 1997 року, площею по 2,38 умовних кадастрових гектарів на кожен сертифікат (сінокоси та пасовища) із земель колишнього КСП ім. Калініна та надати дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2,38 умовних кадастрових гектарів (арк. спр. 46).

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0068989, виданого Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області 03 січня 1997 року на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 11 грудня 1996 року № 494 та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28 січня 1997 року за № 194, ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна розміром 9,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (арк. спр. 27).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 812/1498/19 позов ОСОБА_2 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково (арк. спр. 85-88):

- визнано протиправною бездіяльність Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_2 від 22 січня 2019 року, зареєстрованої за вх. № 22;

- зобов`язано Нижньодуванську селищну раду Сватівського району Луганської області розглянути заяву ОСОБА_2 від 22 січня 2019 року, зареєстровану за вх. № 22, на пленарному засіданні Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

01 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою, зареєстрованою за № 243, якою просив повідомити про стан виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 812/1498/19 (арк. спр. 25).

01 жовтня 2020 року Нижньодуванською селищною радою Сватівського району Луганської області прийнято рішення за № 49/64 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП ім. Калініна», яким відмовлено громадянину ОСОБА_2 в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП ім. Калініна (арк. спр. 26, 47).

Згідно з свідоцтвом про смерть від 15 лютого 2021 року серії НОМЕР_3 , виданим Виконавчим комітетом Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 56).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Троїцької державної нотаріальної контори Луганської області від 20 серпня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 743, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної частки (паю) в розмірі 2,38 ум. кад. га, з них: сіножаті - 0,06 ум. кад. га, пасовища - 2,32 ум. кад. га, що знаходиться на території колишнього КСП ім. Калініна, с. Новочервоне Сватівського (Троїцького) району Луганської області і належала ОСОБА_2 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0068989, виданого Троїцькою районною державною адміністрацією Луганської області 03 січня 1997 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право земельну частку (пай) 28 січня 1997 року за № 494 від 11 грудня 1996 року по КСП ім. Калініна Новочервоненської сільської ради Троїцького району Луганської області, що підтверджується інформаційною довідкою про земельну частку (пай), виданою 24 лютого 2021 року за № 99/114-21 Відділом у Троїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (арк. спр. 75).

Також судом встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, від 13 вересня 2019 року, на якому були присутні 395 осіб (всього власників сертифікатів 774 особи), прийняте рішення: створити ініціативну групу щодо організації та збору вихідних даних, необхідних для розробки «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області; делегувати повноваження ініціативній групі на обробку персональних даних власників сертифікатів, які є необхідними для розробки проєктної землевпорядної документації з метою подальшого проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, з врахуванням додаткових сертифікатів по колишньому КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ОТГ Сватівського району Луганської області; делегувати повноваження ініціативній групі щодо узгодження з проєктною організацією місця розташування земельних масивів, їх меж та площ сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай); делегувати повноваження ініціативній групі для клопотання до Нижньодуванської селищної ради про дозвіл на розробку проєкту організації території кормових угідь по колишньому КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (арк. спр. 44-45).

Рішенням Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області від 03 жовтня 2019 року № 35/22 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області» надано громадянину ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_4 ) дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калиніна, розташованих на території Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (арк. спр. 48).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 13 та статтею 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР).

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно з абзацом першим частини першої та частиною другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктами "а"-"в" статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами (стаття 40 Земельного кодексу України).

Пунктом "а" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема:

громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (частина перша);

рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (частина друга);

громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста);

відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої);

відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята).

Пунктом "а" частини першої статті 121 Земельного кодексу України закріплено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У цьому ж пункті Указу № 720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон № 899-IV.

Частиною першою статті 1 наведеного вище Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, у розумінні частини першої статті 2 Закону № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

З вищенаведеними приписами Закону № 899-IV і Указу № 720/95 перекликаються й пункти 8, 16, 17 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, які передбачають таке.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Також пунктом 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Окрім цього, за змістом статті 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Частинами першою, другою статті 49-1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) передбачено, що проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність. У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (частина четверта статті 49-1 Закону № 858-IV).

Згідно з частиною п`ятою статті 49-1 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); ґ) розрахунок (за потреби - перерахунок) нормативної грошової оцінки і розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; д) схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); е) відомості про площу земельних ділянок, кадастрові плани земельних ділянок, що формуються або відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру, та перелік обмежень у їх використанні; ж) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість), сформованих за проектом.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) закріплені у статті 5 Закону № 899-IV, частиною першою якої передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.

Суд звертає увагу й на те, що Законом України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01 січня 2019 року, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону № 899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року (справа № 815/1415/16).

Системний аналіз наведених вище правових норм, в контексті встановлених судом обставин цієї справи, дає підстави для висновку, що ОСОБА_2 , якому видано сертифікат на право на земельну частку (пай), а в подальшому ОСОБА_1 як спадкоємиця права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до Селищної ради відповідну заяву.

За результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) Селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У випадку ж, якщо заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) подані більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства (у даному випадку - колишнього КСП ім. Калініна), то прийняттю рішення передуватиме процедура, визначена у статтях 7-10 Закону № 899-IV, а саме: прийняття Селищною радою рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); погодження Селищною радою проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), розробленого суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, і його затвердження на зборах більшістю власників земельних часток (паїв), оформлення цих дій відповідним протоколом; здійснення Селищною радою розподілу (за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування) земельних ділянок за місцем їх розташування на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); оформлення результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідним протоколом і його затвердження Селищною радою.

Саме затверджений Селищною радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Таким же чином спірні правовідносини врегульовує й Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122.

Дослідженням рішення Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області від 01 жовтня 2020 року № 49/64 «Про розгляд заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП ім. Калініна», судом встановлено, що оскаржуване рішення не є мотивованою відмовою у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, оскільки не містить жодного обґрунтування його прийняття, мотивів, з яких виходив відповідач, та підстав, з яких ОСОБА_2 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП ім. Калініна.

Таким чином, суд встановив, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню.

Мотивам, з яких виходив відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що зазначені відповідачем у відзиві на позов, суд не надає оцінки та відхиляє, оскільки, як вже вищевказано, оцінка рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Із змісту статті 245 КАС України слідує, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому, одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

При цьому, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

З огляду на положення пунктів 1, 2 частини другої статті 245 КАС України у разі визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Аналізуючи положення КАС України, суд дійшов висновку, що одним з визначальних моментів щодо права на звернення особи до суду є факт наявного порушення її прав з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та:

- визнати протиправним та скасувати рішення сорок дев`ятої сесії Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області сьомого скликання від 01 жовтня 2020 року № 49/64 ««Про розгляд заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП ім. Калініна»;

- зобов`язати Нижньодуванську селищну раду Сватівського району Луганської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_2 від 22 січня 2019 року, зареєстровану за № 22, про виділення земельної ділянки із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно з сертифікатом ЛГ № 0068989 від 03 січня 1997 року, площею по 2,38 умовних кадастрових гектарів на кожен сертифікат (сінокоси та пасовища) із земель колишнього КСП ім. Калініна із вирішенням питання про надання ОСОБА_1 , як спадкоємиці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 серпня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 743 (спадкова справа № 25/2021), дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2,38 умовних кадастрових гектарів.

У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення позивачу земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) належить відмовити через неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права за даних фактичних обставин об`єкту порушеного права.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 09 жовтня 2020 року № 68 (арк. спр. 8).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (ідентифікаційний код 04335683, місцезнаходження: вул. Каштанова, буд. 79, смт. Нижня Дуванка, Сватівський район, Луганська область, 92612) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення сорок дев`ятої сесії Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області сьомого скликання від 01 жовтня 2020 року № 49/64 ««Про розгляд заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) із земель колишнього КСП ім. Калініна».

Зобов`язати Нижньодуванську селищну раду Сватівського району Луганської області повторно розглянути на найближчому пленарному засіданні заяву ОСОБА_2 від 22 січня 2019 року, зареєстровану за № 22, про виділення земельної ділянки із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно з сертифікатом ЛГ № 0068989 від 03 січня 1997 року, площею по 2,38 умовних кадастрових гектарів на кожен сертифікат (сінокоси та пасовища) із земель колишнього КСП ім. Калініна із вирішенням питання про надання ОСОБА_1 , як спадкоємиці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 серпня 2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 743 (спадкова справа № 25/2021), дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2,38 умовних кадастрових гектарів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська