Рішення № 100583026, 25.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5753/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Ткачук Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Ткачук Олени Валеріївни (далі адвокат Ткачук О.В. або представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (далі приватний виконавець Овсієнко А.В. або відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі АТ «Банк Форвард» або третя особа), відповідно до якого, позивач просить суд визнати протправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2021 ВП № 66967197.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.10.2021 позивачем було отримано постанову відповідача від 28.09.2021 про відкриття виконавчого провадження № 66967197 з примусового виконання виконавчого напису № 5335, виданого 25.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 67994,46 грн. На даний час приватним виконавцем розпочато виконавчі дії з примусового виконання вказаного виконавчого документа та 28.09.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Позивач вважає винесену постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2021 № 66967197 незаконною та такою, що порушує його права, оскільки місце проживання ОСОБА_1 не належить до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якої внесені та містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Оскільки виконавчі документи у виконавчому провадженні № 66967197 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, постанова відповідача, на думку позивача, є такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); витребувано від приватного виконавця докази (арк. спр. 30-31).

Від приватного виконавця 25.10.2021 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, в обґрунтування відзиву зазначено таке (арк. спр. 35-36).

На адресу приватного виконавця Овсієнко А.В. від АТ «Банк Форвард» надійшла заява, в якій АТ «Банк Форвард» просив приватного виконавця Овсієнко А.В. відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника з примусового виконання виконавчого напису № 5335, виданого 25.08.2021 року приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Банк Форвард» в розмірі 67994,46 грн.

В заяві про примусове виконання рішення АТ «Банк Форвард» повідомив приватного виконавця Овсієнко А.В. про те, що місце знаходження майна боржника (грошових коштів) є: рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105 з наявним залишком власних коштів.

Таким чином, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. відкрила вищевказане виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувана, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Із посиланням на правову позицію Верховного Суду у рішенні від 10 вересня 2018 року по справі № 905/3542/15 відповідач зазначив, що гроші, в тому числі у безготівковій формі є майном і їхнім місцезнаходженням вважається місцезнаходження фінансової установи, в якій відкритий відповідний рахунок боржника.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1. 6.2 статті 6 вказаного Закону, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», в якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Одним із різновидів майна є гроші (ст. ст. 177, 179 ЦК України).

Грошові кошти на рахунках банку в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном.

Згідно матеріалів справи, АТ «Банк Форвард» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. із заявою № 17/1-568/1/203 від 14.09.2021 про примусове виконання виконавчого напису № 5335, виданого 25.08.2021 року приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М., в якій вказало на відкритий боржником банківський рахунок.

За таких обставин, на думку відповідача, приватний виконавцеь мала право приймати до виконання виконавчий напис за місцезнаходженням майна боржника, а саме - грошових коштів боржника на рахунку у банківській установі, міста Києва, та не порушено вимог щодо територіальноеті з відкриття ним виконавчого провадження.

В частині 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У листі-роз`ясненні № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018, Міністерство юстиції, зокрема зазначає, що відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. При цьому, виходячи з положень частини першої статті 179, статті 177 цього Кодексу, одним із різновидів майна є гроші.

Зазначеним листом Мін`юст чітко підтвердив позицію щодо можливості приватного виконавця приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі, коштів, що знаходяться иа рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

28 вересня 2021 року приватним виконавцем на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та того ж дня направлено боржнику, що підтверджується списком поштових рекомендованих відправлень від 28.09.2021.

У відповідності до п. З ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» 01.10.2021 приватним виконавцем надіслано платіжну вимогу на примусове списання коштів до АТ «Банк Форвард».

Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Третя особа правом надання пояснень щодо позову не скористалась.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі приватного виконавця.

Керуючись положеннями частини дев`ятої статті 205, частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційни номер НОМЕР_2 , з 03 серпня 2000 року зареєстрований за адресою проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта на ім`я позивача (арк. спр. 6-7).

АТ "Банк Форвард" (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105) є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 66967197, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Овсієнко А.В. (а.с.24-29).

Згідно інформаційної довідки від 07.10.2021 № 35021620211007, Овсієнко Алла Вікторівна є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, посвідчення від 09.12.2020 року № 0589, адреса місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця Чорновола Вячеслава, 10, офіс 91 (а.с.14-15).

Виконавчим написом від 25.08.2021 за № 5335, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 14.03.1998 Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській область, який є боржником за кредитним договором № 85396708 від 01.10.2010, укладеним ним із ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард", ідентифікаційний код юридичної особи 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Стягнення заборгованості провадиться за період з 09.03.2019 по 07.06.2019. Сума повної заборгованості складає 66984,46 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 45488,23 грн; заборгованість за процентами становить 20656,23 грн; плата за пропуск мінімальних платежів становить 750,00 грн (а.с.41 зворотній бік).

Отримавши виконавчий напис нотаріуса від 25.08.2021 за № 5335, АТ "Банк Форвард» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В з заявою від 21.09.2021, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за № 5335 від 25.08.2021 про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_1 коштів у розмірі 67994,46 грн. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у банківських установах за переліком (а.с.38-39).

В заяві від 21.09.2021 про примусове виконання рішення АТ "Банк Форвард" зазначило про місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Банк Форвард", яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.

На підставі заяви АТ "Банк «Форвард» від 21.09.2021 про примусове виконання рішення приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. винесено постанову від 28.09.2021 ВП № 66967197 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від № 5335 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Форвард» заборгованості в розмірі 67994,46 грн та основної винагороди приватного виконавця у розмірі 6799,45 грн (а.с. 13, 43-44).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) та Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404 регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404 встановлено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 25 Закону № 1403 визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403).

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (пункт 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Матеріалами справи встановлено, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на рахунку № НОМЕР_1 , а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання це перевірено не було.

Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки саме матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунок у банку, який є засобом, механізмом, способом безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

З огляду на викладене, наявність рахунку в банку може бути підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження банку лише за умови наявності коштів боржника на цьому рахунку.

Відповідачем не надано суду доказів наявності у позивача на час відкриття спірного виконавчого провадження рахунку та наявності коштів в банку, розташованого в м. Києві.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10 вересня 2018 року по справі № 905/3542/15, не може бути прийнято судом при розгляді даної справи, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності дій приватного виконавця з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать боржнику та знаходяться на його банківських рахунках, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.

Щодо посилання відповідача на лист-роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 23123/16620-33-18/20.5.1, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Лист-роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 23123/16620-33-18/20.5.1 не є нормативно-правовим актом, має виключно рекомендаційний характер для застосування в роботі, зокрема, приватними виконавцями, не є джерелом права, а тому не може бути застосований при розгляді даної справи.

Суд зауважує, що в силу частин першої та другої статті 4 Закону №1403-VIII приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, а також повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Також, в силу положень статті 16 Закону №1403-VIII приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

Зокрема, суб`єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено.

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові постанові від 15 липня 2021 року по справі № 380/9335/20 (адміністративне провадження № К/9901/6782/21), щодо положень статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника, зазначено, що у виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов`язків у виконавчому провадженні. Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на те, що місце проживання позивача як боржника не належить до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців, а також при прийнятті виконавчого документа до виконання відповідачем не було перевірено наявність коштів боржника на рахунку, зазначеному стягувачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , адже підстави, визначені законом для відкриття виконавчого провадження на території міста Києва, були відсутні. Як наслідок, така постанова носить протиправний характер та підлягає скасуванню.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду згідно квитанції від 08.10.2021 сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, який належить стягннути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Ткачук Олени Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційни номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (адреса місцезнаходження: 01135, місто Київ, вулиця Чорновола Вячеслава, 10, офіс 91), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 28 вересня 2021 року ВП № 66967197 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 5335 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в сумі 67994,46 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.Є. Петросян