Рішення № 10058211, 02.06.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2010 р.Справа № 4/577-10

За позовом Селянського (фермерського) господарства “Айстра-1” Хмельницької області, Дунаєвецького району, с. Воробіївка

до Управління агропромислового розвитку Новоушицької районної державної адміністрації, Хмельницької області, смт. Нова Ушиця

про визнання договору недійсним

                                                  Суддя Баула Л.П.

Представники сторін:

позивача: Мішалов А.І представник за довіреністю від 02.03.201р. (в судовому засіданні 27.05.10р.)

Лотко О.І представник за довіреністю від 02.03.2010р. (в судовому засіданні 27.05.10р.)

відповідача: Рибчинський В.А. представник за дорученням №194 від 17.05.2010р. (в судовому засіданні 27.05.10р.).

Рішення приймається 02.06.2010 р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд визнати недійсним договір надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету від 24 грудня 2008 року укладеного між управлінням агропромислового розвитку Новоушицької районної державної адміністрації та СФГ „Айстра-1”.

Повноважні представники позивача в судовому засіданні 27.05.2010 р. подали заяву про уточнення підстав позову, в якій вказано, що договір є недійсним, оскільки підписаний особою яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Судом прийнята заява про уточнення підстав позову.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2010 р. подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що текст договору був підписаний в управлінні агропромислового розвитку райдержадміністрації і переданий представнику СФГ „Айстра-1” на підпис. Хто підписував договір не відомо.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

24 грудня 2008 рому між сторонами було укладено договір надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету. Пунктом 2 договору визначено, що позика надається відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 липня 2008 р. №1010-р із резервного фонду Державного бюджету на безпроцентній основі. Позикою за цим договором є грошові кошти у розмірі 14500,00 грн. Термін повернення позики - 01.12.2009 року (п. п. 6, 7 договору).

У договорі стороною – позичальником визначено товариство з обмеженою відповідальністю „Айстра-1” в особі генерального директора Ференц Мая Олександрівна, що діє на підставі Статуту. Підпис керівника Ференц М.О. скріплений печаткою селянського (фермерського) господарства „Айстра-1” (ідент. код 31424783).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на 22.03.2010 р., товариство з обмеженою відповідальністю „Айстра-1” не знайдено.

Згідно довідки Хмельницького обласного управління статистики №2093 керівником селянського (фермерського) господарства “Айстра-1” Хмельницької області, Дунаєвецького району, с. Воробіївка (ідент. код 31424783) являється Ференц Олександр Степанович.

Відповідно до виписки з наказу №4 від 10.01.2007 р. та копії трудової книжки Ференц Майя Олександрівна прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера з 10.01.2007 р.

Пунктом 7.1. Статуту СФГ „Айстра-1” керівництво фермерським господарством ведеться засновником –головою цього господарства.

Кошти в розмірі 14500,00 грн. перераховані СФГ „Айстра-1” на підставі розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 19 грудня 2008 р. № 628/2008-р як компенсація витрат внаслідок стихії (Платіжне доручення №508 від 24.12.2008 р.).

У зв'язку із вищезазначеним позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету від 24.12.2008 р.

Досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Згідно із ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів визначено, крім іншого, визнання правочину недійсним.

Згідно із ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому згідно із ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3).

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За відсутності доручення керівника позивача на укладення договору надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету позивач не набув цивільних прав та обов’язків, що виникають з оспорюваного правочину, оскільки особа Ференс М.О. при здійсненні дій, направлених на укладення оспорюваного правочину, діяла не у відповідності з повноваженнями, визначеним установчими документами та законом.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 92 ЦК України). Оскільки обмеження повноважень щодо представництва у спірних правовідносинах встановлено законом, відповідач повинен був знати про такі обмеження. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину.

Стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює вчинення таких дій після подання позову про визнання правочину недійсним. Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.

Схвалення правочину можливе у різних формах. Зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. Однак, таке схвалення можливе і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не доведено та не подано доказів, якіб підтверджували схвалення спірного правочину позивачем.

Судом встановлено, що спірний договір підписаний особою яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, позивачем правочин не був в подальшому схвалений.

Прийняті позивачем кошти в розмірі 14500,00 грн. перераховані відповідачем не можуть розглядатися як схвалення правочину особою, інтереси якої представляли, оскільки перерахування коштів відповідачем було здійснено на підставі розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 19 грудня 2008 р. №628/2008-р як компенсація витрат внаслідок стихії, що підтверджується платіжним доручення № 508 від 24.12.2008 р., а не згідно умов спірного договору.

За таких обставин спірний правочин підлягає визнанню недійсним згідно ст.215 ЦК України, оскільки не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, визначених ст. 203 ЦК України, так як особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, на нього покладаються судові витрати.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов Селянського (Фермерського) господарства “Айстра-1” Хмельницької області, Дунаєвецького району, с. Воробіївка до управління агропромислового розвитку Новоушицької районної державної адміністрації, Хмельницької області, смт. Нова Ушиця про визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету від 24.12.2008 р. укладений між управлінням агропромислового розвитку Новоушицької районної державної адміністрації та селянським (фермерським) господарством “Айстра-1” Хмельницької області, Дунаєвецького району, с. Воробіївка.

Суддя