Рішення № 10057769, 22.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2010р. Справа № 7/61-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес", м. Краматорськ

до приватного підприємства "ПАЛ", м. Херсон

про стягнення 1653,13 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача –Сизова В.Ю. - ю/к, дов у справі

в с т а н о в и в:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача – приватного підприємства "ПАЛ" про стягнення 1839,08 грн. заборгованості за поставлену за договором від 03.09.07р. продукцію, у тому числі 1471,70 грн. основного боргу, 304,99 грн. інфляційних втрат та 62,39 грн. –3% річних.

В подальшому, на час розгляду справи, позивачем уточнено (зменшено) позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 1653,13 грн., з яких 1285,75 грн. основний борг за відпущену відповідачу продукцію, 304,99 грн. інфляційні втрати та 62,39 грн. –3% річних, посилаючись на сплату відповідачем 31.03.10р. 185,95 грн. боргу, про що подано до суду відповідну заяву та клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються, з посиланням на ненастання строку оплати, отриманої за договором продукції, оскільки за умовами договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем щотижня по мірі реалізації продукції і на цей час отримана продукція не реалізована у повному обсязі і за даними бухгалтерського обліку відповідача на цей час не реалізовано продукції на суму 1220,90 грн. Також зазначено на поставку позивачем продукції строк реалізації якої менший ніж загальний строк зберігання продукції та закінчення строку реалізації продукції на суму 1178 грн. і направлення позивачу листа щодо вивезення вказаної продукції відповідно до п. 4.4 договору. При цьому також зазначено на неврахування позивачем при визначенні розміру інфляційних втрат і 3 % річних оплати відповідачем 185,95 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 03.09.07р. укладено договір № 148, на підставі якого позивач зобов’язувався поставляти відповідачеві (покупцеві) продукцію, а відповідач, - прийняти і оплатити її вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець оплачує поставлену продукцію за ціною, передбаченою в специфікації, яка додається до договору та є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 6.2 договору, розрахунки за продукцію здійснюються в безготівковому порядку на підставі наданих звітів по мірі реалізації продукції. При цьому, відповідно до п. 4.2 договору, строк реалізації продукції повинен складати не менше ? від загального строку зберігання для певного виду товару.

На виконання умов договору, позивачем по накладній № ГС0903/014 від 03.09.07р. відпущено відповідачу продукцію, - органічні добрива на загальну суму 2378,40 грн. На оплату вартості отриманої продукції відповідачу видано рахунок-фактуру № ГС0903/008 від 03.09.07р. на суму 2378,40 грн.

Відповідно до сертифікатів якості на поставлену продукцію, строк зберігання продукції становить 18 місяців, а тому, виходячи з п. 4.2 договору, строк реалізації становить 13,5 місяців, - по 15.10.08р.

Відповідачем умови договору належним чином не виконано, розрахунки за отриману продукцію здійснено частково.

Залишок боргу відповідно до заяви про уточнення вимог становить 1285,75 грн., підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.10р.

Відповідачем зазначені кошти не сплачено і доказів їх сплати до суду не подано, у зв’язку з чим та відповідно до ст. 193 ГК України вимоги позивача про їх стягнення з відповідача цілком обґрунтовані.

Окрім того, у зв’язку з прострочкою проведення розрахунків за отриману продукцію, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 304,99 грн. інфляційних втрат та 62,39 грн. 3 % річних.

Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних позивачем здійснено виходячи з суми заборгованості та за період прострочки розрахунку і є правомірним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

Посилання відповідача на ненастання строку оплати продукції та неврахування позивачем при визначенні розміру інфляційних втрат і 3% річних часткової сплати коштів у сумі 185,89 грн., судом до уваги не приймається, оскільки порядок оплати вартості продукції визначено п. п. 4.2, 6.2 договору, відповідно до яких розрахунки за продукцію здійснюються покупцем по мірі реалізації продукції, строк реалізації якої, - ? від загального строку зберігання, а інфляційні втрати і 3% річних нараховані позивачем виходячи з суми заборгованості та за період прострочки по лютий 2010р. та 22.03.10р. відповідно, тоді як сплата відповідачем 185,95 грн. здійснена 31.03.10р., що не впливає на розмір інфляційних втрат і 3 % річних. Також не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на збіг строку зберігання продукції та необхідність її вивезення позивачем, оскільки відповідні умови договору та зобов’язання позивача не стосуються і не впливають на обов'язок покупця (відповідача) провести розрахунки за отриману за договором продукцію.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 193 ГК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства "ПАЛ", м. Херсон, вул. Куліша, 1а, кв. 118, код ЄДРПОУ № 21296826 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес", Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, б. 10, код ЄДРПОУ № 19380560 - 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) грн. 75 коп. основного боргу, 304 (триста чотири) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 62 (шістдесят дві) грн. 39 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Ситюк