Рішення № 100577390, 26.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/140/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021 Справа № 908/2544/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2544/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ідентифікаційний код юридичної особи 20033533 (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд. 34)

про стягнення 130 000 грн 00 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» від 19.08.2021 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення 130 000 грн 00 коп. страхового відшкодування, а також 2270 грн 00 коп. судового збору та 6000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Позов заявлено на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 12, 22, 29 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021, справу 908/2544/21 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2021 у справі № 908/2544/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач та відповідач отримали вказану копію ухвали суду 10.09.2021 та 08.09.2021, відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідачем відзив суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховик, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІНЕРАЛ-ГРУП» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів, в т.ч. сільсько-господарської техніки №018002/4055/0000001 від 03.01.2020.

Предметом вказаного договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Volkswagen Touareg, д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. Строк дії договору встановлено з 08.01.2020 по 07.01.2021.

17.08.2020 між вказаними сторонами договору укладено додаткову угоду №1 від 17.08.2020 до договору добровільного страхування транспортних засобів, в т.ч. сільсько-господарської техніки № 018002/4055/0000001 від 03.01.2020 про зміну державного номеру на НОМЕР_2 .

Як свідчить довідка про ДТП, 04.12.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів Volkswagen Touareg, д/н НОМЕР_2 та «ЗАЗ 110557» д/н НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» згідно полісу № ЕР201400161.

У результаті ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА», транспортний засіб Volkswagen Touareg, д/н НОМЕР_2 , який належить страхувальнику на праві приватної власності та введено в експлуатацію, згідно з відповідним наказом.

Вартість відновлювального ремонту на підставі рахунків ТзОВ «Вік-Ексло» від 12.01.2021 та 01.02.2021 р. склала 256 524,93 грн. та 26 794, 26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Актами огляду транспортного засобу від 15.12.2020 та від 05.02.2021 встановлено пошкодження транспортного засобу Volkswagen Touareg, д/н НОМЕР_2 .

Згідно з ремонтною калькуляцією та звітом віл 08.02.2021 вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу склала 322 196 грн 68 коп.

За страховим випадком позивачем складено страхові акти № 00389702 від 15.01.2021 та № 00389702 доплата від 11.02.2021 та було визначено суми страхового відшкодування на підставі розрахунків страхового відшкодування в розмірі 256 524,93 грн та 26 794,26 грн.

Платіжним дорученням № 195420 від 19.01.2021 підтверджується виплата позивачем, за заявою страхувальника, ТзоВ «Вік-Експо» 256 524 грн 93 коп. та платіжним дорученням № 206676 від 11.03.2021 виплата 26 794 грн 26 коп.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування”.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 01.03.2021 у справі № 569/20760/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП – 04.12.2020 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ 110557» д/н НОМЕР_3 , була застрахована у відповідача полісом ЕР 201400161.

Відповідно до ст. 3 Закону України від “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до лімітів полісу № ЕР201400161 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 грн.

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до умов полісу вказаного полісу розмір франшизи становить 0,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 29272-1 від 28.01.2021 про виплату страхового відшкодування в розмірі 256 524 грн 93 коп.

Заява отримана відповідачем 05.02.2021, що підтверджується поштовим повідомленням.

Доказів виплати вказаної суми відповідачем позивачеві суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Наданими у справу доказами підтверджується, що відповідач є страховиком за полісом №ЕР 201400161, який на момент ДТП 04.12.2020 був діючим, а вина водія застрахованого за цим полісом транспортного засобу встановлена постановою суду. Факт виплати позивачем страхового відшкодування за заявою страхувальника в розмірі 256 524 грн 93 коп. підтверджується матеріалами справи. Страхове відшкодування заявлено в межах ліміту відповідальності страховика – відповідача. Полісом відповідача франшиза не передбачена.

Відповідач не надав суду доказів виплати страхового відшкодування позивачу або обґрунтованих заперечень проти позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно пред`явив до стягнення з відповідача страхове відшкодування в розмірі 130 000 грн 00 коп.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн 00 коп. підлягають задоволенню.

Беручи до уваги, що спір виник з вини відповідача, на підставі ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2270 грн 00 коп.

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн 00 коп.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічні положення містяться у ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» було підписано договір № 1/20ю від 31.12.2020, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» зобов`язується за дорученням позивача надати правову допомогу, у т.ч. із захисту інтересів клієнта в суді.

Договір підписаний з боку обох сторін та містить всі істотні умови, передбачені для даного виду договору.

На виконання умов договору та додатку № 1 від 19.08.2021, яким передбачено відповідні дії щодо відшкодування заборгованості за випадком від 04.12.2020 на суму страхового відшкодування – 256 424,93 грн, 26794,26 грн, сторонами складено та підписано акт наданих послуг № 125 від 19.08.2021 на суму 6000 грн 00 коп. за збір та аналіз документів по страховій справі, написання та подання позовної заяви.

Позов підписано представником позивача - адвокатом О.О. Лисовим, на підставі ордеру № 1083621, виданим 01.01.2021 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5225/10 від 08.10.2014.

Згідно рахунку № 125 від 19.08.2021, на підставі договору, позивачем сплачено Адвокатському бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» 6 000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.

Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем жодних заперечень чи клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 6 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Відповідач був обізнаний про понесення позивачем відповідних витрат, оскільки вимоги про їх стягнення та відповідні докази містяться в позовній заяві та ухвалі суду.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн 00 коп.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ідентифікаційний код юридичної особи 13622789 (69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ідентифікаційний код юридичної особи 20033533 (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В) 130 000 (сто тридцять тисяч) грн 00 коп. страхового відшкодування, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26.10.2021.

Суддя А.О. Науменко