Рішення № 10057721, 15.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2010 Справа № 4/71-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сільськогосподарська фірма "Данко" м. Каховка Херсонської області

про стягнення 75.526грн.11коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Селіванов С.А.

від відповідача - не з’явився

в с т а н о в и в:

          Публічне акціонерне товариство компанія "Райз" (позивач по справі) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сільськогосподарська фірма "Данко" (відповідач) про стягнення 45.764грн.93коп. основного боргу з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом, 12.439грн.49коп. –28% річних, 9.967грн.46коп. пені та 7.354грн.23 коп. збитків, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов’язків по розрахунках за поставлений товар згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту №8791-039 від 22.04.2008року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду тричі не з'являвся, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи .

Ухвала про відкладення розгляду справи від 03.06.2010року направлена відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення справи спричинить порушення строку її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

22.04.2008року між ЗАТ компанія “РАЙЗ” ( у зв’язку із зміною найменування –публічне акціонерне товариство “Компанія Райз”) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сільськогосподарська фірма "Данко" (відповідач) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8591-039 згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач –прийняти і оплатити його вартість на умовах визначених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов’язок суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в період з 23.04.2008року по 08.07.2008року передав, а відповідач прийняв продукцію за накладними зазначеними позивачем в позовній заяві на загальну суму 31.785грн.49коп. Будь-яких заперечень щодо факту отримання продукції відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобов’язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Виходячи із умов пункту 2.4 договору поставки термін оплати частини товару, яка підлягає оплаті авансом, здійснюється у строк, визначений в додатку №1 який є невід’ємною частиною договору. Згідно з додатком №1 до договору датою оплати авансової суми встановлено 07.05.2008року, а вартість товару який оплачується на умовах товарного кредиту відповідно до додатку №1а сплачується до 01.10.2008року.

За умовами пункту 2.2 договору розрахунки здійснюються в національній валюті України –гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору (її неоплаченої суми) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлено НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору. Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Пунктом 2.3 встановлено обов’язок покупця проводити оплату вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до пункту 2.2 на банківський рахунок постачальника за реквізитами, зазначеними в договорі.

Пунктом 2.6 договору від 22.04.2008року сторони узгодили, що вартість товару отриманого на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом за користування яким відповідач сплачує проценти в розмірі 12,4% річних від вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту (пункт 2.9).

Строк користування товарним кредитом відповідно до пункту 2.7 починається з дня, наступного за днем отримання товару та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума відстроченого платежу.

Сторони пунктом 2.10 домовилися, що до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов’язань покупця та їх оплати, встановлений пунктами 2.2, 2.3 договору.

Позивачем відвантажено товару який підлягав оплаті авансом на суму 7.985грн.30коп. та на 23.800грн.19коп., які підлягали оплаті на умовах товарного кредиту. Фактично отримана продукція сплачена відповідачем в сумі 3.500грн.00коп. 25.06.2008року.

Його борг з урахуванням умов договору та товарного кредиту на день звернення з позовом становив 45.764грн.93коп., що обгрунтовується наведеним в позовній заяві розрахунком позивача.

Оскільки документального підтвердження перерахування боргу в сумі 45.764грн.93коп., або будь-яких заперечень проти цієї суми відповідач не надав і станом на день засідання суду, позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Пунктом 7.3 договору поставки встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлений строк вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, відповідач сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

При цьому, відповідно до пункту 7.6 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за договором припиняється в день виконання стороною зобов’язання забезпеченого санкцією.

З урахуванням вищезазначених норм закону та умов договору, оскільки обгрунтування причин нездійснення розрахунків відповідач суду не надав, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 9.967грн.46коп. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.5 договору поставки сторонами встановлено інший розмір річних –28% з простроченої суми в межах якого позивачем і нараховано річні в сумі 12.439грн.49коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 7.354грн.23коп. збитків, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

          Аналогічна норма міститься і в статті 22 ЦК України. Частиною 1 статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин у особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

          Притягнення ж до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

          Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

          Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не обгрунтовано належними засобами доказування факт того, що він поніс збитки на суму 7.354грн.23коп. саме в результаті нездійснення відповідачем своєчасних розрахунків, тобто в результаті протиправної поведінки відповідача, або не отримав доходи, на які розраховував, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками, незважаючи на те, що їх розмір передбачений пунктом 7.4 договору поставки, тому позовні вимоги в частині стягнення збитків задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача стягується 45.764грн.93коп. основного боргу з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом, 12.439грн.49коп. –28% річних, 9.967грн.46коп. пені.

В стягненні 7.354грн.23коп. збитків суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми позовних вимог.

В засіданні за згодою представника позивача оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сільськогосподарська фірма "Данко" м. Каховка вул.Першотравнева № 29 кв. 75 Херсонської області ідентифікаційний код 21276083 (інші реквізити суду невідомі) на користь публічного акціонерного товариства компанія "Райз" м. Київ вул.Академіка Заболотного, 152 р/р 26000590016675 в ВАТ “Укрексімбанк” м.Київ МФО 322313 код 13980201 - 45.764грн.93коп. основного боргу з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом, 12.439грн.49коп. –28% річних, 9.967грн.46коп. пені, 681грн.72коп. витрат по сплаті державного мита та 213грн.02коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7.354грн.32коп. збитків відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.06.2010