Рішення № 10057548, 15.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2010 Справа № 13/88-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Біолог"

до Приватного підприємства "Кровельні матеріали України"

за участі представників сторін:

позивача – Полякова А.Ю. (представника за дорученням),

відповідача –не з’явився,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 34 від 20.11.2009 р., укладеного між сторонами,

                                         в с т а н о в и в:

За змістом позовної заяви позовні вимоги, які підтримані в судовому засіданні представником позивача, ґрунтуються на недійсності спірного договору на підставі положень статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, оскільки, на думку позивача, за наявності обов’язкового нотаріального посвідчення договору він не був посвідчений нотаріально.

Ухвалою суду від 4 червня поточного року відкрито провадження у даній справі та відповідача зобов’язано надати відзив на позов і з’явитися в судове засідання. Проте, ці вимоги ним не виконані, у зв’язку з чим розгляд справи проведено без його участі, виходячи з факту належного його повідомлення за адресою державної реєстрації.

За результатами розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Крім викладеного судом встановлено, що 20 листопада 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Біолог” та приватним підприємством „Кровельні матеріали України” на товарній біржі „Алмаз” укладено договір купівлі-продажу № 34, за умовами якого позивач продав відповідачу будівлі і споруди 1 черги виробництва по переробці полімерних матеріалів, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул.. Домобудівна, 9. Як слідує з Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23767526 від 04.09.2009 р. позивач (тобто продавець за договором) являвся власником будівель і споруди 1 черги виробництва по переробці полімерних матеріалів.

Враховуючи предмет спору, а також вимоги позивача про недійсність цього договору, суд зазначає наступне.

За своєю юридичною природою взаємовідносини сторін щодо купівлі-продажу нерухомого майна підлягають регулюванню положеннями параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 655 Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму. Положеннями статті 657 того ж Кодексу встановлено форму договору купівлі-продажу, а саме зазначено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути укладений у письмовій формі та він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. В свою чергу частиною 1 статті 220 Кодексу визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому суд зазначає, що за частиною 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів або не випливає з їх суті. Як вказано вище, за статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а за частиною 1 статті 210 Кодексу правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом, і такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна, який укладається на біржі, повинен бути оформлений у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

В даному випадку спірний договір не був нотаріально посвідчений, а крім того його державна реєстрація не проведена, у зв’язку з чим він є нікчемним.

Таке сприйняття правових положень узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 лютого 2010 року у справі № 10/14.

У відповідності до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте, за частиною 3 цієї ж статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша особа заперечує його дійсність, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладені обставини, а також наявність позовних вимог про недійсність спірного договору суд вважає за необхідне стверджувати про оспорюваність договору купівлі-продажу нерухомого майна, у зв’язку з чим зазначає наступне. Безпосередньо недійсність правочинів встановлена положеннями статей 215 та 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, статтею 203 встановлено фактичні загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, а оскільки спірний договір не був нотаріально посвідчений він не відповідає вимогам частини 4 статті 203 ЦК України, а тому є недійсним на підставі приписів частини 1 статті 215 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у зв’язку з чим сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 34 від 20.11.2009 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Біолог” та приватним підприємством „Кровельні матеріали України” на товарній біржі „Алмаз” щодо купівлі-продажу нерухомого майна –будівель і споруди 1 черги виробництва по переробці полімерних матеріалів, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 9.

3.Стягнути з приватного підприємства „Кровельні матеріали України” (зареєстрованого за адресою: м. Херсон, вул. 25-та Східна, буд. 31-З; код 36329412) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Біолог” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, 6; код 24944674) –85 грн компенсації по сплаті державного мита та 236 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дата підпису рішення –15 червня 2010 року

Суддя М.К. Закурін