Рішення № 10057392, 08.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          08.06.2010 Справа № 9/76-09

          Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія Інвестіндустрія”, м. Авдіївка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Плюс”, м. Гола Пристань Херсонської області

про стягення 100493,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Батурин О.О. - директор; Райчук П.Ф. - представник, довіреність від 18.02.2010 р.;

від відповідача - не прибув.

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу та неустойки за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу опорного стовпа на загальну суму 100493,51 грн., з якої: 62949,40 грн. - вартість недопоставленого товару та 37544,11 грн. - неустойка. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на умови договору на поставку опорного стовпа №7л-2008 від 25.06.2008р., документальні докази - видаткові накладні на товар, платіжні доручення про перерахування грошових коштів, акти звірки розрахунків, положення ст.ст. 16, 625, 655, 692 ЦК України.

          01.06.2009р. відповідач надіслав до суду лист, який суд розцінює як відзив на позов, позовні вимоги в заявленому обсязі не визнає та стверджує про наяність розбіжностей в ціні. Також відповідач пояснює, що з грудня 2008р. ТОВ “Альянс-Плюс” перестав поставляти товару у зв’язку з тим, що ціна на товар піднялась, але позивач не хотів переглянути ціни на кіл окорований. Відповідач також стверджує, що про розбіжність в ціні та про відповідні акти взаємних розрахунків між сторонами велись переговори.

          24.06.2009р. директор ТОВ “Альянс-Плюс” Чесніков А.Ю. звернувся до суду з письмовою заявою в якій просив суд надати направлення на експертизу печатки ТОВ “Альянс-Плюс” та акт звірки з ТОВ Інвестиційна компанія “ІНВЕСТІНДУСТРІЯ” де проставлена інша печатка.

          Ухвалою по справі від 25.06.2009р. провадження у справі №9/76-09 було зупинено на підставі п.2 ч.2 ст. 79 ГПК України та в порядку ст. 90 ГПК України було направлено повідомлення та матеріали до прокуратури Херсонської області.

          Згідно повідомлення начальника Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області в порушенні кримінальної справи за фактом можливих шахрайських дій керівника ТОВ “Альянс-Плюс” було відмовлено за ст. 6 п.11 КПК України.

          Ухвалою суду від 26.05.2010р. провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд на 03.06.2010р.

          У судовому засіданні 03.06.2010р. позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов.

          У судовому засіданні 03.06.2020р. оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 08.06.2010р. з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

          У судове засідання 08.06.2010р. позивач подав заяву в порядку ст.22 ГПК України про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 86251,47 грн. Зменшення суми позовних вимог позивач пояснює тими обставинами, що ним здійснено арифметичний перерахунок суми позовних вимог та штрафних санкцій. Загальна сума основного боргу ТОВ “Альянс-Плюс” складає 75001,40 грн., неустойка в розмірі 5% від суми недопоставленої продукції відповідно до п. 6. 6 договору №7л-2008 складає 3750,07 грн.; 7500,00 грн. витрат понесенних позивачем на юридичні послуги за договором від 26.01.2010р. №2/4-7. Оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України і є правом позивача до прийняття рішення у справі, то суд прийняв її до розгляду та долучив до матеріалів справи.

          Відповідач у судове засідання 08.06.2010р. не прибув, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином був інформований судом про дату, час та місце проведення судового засідання по справі і суд надавав йому достатньо часу в межах встановлених чинним ГПК України строків реалізувати свої процесуальні права як сторони в судовому процесі.

          Враховуючи ті обставини, що відповідач у судове засідання не прибув витребуваних судом документів не надав, а судом вживалося всіх передбачених процесуальним законом заходів щодо його належного інформування про дату, час та місце проведення судового засідання по справі - розгляд справи здійснюється відповідю до положень ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами за відсутності відповідача.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

                                                  в с т а н о в и в:

          Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України.

          25 червня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на поставку опорного стовпа №7л-2008. Відповідно до Специфікації, що є Додатком №1 до договору №7л-2008 і є невід'ємною частиною договору. Відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо поставки опорного стовпа окорованого, заточеного, хвойних порід д=10-14 см., L=3 м. у кількості 100000 шт. за ціною 9,50 грн. за штуку, автомобільним транспортом кожного місяця рівними партіями по 15000 шт. до 31 грудня 2008 р. Позивач в свою чергу зобов'язався прийняти товар і оплатити його по безготівковому розрахунку у вигляді попередньої оплати відповідно до рахунку-фактури узгодженими грошовими сумами, згідно з пп. 4.1. п. 4 вищевказаного договору.

          Відповідно до п. 5.4. договору №7л-2008 від 25.06.2008р. поставка товару здійснюється відповідно специфікації, щомісячними партіями до 31.12.2008р.

          Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, з 08.07.2008р. по 06.10.2008р. перерахував на рахунок відповідача 175000,00 грн.

          Відповідачем на виконання договірних зобов'язань з 03.08.2008р. по 28.11.2008р. було поставлено позивачу товар на суму 112050,60 грн.

          Таким чином, з боку відповідача утворилась заборгованість по невиконанню договірних зобов'язань на суму 62949,40 грн.          

          Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

          Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          08.06.2010р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про зменшення загального розміру позовних вимог, в якій за результатом арифметичного перерахунку збільшив суму основного боргу. За даною заявою позивач просить стягнути з відповідача 86251,47 грн., з яких: 75001,40 грн. - основний борг, 3750,07 грн. - неустойка, 7500,00 грн. - витрати на юридичні послуги.

          Відповідно до положень ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Проаналізувавши заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення загальної суми позову) з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню.

          Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 75001,40 грн. відповідачем суду не надано.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 75001,40 грн. основного боргу є доведеними і обґрунтованими.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до п.п. 6.6 договору №7л-2008 від 25.06.2008р. сторони погодили, що у разі не поставки або недопоставки товару, продавець виплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від не поставленого або недопоставленого товару.

          08.06.2010р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив суму неустойки до 3750,07 грн.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 3750,07 грн., підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

          Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

          Крім того, 08.06.2010р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 7500,00 грн. - витрати позивача на юридичні послуги. В обгрунтування даної вимоги позивач надав договір №2/4-7 від 26.01.2010р., який укладений між ТОВ “Інвестиційна компанія Інвестіндустрія” (замовник) та ПП "Виробничо-комерційна фірма "Рос-Евро Імпекс" (виконавець). Предметом даного договору є надання виконавцем юридичних послуг замовнику. Також позивачем надано Акт приймання-передачі виконаних робіт №2/4-7/1 від 21.05.2010р. про те, що роботи по договору №2/4-7 від 26.01.2010р. виконані в повному обсязі на суму 7500,00 грн.

          Проаналізувавши заявлену вимогу з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

          Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 614 ЦК України). Тобто наявність вини є обов'язковою підставою для притягнення до відповідальності, якщо інше не передбачено договором або законом.

          Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси, якого порушено.

          Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Аналогічна норма права міститься в ст. 22 Цивільного кодексу України.

          Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

          Суд звертає увагу на ту обставину, що зі змісту договору №2/47 від 26.01.2010р. та доданого до нього акту виконаних робіт від 21.05.2010р. жодним чином не вбачається виконання робіт, які безпосередньо пов'язані зі справою № 9/76-09.

          Одночасно суд роз'яснює, що за умови доведеності понесених збитків, позивач не позбавлений права звернутися за їх стягненням до суду з окремим позовом.

          За визначенням ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено відшкодування позивачу (у випадку задоволення позову) за рахунок відповідача сум, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Прк частковому задоволенні позову вказані витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          В абзаці другому пункту 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України).

          Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за вимогою про відшкодування збитків.

          Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов суд відхиляє через недоведеність та невідповідність фактичним обставинам справи, оскільки вони повністю спростовуються документальними доказами, наявними в матеріалах справи.

          Оскільки спір доведений до врегулювання у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються витрати по оплаті державного мита у розмірі 787,51 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          За згодою представників позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, та повідомлено представникам позивача про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,

в и р і ш и в :

          1. Позов за зменшеним розміром позовних вимог задовольнити частково - в сумі 78751,47 грн.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Плюс” (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Фрунзе, 14, код ЄДРПОУ 32284180) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія Інвестіндустрія” (83045, Донецька область, м. Авдіївка, квартал Ювілейний, 7, код ЄДРПОУ 22006463) суму основного боргу у розмірі 75001,40 грн., суму неустойки у розмірі 3750,07 грн.; 787,51 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Відмовити в стягненні 7500,00 грн. витрат на юридичні послуги.

          4. Копію рішення надіслати сторонам по справі.

          5. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   С.В. Ребриста

          Дата підписання рішення,

          оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України,

          11 червня 2010 року.