Рішення № 10057302, 10.06.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2010 Справа № 7/62-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат",

м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонес", м. Херсон

про стягнення 18 881 895 грн. 98коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Ніколаєнко О.А. - представник, дов. № 381/16 від 28.01.2010 р.;

від відповідача - Смолієнко В.М. - представник, дор. № 35 від 04.03.2010 р..

ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат»(позивач) звернувся з позовом, у якому просить суд стягнути з ТОВ "Херсонес" (відповідач) 18881895,98 грн. збитків, завданих внаслідок пошкодження якісних показників олії соняшникової нерафінованої в кількості 5998,250 тон в процесі її зберігання в ємностях на території відповідача на умовах укладеного між сторонами договору № 4-ХР/211 від 25.03.2008р.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що згідно з укладеним між сторонами договором № 4-ХР/211 позивач (замовник) доручив відповідачу (виконавець) від його імені і за рахунок коштів замовника здійснити комплекс організаційно-управлінських й інших робіт з транспортно-експедиційного обслуговування експортного вантажу замовника - олії сирої нерафінованої ДСТУ4492-2005 українського походження, що передбачають її (олії) прийомку, зберігання в ємностях терміналу ТОВ "Херсонес" з подальшим її відвантаженням на судна, вказані замовником або контрагентом замовника, для відправки на експорт.

Зазначена олія підлягала подальшому відвантаженню на експорт компанії - нерезиденту "ТРЄЙД ПОИНТ АГРО ЛИМИТЕД".

В травні 2008р. у засобах масової інформації з'явилися публікації про відкликання з роздрібного продажу в країнах - членах Європейського Союзу олії соняшникової походженням з України, внаслідок виявлення в ній домішок мінерального походження, що виключає її використання в якості продукту харчування.

Зазначені обставини були підставою для прийняття позивачем рішення про проведення аналізу зданої на зберігання відповідачу олії.

Найнятим позивачем сюрвейером - ТОВ "Інспекторат Україна" було відібрано зразки олії з ємності № 3 та направлено в хімічну лабораторію "Дr. A. Verwey" (м. Роттердам, Нідерланди). Наслідком проведеного аналізу було встановлено наявність у відібраних зразках олії домішки мінерального походження (6300 мг/кг/С10-С56).

Згідно ДСТУ 4492:2005 ("ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА Технічні умови"): 1) олія соняшникова - це продукція, яку виробляють пресуванням або екстрагуванням насіння соняшникового; 2) олія соняшникова призначена в їжу та реалізацію через торгівельну мережу, під час виробництва гідрованих та перитерефікованих жирів, маргарину, майонезу та інших продуктів харчування.

За твердженням позивача, відповідач допустив пошкодження речі, прийнятої на зберігання за договором, що виключає можливість її використання за первісним призначенням, тому на підставі п.4.8 договору № 4-ХР/211 та вимог чинного законодавства, позивач має право на відшкодування збитків в розмірі вартості олії, пошкодженої виконавцем і зберігачем.

Згідно з наданим розрахунком (т.7, а.с.61-63) сума збитків внаслідок пошкодження олії складає 18881895, 98гр., яка в свою чергу складається з двох сум: 7449442,68грн. –неодержаний прибуток (втрачена вигода) та 11432453,30 грн. додаткові витрати відповідно до п.7.1 контракту SР-1 від 02.10.2008р. Зобов'язання по сплаті пені позивачем виконано шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно Контракту № POS -001-Z/07 від 27.06.2007р., оформленого протоколом від 30.01.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовано правовими нормами статей 6, 22, 611, 623, ч.2 ст.628, 949, 950, 951 Цивільного кодексу України, ст.ст.218, 224-226, ч.4 ст.294 Господарського кодексу України, умовами укладених договорів.

Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях посилається на п.2.1.9 укладеного між сторонами договору № 4-ХР/211 від 25.03.2008р., відповідно до якого якісні показники олії соняшникової, що надходить на термінал ТОВ "Херсонес", повинні відповідати параметрам першого ґатунку ДСТУ 4492:2005 та зміст ліноленової кислоти С18:3 не повинен перевищувати 0,3%. За умови надходження товару в межах визначених фізико-хімічних характеристик, відповідач зобов'язується забезпечити завантаження вантажу на судно з якісними характеристиками не гіршими, ніж показники першого ґатунку ДСТУ 4492:2005, крім сумарного змісту вологи та нежирових домішок, які не повинні перевищувати 0,43% без обліку похибки вимірювань.

Перелік фізико-хімічних показників олії соняшникової нерафінованої наведено та затверджено як національний стандарт України наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2005р. № 379 з 2007-01-01 ДСТУ 4492:2005.

Вантаж на адресу відповідача надійшов з посвідченнями про якість, які не містять висновків як відсутності, так і наявності в одержаний олії домішок мінерального походження. Така якісна характеристика як наявність домішок мінерального походження взагалі не передбачена ні умовами ДСТУ 4492:2005, ні умовами договору.

Звертає увагу на той факт, що протягом здійснення господарської діяльності аналізи щодо наявності домішок мінерального походження в Україні не проводилися, і вперше дослідження зразків олії на предмет наявності таких домішок хімічною лабораторією "Dr. А. Verwey" (Нідерланди) проведено після публікації про відкликання в країнах ЄС з роздрібного продажу олії соняшникової походженням з України.

З посиланням на приписи ч.2 ст.949 ЦК України, відповідач вважає, що прийнята до терміналів олія, яка зберігалася в ємностях № 2 та № 3 ТОВ "Херсонес" повністю відповідала вимогам ДСТУ 4492:2005, що також підтверджується сертифікатом відповідності, виданим ДП "Херсонстандартметрологія" (атестат № 2Н448 від 26.07.2007р.), при відвантаженні олії з терміналу та сертифікату якості на підставі аналізу, проведеного в лабораторії відповідача (атестат № РЧ-0137/2007 від 19.10.2007р.).

З урахуванням викладеного, відповідач вважає не доведеним факт псування олії в період зберігання в терміналі ТОВ "Херсонес", а позовні вимоги - безпідставними.

25 травня 2010 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.06.2010 р. до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

25.03.2008р. між ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат (позивач, замовник) та ТОВ "Херсонес" (відповідач, виконавець) укладений договір № 4-ХР/211, згідно з яким виконавець за дорученням замовника зобов»язався виконати комплекс робіт та послуг, пов»язаних із зберіганням та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажу - олії соняшникової сирої нерафінованої ДСТУ 4492:2005 українського походження в кількості 5998,25тн. (т.1 а.с.12-17). Товар відвантажувався до олійного терміналу Херсонського морського торгівельного порту для подальшого відправлення на експорт на умовах поставки FOB (згідно правил "ІНКОТЕРМС 2000") в період дії договору.

Пунктами 1.2., 1.5. Договору передбачалось, що загальна кількість Вантажу, який підлягає перевалці через термінал становить 6 000 тн., +/- 5%, заставною вартістю Вантажу –9200грн. за одну тонну, з урахуванням ПДВ.

При чому, як видно з Договору, Виконавець зобов’язувався, зокрема:

Надавати Замовнику по факсу чи електронною поштою інформацію про кількість прийнятого до відвантаження Вантажу за даними перевантаження. При виявленні різниці між масою брутто залізничної цистерни і масою брутто, вказаній у накладній, менше або рівної 0,2%, цистерна вивантажується в ємності терміналу без попереднього повідомлення Замовника (п. 2.1.4.).

Якщо різниця, зазначена у п. 2.1.4., складає більше 0,2%, а також при виявленні на станції призначення відсутніх або пошкоджених пломб вантажовідправника, Виконавець на протязі години повідомляє Замовника про такий факт. Замовник на протязі години з моменту отримання повідомлення Виконавця письмово (факсом, електронною поштою) надає Виконавцю інструкцію по відношенню цієї цистерни, при цьому Виконавець не несе відповідальність за затримку вивантаження незалежно від результатів повторного переважування. У випадку відсутності і/або прострочення надання інструкції Замовника цистерна підлягає вивантаженню в ємності терміналу. Виконавець повідомляє представників Замовника і/або відправника про факт недопоставки на протязі години з моменту отримання такої інформації, як у робочі, так і у вихідні дні. У випадку невідповідності якості вантажу показникам ДСТУ 4492:2005 або зовнішньоекономічного контракту Замовника Виконавець діє у тому ж порядку, який зазначений у цьому пункті (п. 2.1.5.).

Документально, згідно діючого в Україні законодавства і в присутності представника Замовника (при наявності заявки Замовника на участь в прийманні Вантажу), оформляти недопоставку Вантажу, яка була виявлена під час приймання, або через невідповідність якісним показникам Вантажу показникам, обумовленим в даному договорі (п. 2.1.6.).

Здійснювати приймання Вантажу в ємності терміналу тільки після проведення аналізу по якості Вантажу. Аналіз здійснюється власною акредитованою лабораторією Виконавця. Необхідними умовами приймання Вантажу є наявність посвідчення якості, оформленого належним чином. Якісні показники Вантажу, що поступає на адресу терміналу повинні відповідати параметрам і сорту згідно ДСТУ 4492:2005, а вміст ліноленової кислоти С18:3 не повинно перевищувати 0,3% (п. 2.1.9.).

Зазначена олія підлягала подальшому відвантаженню на експорт компанії - нерезиденту "Трейд Поинт Агро Лимитед" (Нікосія, Кіпр) на умовах FOB з терміналу Херсонського морського торговельного порту на підставі зовнішньоекономічного контракту № SP-1 від 02.10.2007р., укладеного позивачем з нерезидентом (т.1 а.с.19-31).

Олія соняшникова нерафінована невиморожена першого ґатунку відвантажувалася до терміналу відповідача залізничним транспортом в цистернах, що підтверджується наданими у справу квитанціями про приймання вантажу (т.1 а.с. 32-43).

Лабораторією, акредитованою в державній Системі Сертифікації УкрСЕПРО Національним Агентством з акредитації, атестат акредитації № UA 6.001.Т.351 від 04.09.2002р. (сертифікат відповідності № UAІ.032.ХО47130-06, термін дії з 25.12.2006р. до 08.06.2010р.) підтверджено, що відвантажена олія відповідає вимогам і нормам, встановленим ДСТУ 4492:2005., про що було видано посвідчення про якість (т.1 а.с.11-136).

На підставі складених між сторонами актів приймання-передачі до договору № 4-ХР, відповідач прийняв від позивача на зберігання в ємності терміналу ТОВ "Херсонес" олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого ґатунку, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005 (т.1 а.с.137-148).

Як свідчать матеріали справи, фактична маса прийнятого на зберігання вантажу, визначена за результатами зважування вантажу відповідачем складає 5998,25тн, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі щодо кожної окремої партії вантажу та реєстром постачання олії (т.6 а.с.148-153, т.7 а.с.1-8).

Сторони одноголосно стверджують, що спір відносно кількості олії соняшникової відсутній.

Внаслідок з'явлення у засобах масової інформації публікацій у травні 2008р. щодо того, що в країнах - членах Європейського Союзу відкликано з роздрібного продажу олію соняшникову походженням з України внаслідок виявлення в ній домішок мінерального походження, позивач звернувся до відповідача з листом за вих.ном.1840/16 від 12.05.2008р. (т.2 а.с.1), в якому просив надати доступ до ємності № 3 для відбору проб та здійснення аналізу на наявність в олії зазначених домішок перед відправленням її на експорт покупцю - нерезиденту.

Відбір зразків олії здійснювався з ємності № 3 терміналу ТОВ "Херсонес" у пластикові пляшки, які було опломбовано і направлено до хімічної лабораторії "Dr. А. Verwey" (м. Роттердам, Нідерланди), результати хімічних аналізів якої визнаються державними органами країн - членів ЄС та Єврокомісією.

За наслідками проведених аналізів позивача повідомлено про наявність у відібраних зразках домішок мінерального масла (с10-с56) 6300мг/кг, що підтверджується сертифікатом про аналізи хімічної лабораторії "Dr. А. Verwey" № VRW- 134170/542817 від 02.06.2008р. (т.2 а.с.2-7).

Після підтвердження наявності у відібраних з ємності № 3 зразках олії домішок мінерального походження, з метою проведення аналізу Київським науково-дослідним центром випробувань продукції, представником позивача і представником відділу гігієни харчування міської централізованої санітарно епідеміологічної станції відібрано зразки олії з ємності № 2 (розмір партії 1300тн) та ємності № 3 (розмір партії 4370тн), що знаходяться у терміналі ТОВ "Херсонес".

За наслідками проведених випробувань у відображених зразках було встановлено наявність домішок мінерального походження:

- в ємності № 2 (партія товару 1300 тн) 573 мг/кг;

- в ємності № 3 (партія товару 4370тн) 2160мг/кг, що підтверджується наданими у справу протоколами випробувань № 6938/08-х та № 6939/08-х (т.2 а.с.11-13).

З наданих в матеріалах справи доказів - листів від 28.04.2008р., вих. № 1954/16 від 19.05.2008р., № 2327/16 від 05.06.2008р. (т.2 а.с.14-16) вбачається, що на звернення нерезидента про готовність до відвантаження олії на умовах, передбачених укладеним контрактом, позивач повідомив про виявлення в олії домішок мінерального походження, в зв'язку з чим її відвантаження на умовах FOB не відбудеться.

В зв'язку з невиконанням позивачем умов контракту № SP-1 від 02.10.2007р. фірма "TRADE POINT AGRO LIMITED", на підставі п.7.1 (з врахуванням п.8.1) пред'явила ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" претензію, в якій вимагала сплати пені за непоставку товару, яка складає 20% від загальної вартості товару, або 1907443,5 дол. США, виходячи з розрахунку загальної кількості товару, що підлягав поставці (5998,250тн) та вартості однієї тонни олії (1590 дол. США) (т.2 а.с.17).

На підставі договорів поставки № 501 від 04.07.2008р., укладених позивачем з ТОВ "Оптімус"; № 456 від 28.07.2008р. та № 472 від 31.07.2008р., укладеними з ПП "Оліяторг"; № 158/231 від 26.03.2008р., укладеного з ТОВ "Агрокосм"; № 451 від 24.07.2008р., укладеного з ПП "Вікойл"; контрактом № SP-2 від 10.03.2008р., укладеним з ВАТ "Валуйський комбінат рослинних олій" (т.2 а.с.18-35), позивач відвантажив олію соняшникову з домішками мінерального походження та пошкоджену суб'єктам господарювання в наступних обсягах:

- ТОВ "Оптімус" - 1319,55 тн на суму 6741547,80грн.;

- ПП "Оліяторг" - 637,481 тн на суму 3144420, 88грн.;

- ПП "Вікойл" - 1922,520 тн на суму 9304996,80грн.;

- ТОВ "Агрокосм" - 114,460 тн на суму 595192 грн.;

- ТОВ "Валуйський масложиркомбінат" - 1890,25 тн на суму 16072560,80грн.

Всього 5884,261 тн на суму 35858718,28грн.

Виходячи з п.1.5 договору № 4-ХР/211 заставна вартість зданої на зберігання та подальшого відвантаження олії становила 9200грн. за 1 тн з врахуванням ПДВ, без ПДВ - 7360грн., отже, заставна вартість 5884,261 тн олії становить 43308160,96грн. (5884,261 х 7360).

Різницю між заставною вартістю та вартістю фактичного продажу олії пошкодженої мінеральними домішками, яка складає 7449442,68грн. (43308160,96 - 35858718, 28) позивач вважає збитками, які ним понесені внаслідок пошкодження відповідачем прийнятої на зберігання, як професійним зберігачем, соняшникової олії, що унеможливило її використання за первісним призначенням.

Крім того, позивач просить також стягнути з відповідача збитки в розмірі 11432453,30грн., які становлять передбачену п.7.1 контракту № SP-1 майнову відповідальність за недопоставку 5998,250тн олії за ціною 1590доларів США за курсом 5,9936грн. за 1 дол. США, який був встановлений за станом на 20.11.2008р.

Факт понесення зазначених збитків (11432453,30грн.) позивач обґрунтовує також наданими у справу контрактом № SP-1; претензією фірми - нерезидента від 07.06.2008р., а також протоколом заліку однорідних вимог, складеним між ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" та компанією "TRADE POINT AGRO LIMITED" від 30.01.2009р., відповідно до якого між українським суб'єктом господарювання та фірмою - нерезидентом здійснено залік фінансових санкцій: з боку фірми - по претензії за непоставку позивачем у справі соняшникової олії згідно контракту № SP-1; з боку ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" за недопоставку фірмою - нерезидентом позивачу згідно контракту "POSOO1-Z/07" від 27.06.2007р. рафінованої дезодорованої відбіленої пальмової олії (т.4 а.с.63-74).

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес»18881895,98 грн. збитків, завданих неналежним зберіганням 5998,25 тн олії соняшникової на умовах укладеного між сторонами Договору №4-ХР/211 від 25.03.2008 р. є предметом даного позову.

Даний спір виник між сторонами з правовідносин зберігання, які регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов»язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.2 ст.936 вказаного кодексу відповідач є професійним зберігачем, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ серії АБ №652555.

Згідно ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України зберігач зобов»язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності прийнятого майна.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст. 22 ЦК України.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з приписами ст..224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб»єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для стягнення збитків необхідна наявність одночасно таких умов: факт порушення зобов»язання (протиправна дія або бездіяльність); наявність і розмір завданих збитків; причинний зв»язок між порушенням зобов»язання і збитками; вина особи, яка порушила зобов»язання.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Право на відшкодування збитків в особи виникає за наявності складу цивільного правопорушення; безпосередньо порушення права чи інтересу; завдання збитків та причинного зв'язку між порушенням права та збитками.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У частині першій ст. 218 Господарського кодексу України зазначається, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, потерпілій стороні необхідно довести, що правопорушник не вчинив таких дій, які він був зобов’язаний вчинити, зважаючи на взяті на себе зобов’язання, або вчинив їх не так, чи не в повному обсязі, як це було передбачено договором.

Потерпілий повинен обґрунтувати наявність причинного зв'язку між наявними збитками та протиправною поведінкою правопорушника. Тобто, потерпіла особа має довести, що вона зазнала збитків винятково внаслідок неправомірних дій правопорушника, а не з інших обставин, і не мала би збитків, якби останній таких дій не вчинив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем вищевказані дві умови не доведені.

За твердженням позивача пошкодження олії, переданої на зберігання, виникло внаслідок виявлення в ній мінеральних домішок. Позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, які неправомірні дії або бездіяльність допустив відповідач при зберіганні олії, а також те, що внаслідок саме таких дій або бездіяльності виникло її пошкодження. Позивачем не доведено, що псування олії сталося після її передачі на зберігання.

Матеріалами справи підтверджується, що якісні показники олії визначались як позивачем перед відвантаженням олії на експорт, так і відповідачем при прийнятті її на зберігання, відповідно до ДСТУ 4492:2005 “Олія соняшникова. Технічні умови” як це передбачено договором № 4-ХР/211 від 25.03.2009р. Будь-які інші посилання на державні стандарти щодо якісних показників олії, придатної в їжу, у договорі відсутні.

З листа Українського Науково-дослідного інституту олії та жирів Української академії аграрних наук від № 16/1175 від 25.09.2008р. вбачається, що критерії придатної в їжу олії соняшникової, в якій виявлені домішки мінеральних олив, розроблені Європейською федерацією олійно-жирової промисловості , згідно рекомендацій якої допустима норма вмісту мінеральних олив в олії для вживання в їжу встановлена до 160 мг/кг, тобто є безпідставним твердження позивача, що сам факт наявності мінеральної домішки в олії свідчить про її невідповідність олії ДСТУ 4492:2005.

Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” державні стандарти України є різновидом нормативних документів із стандартизації. Національний стандарт “Олія соняшникова. Технічні умови. ДСТУ 4492:2005” розроблений Українським науково-дослідним інститутом олій та жирів (УкрНДІОЖ) та затверджений Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) № 379 від 28 грудня 2005 року.

Згідно п.п. “в” п. 1 Наказу, ДСТУ 4492:2005 “Олія соняшникова. Технічні умови” введено в дію з 1 січня 2007 року.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Декрету, міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Станом на 25 березня 2008 року, Україна не була учасником міжнародних договорів, які б передбачали застосування в Україні національних стандартів щодо соняшникової олії, які запроваджені в країнах Європейського Союзу чи інших європейських країнах.

Загальні технічні умови до соняшникової олії визначені в розділі 5 ДСТУ 4492:2005, який встановлює вичерпний перелік органолептичних та фізико-хімічних показників, яким повинна відповідати соняшникова олія. До числа таких показників, серед інших, належать прозорість, смак та запах, колірне число (мг йоду), кислотне число, пероксидне число, масова частка фосфоровмісних речовин, масова частка не жирових домішок. Крім того, таблиці б, 7 та 8 розділу 5 встановлюють мікробіологічні показники соняшникової олії, допустимі рівні вмісту токсичних елементів та пестицидів у соняшниковій олії. Розділ 5 “Загальні технічні вимоги не містить такого показника як “наявність рівня мінеральних олій”, про які згадується у статті 1 Рішення Європейської Комісії від 10 червня 2008 року.

Отже, посвідчення про якість на олію, випущені відділом технічного контролю № 2 позивача підтверджують відповідність соняшникової олії у певній цистерні національному стандарту ДСТУ 4492:2005, але не підтверджують відсутність у ній мінеральних домішок.

Враховуючи, що національний стандарт України ДСТУ 4492:2005 “Олія соняшникова. Технічні умови” не передбачає перевірки соняшникової олії на предмет наявності/відсутності у ній домішок мінеральних олій, суд відхиляє клопотання позивача про призначення судової експертизи, оскільки її проведення є недоцільним, тому що зразки олії 2008 року не збереглися.

До того ж, як вбачається з Сертифікату відповідності, зареєстрованому в Реєстрі за №UА1.040.Х0116919-08, олія соняшникова нерафінована, невиморожена першого гатунку в кількості 3000 тонн відповідає вимогам ДСТУ 4492:2005 та МБТ 5061-89 (Медико-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів, затверджені МОЗ СРСР 01.08.1989 р.).

Отже, відповідність соняшникової олії вимогам ДСТУ 4492:2005 була підтверджена державним органом з сертифікації.

Суд відхиляє клопотання позивача про витребування доказів у відповідача щодо інформації про осіб, що також зберігали олію соняшникову в ємностях терміналу в період з 01 січня 2008 року по 01 червня 2008 року (т.7 а.с.64), та клопотання про витребування доказів №2 (т.7 а.с.66), в якому позивач просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфред С. Топфер Інтернешенел Україна” документи щодо укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Херсонес” договору на транспортно-експедиційне обслуговування, - оскільки документи, які позивач просить витребувати, не стосуються даного предмету спору.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами, що мінеральні домішки у соняшниковій олії утворились внаслідок неправомірних дій відповідача по справі. Докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджують факт наявності правопорушення та причинного зв’язку між порушенням відповідачем зобов’язання і збитками. Оскільки позивачем не доведені дві обов’язкові умови, наявність одночасно яких дає право на відшкодування збитків, а саме: факт правопорушення та причинний зв'язок між порушенням зобов’язання і збитками, - підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків відсутні.

На підставі вищезазначених норм права та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя В.В.Людоговська