Рішення № 100570727, 25.10.2021, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1310/21

провадження № 2/650/346/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

25 жовтня 2021 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі головуючого Сікора О.О.,

за участю секретаря Турчик Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінрезерв Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаною заявою в якій просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, вчинений 15 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 12553 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінрезерв Плюс» заборгованості за кредитним договором № 001-21924-091013 від 09.10.2013 року в сумі 13338,99 гривень та 150 гривень за вчинення виконавчого напису; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, вчинений 04 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 5471 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором № 015-99967-230413 від 23.04.2013 року в сумі 19752,23 гривень та 350 гривень за вчинення виконавчого напису, всього 20102,23 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та 04 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено вищевказані виконавчі написи згідно з якими з позивача стягнуто зазначені суми заборгованості, на підставі яких відповідно до постанов приватного виконавця від 06 травня 2021 року та 04 серпня 2021 року було відкрито виконавчі провадження.

Вважає виконавчі написи незаконним з таких підстав: у відповідності до статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, приватний нотаріус вчинив виконавчий напис без надання йому оригіналу кредитного договору оформленого згідно зі статтями 207, 208 ЦК України, та у відповідності до статті 88 Закону нотаріус вчинив виконавчий напис без надання йому документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Крім того, позивач зазначив, що про існування вказаних виконавчих написів йому стало відомо лише після відрахування з його заробітної плати. Вказав, що кредит він отримував в ПАТ «Дельта Банк» і сплачував відповідні кошти саме йому, про неодноразову зміну кредитора йому не було повідомлено, про суми боргу йому також повідомлено не було. Виконавчі написи мають вимогу стягнення боргу з пропущеним трирічним строком позовної давності.

Перелік документів, якими мала бути підтверджена безспірність заборгованості позичальника перед кредитором за для можливості вчинення виконавчого напису, затверджена у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, було визнано незаконним та нечинним постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14.

Тому положення вказаного пункту не підлягали застосуванню при вчиненні нотаріальних написів приватним нотаріусом.

Відзив на позов та пояснення від третьої сторони до суду подані не були.

На судове засідання позивач не з`явився, подав заяву в якій просив суд провести розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

На судове засідання представники відповідачів не з`явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

На судове засідання треті особи не з`явилася, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю з огляду на таке.

15 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12553 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінрезерв Плюс» заборгованості за кредитним договором № 001- 21924-091013 від 09.10.2013 року в сумі 13488,99 гривень.

Крім того, 04 червня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5471 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором № 015-99967-230413 від 23.04.2013 року в сумі 20102,23 гривень.

На підставі вказаних виконавчих написів, відповідно до постанов приватного виконавця від 06 травня 2021 року та 04 серпня 2021 року було відкрито виконавчі провадження.

Виконавчі написи вчинені на підставі: кредитного договору № 001- 21924-091013 від 09.10.2013 року та кредитного договору № 015-99967-230413 від 23.04.2013 року.

Наведені докази суд визнає належними та допустимими, адже вони отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечувались сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Зміст позовних вимог, підстави позову та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли цивільні правовідносини з приводу виконання кредитного договору шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, які врегульовані положеннями статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закону), статей 15, 16, 207, 261, 526, 610, 1054 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Пунктами 1.1., 1.2. Порядку встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.2. Порядку визначено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно з пунктами 3.1. - 3.5. Порядку визначено, що: нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Статтею 87 Закону встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів, надаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника, із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Натомість, вказаний пункт, яким було доповнено Перелік, шляхом внесення змін до нього, згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26 листопада 2014 року № 662, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14 було визнано незаконним та не чинним, про що мається відповідний запис у преамбулі Переліку.

Таким чином, зважаючи на набрання чинності постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року № 826/20084/14 з моменту її проголошення, та залишення її без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, Переліком з 22 лютого 2017 року не передбачено переліку документів, за якими стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зважаючи на обов`язок нотаріуса у відповідності до частини другої статті 87 Закону при вчиненні виконавчого напису, вирішуючи питання про стягнення заборгованості в безспірному порядку, керуватися виключно переліком документів, що встановлений Кабінетом Міністрів України, слід ствердити, що вчинення виконавчого напису за відсутності такого переліку є незаконним.

Отже, враховуючи, що на час вчинення оскаржуваних виконавчих написів, тобто станом на 15 березня 2021 року та 04 червня 2021 року, заяви про видачу яких були подані в порядку забезпечення стягнення заборгованості за кредитними договорами, вказаний перелік документів не був встановлений Кабінетом Міністрів України для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, та нотаріусу не були надані нотаріально посвідчені кредитні договори у відповідності до пункту 1 Переліку, приватний нотаріус не мав права вчиняти виконавчі написи.

При цьому, слід звернути увагу суду на те, що у листі Міністерства юстиції України від 25 червня 2020 року № 5235/19.5.6/32-20 адресованому начальникам міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції було надано такі роз`яснення: «Враховуючи вищенаведене, виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не вбачається за можливе».

Правильність такої позиції суду також підтверджується судовою практикою, яка вбачається із постанови Верховного суду від 15 квітня 2020 року № 158/2157/17, постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року № 757/24703/18-ц, постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року № 172/1652/18.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги пред`явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінрезерв Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» та визнати спірні виконавчі написи нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого у встановленому законом порядку, суд покладає на відповідача, а відтак вони підлягають відшкодуванню останнім.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 - 265, 279, 280 - 289 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінрезерв Плюс» ЄДРПОУ 44109676 (місце знаходження: м.Київ, вул. Ризька,73Г), Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», ЄДРПОУ 37616221 (місце знаходження: м.Київ, бульвар. Вацлава Гавела,6), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, вчинений 15 березня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 12553 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінрезерв Плюс» заборгованості за кредитним договором № 001-21924-091013 від 09.10.2013 року в сумі 13338,99 гривень та 150 гривень за вчинення виконавчого напису.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича, вчинений 04 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 5471 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором № 015-99967-230413 від 23.04.2013 року в сумі 19752,23 гривень та 350 гривень за вчинення виконавчого напису, всього 20102,23 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінрезерв Плюс», на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 908 грн в рахунок відшкодування судових витрат понесених нею у зв`язку із розглядом цивільної справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 908 грн в рахунок відшкодування судових витрат понесених нею у зв`язку із розглядом цивільної справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Суддя: ___ О.О. Сікор