
Номер провадження 2/754/4807/21
Справа №754/7941/21
РІШЕННЯ
Іменем України
20 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , Комунального концерну «Центр комунального сервісу», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, про встановлення порядку користування майном, розподіл особових рахунків по оплаті житлово-комунальних послуг, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , звернулась до суду з позовом до відповідачів про встановлення порядку користування майном, розподіл особових рахунків по оплаті житлово-комунальних послуг.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй, відповідачу та їхньому спільному сину на праві спільної часткової власності належить кімната № 8 (10/100 долі квартири) та кімната № 9 (10/100 долі квартири) в квартирі АДРЕСА_3 . Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем постійно виникають протиріччя з питання оплати комунальних платежів та користування належними їм кімнатами, відповідач своєчасно не сплачує спожиті ним послуги та інколи участі в їх оплаті не бере, через що виникає заборгованість та порушуються її з сином права, оскільки вони змушені сплачувати за комунальні послуги, які вони не споживають. На даний час вона разом з сином користуються кімнатою № 8 , відповідач - кімнатою № 9 .
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд:
-встановити порядок користування кімнатою №8 та кімнатою № 9 , які розташовані в квартирі АДРЕСА_3 , виділивши їй разом з сином в користування кімнату № 8 , відповідачу виділити в користування кімнату № 9 ;
-розділити особовий рахунок на вказані кімнати на два окремих особових рахунка у відповідності з порядком користування житловими кімнатами, розділивши при цьому оплату за площу загального користування між особовими рахунками відповідно до частки кожного співвласника, тобто у розмірі по 10/110 за кожним з них.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 24.05.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
13.07.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача КК «Центр комунального сервісу» Полоз І.В. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що відсутність виділення часток майна в натурі позбавляє позивача права на визначення порядку користування квартирою та унеможливлює виділення окремих особових рахунків. Крім того, звернення до суду щодо поділу особових рахунків є передчасним, оскільки права позивачів концерном жодним чином не порушені до того моменту, коли суд не визначить право власності в натурі.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 04.08.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача КК «Центр комунального сервісу» Крилова К.Ю. проти задоволення позову заперечувала.
Відповідач ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, а також заяву про визнання позову.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, направивши суду листа, в якому просить розглянути справу в його відсутність та постановити рішення з урахуванням інтересів дитини.
Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та представника третьої особи.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.04.2008 року, позивачам та відповідачу в рівних долях належать кімнати № 8 (10/100 долі квартири) та № 9 (10/100 долі квартири) у квартирі АДРЕСА_3 .
Відповідно до плану за поверхами, вказані кімнати є відокремленими, площею 11,3 та 11,6 кв.м. відповідно.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги, вказуючи на те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати за житлово-комунальні послуги порушуються її та сина законні права та інтереси.
Відповідач ОСОБА_5 надав суду заяву про визнання позову.
Представник відповідача КК «Центр комунального сервісу» проти задоволення позову заперечував.
Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє часткове підтвердження під час судового розгляду, а визнання позову відповідача може бути прийнято судом, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
За змістом частин першої-третьої статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно частини першої статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Враховуючи те, що між сторонами існує спір щодо користування цим майном і поділ квартири з виділенням вказаних часток в натурі є неможливим, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення між сторонами порядку користування квартирою за запропонованим позивачем варіантом, який відповідає інтересам усіх її співвласників, а також враховує і порядок користування спірним житлом, що склався. При цьому суд враховує і визнання позову відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині встановлення порядку користування.
Що ж стосується вимог позивача про розподіл особових рахунків, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 179 ЖК Української РСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 10, 13 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, передбачений порядок розподілу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати, у судовому порядку.
Питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи із письмовою заявою про вказане до відповідного житлового органу з додатком про підтвердження права власності особи на частину квартири.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Згідно зі ст.66 ЖК Української РСР, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Статті 19, ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають, що відносини між споживачами у сфері житлово-комунальних послуг, здійснюються виключно на договірних засадах. Укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є основним обов`язком споживача.
Також, нормою п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, розподіл особового рахунку є можливим лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг.
Судом було встановлено, що ОСОБА_3 зверталась у встановленому законом порядку із такою заявою до КК «Центр комунального сервісу» до звернення до суду з даним позовом. Тобто, такі звернення мали місце до вирішення судом питання про визначення порядку користування житловим приміщенням, а тому позивач має право після набрання чинності вказаним рішенням вирішити це питання в позасудовому порядку шляхом відповідного звернення та укладення окремих договорів про надання відповідних послуг.
Відтак, звернення до суду з такими вимогами є передчасними і позивач не позбавлена можливості звернення до суду з позовом в разі відмови КК «Центр комунального сервісу» за її відповідним зверненням після набрання чинності даним рішенням суду.
З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ст.ст.60, 63, 70 СК України, ст.ст.355, 356, 357, 368, 372 ЦК України, Постанови ПВСУ №11 від 21.12.2007 року, керуючись ст.ст.4, 10, 76, 141, 206, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Встановити порядок користування кімнатою №8 та кімнатою № 9 , які розташовані в квартирі АДРЕСА_3 , виділивши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користування кімнату № 8 , ОСОБА_5 виділити в користування кімнату №9.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 25 жовтня 2021 року.
Суддя:
Судове рішення № 100565378, Деснянський районний суд міста Києва було прийнято 20.10.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 754/7941/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: