Рішення № 100564275, 06.10.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 06

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

при секретарі с/з Марієвській Н.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черткова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Людмила Василівна, про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 12.09.2016 року звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовом про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за недійсним заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Канів Черкаської області померла баба позивача ОСОБА_3 , яка на випадок своєї смерті залишила заповіт, який був посвідчений 06.10.1994р. Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області та яким вона заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_4 . Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складалась з наступного майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,48 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0019 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 0,33 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 4,55 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області і складається з двох земельних ділянок - земельної ділянки площею 4,45 га з кадастровим номером 1825084400:06:000:0019, розташованої на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 1825010100:08:000:0395, розташованої на території Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області. Позивач вказав, що за життя його баба ОСОБА_3 посвідчила три заповіти: перший заповіт 29.10.1970 р., який був посвідчений Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області за реєстром № 3, номер у Спадковому реєстрі 40199753, в якому вона своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_4 ; наступний заповіт 20.02.1993 р., який був посвідчений Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області за реєстром № 19, номер у Спадковому реєстрі 40216578, яким вона відмінила попередній заповіт від 29.10.1970 р. і в якому вона своє майно заповіла ОСОБА_5 , та останній заповіт 06.10.1994р., який був посвідчений Лутівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області за реєстром № 21, номер у Спадковому реєстрі 39704460, та яким вона відмінила попередній заповіт від 20.02.1993р. та заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_4 . При цьому позивач зазначив, що ОСОБА_4 на спадщину ОСОБА_3 не претендує, а тому спадкування після її смерті має відбуватись за законом. Вказав, що він є онуком померлої спадкодавиці ОСОБА_3 , на час смерті якої вже не було в живих його матері та доньки останньої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Радомишль Житомирської області, тобто є її спадкоємцем за законом. При цьому зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 встигла оформити на себе спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка ОСОБА_5 , який в свою чергу незаконно за скасованим заповітом від 20.02.1993р. отримав після смерті ОСОБА_3 спірне спадкове майно. Вказана обставина перешкоджає позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне майно після смерті своєї баби ОСОБА_3 , через що він вимушений звернутись до суду.

Просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, що видане Радомишльською державною нотаріальною конторою на ім`я спадкоємця ОСОБА_5 на майно, яке перейшло йому від спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 90 років в місті Канів Черкаської області, та видане приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. на ім`я спадкоємиці ОСОБА_1 на майно, яке перейшло їй від ОСОБА_5 і яке він незаконно отримав після смерті ОСОБА_3 за скасованим заповітом; визнати за ним право власності на спадкове майно, що належало його рідній бабі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Канів Черкаської обл. у віці 90 років, і складається з житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки загальною площею 0, 48 га, що складається з 2-х земельних ділянок: земельної ділянки площею 0, 15 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0019 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0, 33 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки загальною площею 4, 55 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області і складається з 2-х земельних ділянок: ділянки площею 4, 45 га з кадастровим номером 1825084400:06:000:0019 на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та ділянки площею 0, 1 га з кадастровим номером 1825010100:08:000:0395 на території Радомишльської міської ради Радомишльського району Житомирської області.

В подальшому позивач ОСОБА_2 збільшив заявлені позовні вимоги, подавши відповідну заяву (а.с. 110-113 т. 1), в якій зазначив, що оскільки померлий чоловік відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_5 володів на праві власності житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26.12.2011р., яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.06.2017р., а також земельною ділянкою, розташованою за вказаною адресою, що складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1825084401:05:003:0019 та 1825084401:05:003:0020, згідно державного акту на право власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 052010, виданого 25.01.2002 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за скасованим заповітом, виданого 26.01.2000 р. Радомишльською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-92, головою Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за № 147, а також земельною ділянкою площею 4, 55 га, що складається з двох земельних ділянок з кадастровими номерами 1825084400:06:000:0019 та 1825010100:08:000:0395, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 220708, виданого 11.07.2005 р. на підставі розпорядження Голови Радомишльської райдержадміністрації від 20.09.2004р. № 188 головою Радомишльської райдержадміністрації та начальником Радомишльського райвідділу земельних ресурсів, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за № 010422000381, право на які померлий ОСОБА_5 отримав на підставі свідоцтва про право на спадщину за скасованим заповітом від 20.02.1993р., наявні підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, що видані Радомишльською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_5 на майно померлої ОСОБА_3 , а також державних актів про право власності на земельні ділянки серії ІІІ-ЖТ № 052010 та серії ЯБ № 220708.

Просив визнати за ним право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , які належали його бабі ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 90 роки в місті Канів Черкаської області; визнати недійсними: свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видані Радомишльською державною нотаріальною конторою на ім`я спадкоємця ОСОБА_5 на майно, яке перейшло йому від спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 90 років в місті Канів Черкаської області; державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 052010 на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 0, 48 га, яка складається з 2-х земельних ділянок площею 0, 15 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0019 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0, 33 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 , виданий 25.01.2002 р. Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за № 147; державнийакт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 220708 на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 4,55 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області та складається з 2-х земельних ділянок: площею 4, 45 га з кадастровим номером 1825084400:06:000:0019, яка розташована на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, та площею 0, 1 га з кадастровим номером 1825010100:08:000:0395, яка розташована на території Радомишльської міської ради Житомирської області, виданого 11.07.2005р. Радомишльською районною державною адміністрацією Житомирської області, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за № 010422000381; визнати за ним право власності на земельні ділянки: площею 0, 15 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0019 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 ; площею 0, 33 га з кадастровим номером 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ; площею 4, 45 га з кадастровим номером 1825084400:06:000:0019 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області на території Кичкирівської сільської ради; площею 0, 10 га з кадастровим номером 1825010100:08:000:0395 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як розташована за межами населених пунктів Радомишльського району Житомирської області на території Радомишльської міської ради Житомирської області.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 13.09.2016р. у вказаній цивільній справі було відкрито провадження.

Представником відповідачки ОСОБА_1 було подано заперечення на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому він позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, оскільки у позивача відсутні підстави для звернення до суду в частині вимог про визнання права власності в порядку спадкування, так як ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , втім, не отримав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину, тобто вважає позовні вимоги в цій частині передчасними. Також зазначив, що ОСОБА_2 пропущено без поважних причин строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Так, позивач є фахівцем в галузі права, оскільки працював нотаріусом та має вищу юридичну освіту, добре обізнаний в чинному спадковому законодавстві та має відповідну правозастосовчу практику. Тому він знав про те, що може претендувати на спадщину за законом. З моменту внесення інформації про всі заповіти ОСОБА_3 до Спадкового реєстру, тобто з 2006 року, позивач міг дізнатись про наявність всіх можливо існуючих заповітів, спадкових справ, спадкоємців, подати відповідну заяву про прийняття спадщини, вжити інших правових заходів з метою встановлення та визнання свого можливого права на спадщину та її оформлення. Об`єктивна можливість вчинити вищевикладені дії підтверджується спеціалізацією позивача та реєстрацією місця проживання в Україні. Однак вказаних дій не вчинив. Крім того, вважає, що відсутні підстави для скасування свідоцтва про право на спадщину відповідача. Так, в позові ОСОБА_2 зазначено лише, що ОСОБА_1 встигла оформити спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , яку він незаконно отримав за скасованим заповітом. Згідно заповіту ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 все своє майно, яке на день смерті буде йому належати, без детального опису такого майна. Вказаний заповіт є чинним, єдиним та складеним без порушень чинного законодавства. ОСОБА_5 мав законне право передати у спадок все належне йому на день складення заповіту майно. Майно, передане його спадкоємиці-дружині, на час складення свідоцтв про право на спадщину не було обтяжене, правомірність набуття ОСОБА_5 цього майна не була оскаржена, право власності ОСОБА_5 на нього не було скасоване. ОСОБА_1 мала право на спадкування, це право не було оскаржене або скасоване. Факти, які б свідчили про порушення нотаріусом Камінською Л.В. чинного законодавства при здійсненні нотаріальних дій при оформленні та видачі свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1 , відсутні. Наведені дані свідчать про те, що ОСОБА_1 мала право на спадкування майна від померлого чоловіка; вона є добросовісним та законним набувачем цього майна. Своїми діями щодо прийняття спадщини від ОСОБА_5 та оформлення спадкового майна ОСОБА_1 не порушила будь-яких прав позивача. Отже, вимоги позивача щодо скасування свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_1 , вважає безпідставними. Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. також були подані заперечення на позовну заяву ОСОБА_2 , в яких вона зазначила, що позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих на майно, що належало бабі позивача ОСОБА_3 , яка померла у 1997 році та спадкова справа до майна якої була заведена ще 26.01.2000 року. Також вказала, що на заповіті, який був складений померлою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 на ім`я ОСОБА_5 та посвідчений секретарем Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області за № 19 є відмітка, що на день смерті заповідача цей заповіт не змінений та не відмінений, тобто інформації у сільській раді про скасування заповіту не було. Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ був введений в дію в 2000 році, а заповіти, посвідчені в сільських радах, були внесені інформаційними центрами в період з 2005-2006 роки. Тобто, нотаріус при видачі свідоцтв про право на спадщину на підставі оспорюваного заповіту не мав інформацію про складений ще один заповіт. Крім того, зазначила, що спадкоємець ОСОБА_4 , на ім`я якого був складений заповіт 06 жовтня 1994 року, спадщину не прийняв. Просила в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Також відповідачкою ОСОБА_7 05.10.2017р. було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та ОСОБА_4 про визнання заповіту від 06.10.1994р., який був посвідчений Лутівською сільською радою за реєстровим № 21, номер у спадковому реєстрі 39704460, яким ОСОБА_3 заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_4 , недійним, яка 05.10.2017р. була об`єднана з первісним позовом ОСОБА_2 в одне провадження (а.с. 127 т. 1).

10.09.2018р. цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Л.В., про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним згідно розпорядження № 247 від 21.08.2018р. голови Радомишльського районного суду Житомирської області на підставі ст. 31 ЦПК України надійшла до Брусилівського районного суду Житомирської області (а.с. 235 т. 1) та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана до провадження судді Данилюк О.С..

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області віл 17.09.2018р. вказана цивільна справа була прийнята до провадження Брусилівського районного суду Житомирської області, розгляд справи було продовжено в порядку загального позовного провадження та у справі було призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якій остання позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала через наступне. Так, вважає, що оскільки нотаріусом не було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_3 , то його звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно є передчасним. Крім того зазначила, що спадкоємець за заповітом від 06.10.1994р. до майна ОСОБА_3 - ОСОБА_4 своїм правом на спадщину не скористався, тобто згідно ст. 553 ЦК УРСР, що діяв на момент відкриття спадщини, відмовився від спадщини. Натомість позивач у встановлений ст. 549 ЦК УРСР тримісячний строк з 13.10.1997р. по 13.01.1998р. про свою згоду прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 не заявив, а лише у 2015 році звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. При цьому ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживав у спірному будинку, що належав ОСОБА_3 і на який претендує ОСОБА_2 на даний час, обробляв земельні ділянки, тобто фактично вступив в управління спадковим майном, про що знав позивач. Отже, відповідачка вважає, що оскільки позивач ОСОБА_2 вчасно не виявив наміру прийняти спадщину після смерті його баби ОСОБА_3 , він згідно ст.ст. 549, 553 ЦК УРСР вважається таким, що відмовився від спадщини. При цьому в судовому порядку строк для прийняття спадщини позивачу продовжено не було. Тобто, на думку відповідачки, прийняттям спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 права позивача не порушені та спір про право відсутній. Також вказала, що ОСОБА_2 пропущено без поважних причин строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Так, позивач є фахівцем в галузі права, оскільки працював нотаріусом та має вищу юридичну освіту, добре обізнаний в чинному спадковому законодавстві та має відповідну правозастосовчу практику. Тому він знав про те, що може претендувати на спадщину за законом. З моменту внесення інформації про всі заповіти ОСОБА_3 до Спадкового реєстру, тобто з 2006 року, позивач міг дізнатись про наявність всіх можливо існуючих заповітів, спадкових справ, спадкоємців, подати відповідну заяву про прийняття спадщини, вжити інших правових заходів з метою встановлення та визнання свого можливого права на спадщину та її оформлення. Об`єктивна можливість вчинити вищевикладені дії підтверджується спеціалізацією позивача та реєстрацією місця проживання в Україні. Однак вказаних дій позивач не вчинив. При цьому про смерть ОСОБА_3 позивачу було достеменно відомо, оскільки ним як нотаріусом було зроблено запит № 117 від 22.12.1999р. про надання актового запису про смерть ОСОБА_3 . Крім того відповідачка ОСОБА_1 вважає, що відсутні підстави для скасування свідоцтва про право на спадщину відповідача. Так, в позові ОСОБА_2 зазначено лише, що вона встигла оформити спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , яку він незаконно отримав за скасованим заповітом. Згідно заповіту ОСОБА_5 заповів ОСОБА_1 все своє майно, яке на день смерті буде йому належати, без детального опису такого майна. Вказаний заповіт є чинним, єдиним та складеним без порушень чинного законодавства. ОСОБА_5 мав законне право передати у спадок все належне йому на день складення заповіту майно. Майно, передане його спадкоємиці-дружині, на час складення свідоцтв про право на спадщину не було обтяжене, правомірність набуття ОСОБА_5 цього майна не була оскаржена, право власності ОСОБА_5 на нього не було скасоване. Вона мала право на спадкування, це право не було оскаржене або скасоване. Факти, які б свідчили про порушення нотаріусом ОСОБА_8 чинного законодавства при здійсненні нотаріальних дій при оформленні та видачі їй свідоцтв про право на спадщину, відсутні. Наведені дані свідчать про те, що вона мала право на спадкування майна від померлого чоловіка; є добросовісним та законним набувачем цього майна. Своїми діями щодо прийняття спадщини від ОСОБА_5 та оформлення спадкового майна вона не порушила будь-яких прав позивача. Отже, вимоги позивача щодо скасування свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_1 , вважає безпідставними. Просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Також відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. 47-49 т. 3).

Позивачем ОСОБА_2 було подано відповідь на відзив ОСОБА_1 , згідно якої позивач зазначив, що заповіт ОСОБА_3 від 06.10.1994р., посвідчений Лутівською сільською радою, скасував попередній заповіт ОСОБА_3 від 20.02.1993р., посвідчений Кичкирівською сільською радою, за яким спадкоємцем майна ОСОБА_3 був ОСОБА_5 . При цьому оскільки спадкоємець за останнім заповітом ОСОБА_3 - її син ОСОБА_4 спадщини не прийняв, то спадкування мало відбуватись за законом. При цьому вказав, що є рідним онуком померлої ОСОБА_9 , його мати ОСОБА_6 померла раніше за його бабу, тобто він є спадкоємцем за законом до майна померлої ОСОБА_3 у відповідності до ст. 529 ЦК УРСР, що діяв на момент відкриття спадщини, а не ОСОБА_5 . Також вказав, що отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі він не може, оскільки спадщина вже оформлена на ОСОБА_5 , тому вимушений звернутись до суду. Просив його позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 29.05.2019р. було надано судове доручення компетентному суду РФ про допит відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 та вручення йому судових документів; провадження у справі було зупинено до надходження документів за судовим дорученням.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.04.2020р. у зв`язку з поверненням без виконання судового доручення про допит відповідача через його відсутність за місцем реєстрації та неможливістю встановити місце проживання провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 14.12.2020р. провадження у вказаній справі було зупинено до розгляду Малинським районним судом Житомирської області цивільної справи № 289/767/20 за позовом ОСОБА_2 до Радомишльської міської ради Житомирської області, Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського міського нотаріального округу Камінська Л.В., Житомирський державний нотаріальний архів, ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 04.06.2021р. у зв`язку з набранням законної сили рішенням у цивільній справі № 289/767/20 провадження у даній справі було поновлено.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 30.06.2021р. зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Лутівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 була залишена без розгляду.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 30.06.2021р. підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито та справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просив заявлені ним позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Чертков В.О. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, додатково пояснивши, що померлий чоловік відповідачки ОСОБА_5 був зведеним братом позивача ОСОБА_2 по матері та також онуком померлої ОСОБА_3 . При цьому позивачу було відомо і про смерть баби у 1997 році, і про те, що ОСОБА_5 успадкував її майно. Також вказав, що на даний час майна, що належало померлій ОСОБА_3 , фізично не існує, оскільки ОСОБА_5 за життя побудував у 1999 році за місцем свого проживання новий будинок, отриманий же ним у спадщину будинок було демонтовано у 2003 році через його аварійний стан. Земельна ділянка площею 4, 55 га, на яку також претендує позивач, була отримана ОСОБА_5 як членом КСП «Світанок» та не має жодного відношення до спадкового майна ОСОБА_3 , яка членом КСП «Світанок» не була. Вважає, що позивач не може вважатись спадкоємцем майна ОСОБА_3 , оскільки у встановлений строк він спадщину не прийняв, у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини судом йому було відмовлено, одже, жодні його права заповітом, за яким ОСОБА_5 успадкував майно ОСОБА_3 , не порушені. Просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Представник відповідача Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Також заяви про розгляд справи без їх участі подали й треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, представник Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області та приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Л.В.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Канів Черкаської області померла ОСОБА_3 (а.с. 13 т. 1), після смерті якої за заявою ОСОБА_5 у Радомишльській державній нотаріальній конторі Житомирської області була відкрита спадкова справа № 18/2000 (а.с. 42 т. 1) та ОСОБА_5 , як спадкоємцю за заповітом, посвідченим 20.02.1993р. Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, що протягом встановленого законом строку прийняв спадщину, було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.01.2000р. на іменну акцію ВАТ «Київський ЦУМ», що належала померлій ОСОБА_3 , а також на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 161 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер та після його смерті приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 63/2011(а.с. 47 т. 1) та ОСОБА_1 як спадкоємице за заповітом, посвідченим 04.05.2011р. Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26.12.2011р. та право на який було зареєстровано в КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентарізації» Житомирської обласної ради 30.01.2012р.; на земельну ділянку загальною площею 0, 48 га, кадастрові номери 1825084401:05:003:0019 та 1825084401:05:003:0020 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 та належали померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 052010, виданого Кичкирівською сільською радою 25.01.2002р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.01.2000 за реєстровим № 2-92; на земельну ділянку площею 0, 3548 га, кадастровий номер 1825087800:04:000:0321, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та належала померлому на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЖТ № 105827, виданого Радомишльською райдержадміністрацією 20.10.2003р. на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації № 141 від 15.05.2003р.; на земельну ділянку площею 2, 7555 га, кадастровий номер 1825087800:07:000:0083, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та належала померлому на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЖТ № 105826, виданого Радомишльською райдержадміністрацією 20.10.2003р. на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації № 141 від 15.05.2003р.; на земельну ділянку площею 4, 55 га, кадастрові номери 1825084400:06:000:0019 та 1825010100:08:000:0395, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області та належала померлому на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЯБ № 220708, виданого Радомишльською райдержадміністрацією 11.07.2005р. на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації № 188 від 20.09.2004р.; на легковий автомобіль ВАЗ 2107 р/№ НОМЕР_1 ; на грошові внески в Радомишльському ТВБВ ВАТ «Державний ощадний банк України».

Також судом встановлено, що 06.10.1994р. у Лутівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області було посвідчено заповіт ОСОБА_3 , яким остання все належне їй майно заповіла своєму сину ОСОБА_4 (а.с. 16 т. 1).

Згідно ст. 524 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Ч. 2 ст. 544 ЦК УРСР визначено, що заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Таким чином, встановлено, що спадкоємцем за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був її син ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Враховуючи, що матеріали спадкової справи № 18/2000, заведеної після смерті ОСОБА_3 , не містять заяви ОСОБА_4 про прийняття ним спадщини після смерті його матері та інших доказів, які б свідчили про прийняття останнім вказаної спадщини, суд вважає, що ОСОБА_4 відмовився від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК УРСР вразі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

При цьому відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Так, судом встановлено, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30.08.2016р. встановлений факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Канів Черкаської області, є рідною матір`ю ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та рідною бабою ОСОБА_2 (а.с. 44 т. 1).

Тобто позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом майна його померлої баби ОСОБА_3 , яка померла після смерті своєї дочки та матері позивача ОСОБА_6 .

При цьому судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_3 , про смерть якої йому було достеменно відомо ще у 1999 році, про що свідчить долучений до матеріалів сказаної справи запит, здійснений позивачем в якості приватного нотаріуса, щодо витребування з РАГС актового запису про смерть ОСОБА_3 (а.с. 12 т. 2), позивач до нотаріальної контори не звертався, дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини, також не вчинив.

При цьому рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 18.05.2021р. ОСОБА_2 було відмовлено у визначенні додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 (а.с. 189-195 т. 3).

Таким чином, позивач ОСОБА_2 у відповідності до ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважається таким, що відмовився від спадщини, що залишилась після смерті його баби ОСОБА_3 .

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а відсутність такого порушення унеможливлює існування цивільного спору, що є підставою для відмови у позові.

Законодавчі обмеження переліку способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушені цивільні права чи інтереси підлягають судовому захисту також у спосіб, не передбачений законом або договором, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що справи про спадкування судами розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані, оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, що видане Радомишльською державною нотаріальною конторою на ім`я спадкоємця ОСОБА_5 на майно, яке перейшло йому від спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 90 років в місті Канів Черкаської області, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В. на ім`я спадкоємиці ОСОБА_1 на майно, яке перейшло їй від ОСОБА_5 і яке він незаконно отримав після смерті ОСОБА_3 за скасованим заповітом; визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки, отримані ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за скасованим заповітом, та визнати за ним право власності на спадкове майно, що належало його рідній бабі ОСОБА_3 .

При цьому, на думку суду, відмовившись від спадщини своєї померлої баби ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 втратив право вимагати скасувати видані іншим особам свідоцтва про спадщину на майно померлої ОСОБА_3 , оскільки вказані свідоцтва жодних його прав (майнових, спадкових тощо) не порушують, а тим більше вимагати визнати за ним в порядку спадкування право власності на зазначене ним нерухоме майно та земельні ділянки.

З огляду на зазначене, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд не вбачає.

При цьому суд вважає слушними зауваження відповідачки ОСОБА_1 та її представника щодо того, що позивачем було пропущено без поважних причин трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, для звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачу було відомо ще з 1999 року про смерть своєї баби та про свої права спадкоємця на майно, що залишилось після її смерті, втім, в даному випадку суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 саме через їх безпідставність, а не за спливом позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 524, 529, 534, 544, 548, 549, 553, 554 ЦК УРСР, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінська Людмила Василівна, про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошенняапеляційної скарги.

СУДДЯ О.С. Данилюк