Рішення № 100553290, 25.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 р. № 400/5207/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв,54056,

про:скасування постанов від 10.06.21 р. № 281689, № 281690 , скасування Розрахунку № 350 ввід 29.04.21 р.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області про скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.06.2021 р. № 281689 і № 281690, розрахунку плати за проїзд від 29.04.2021 р. № 350.

Ухвалою від 13.07.2021 р. суд відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування розрахунку плати за проїзд від 29.04.2021 р. № 350.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, порушив процесуальний порядок прийняття рішень, не вжив заходів для з`ясування дійсних обставин справи. Після проведення зважування відповідачем вага транспортного засобу склала 41,1 т, а за товарно-транспортною накладною - 40,08 т. По маршруту транспортний засіб проходив зважування ще на двох постах і вага становила 39,46 т і 39,25 т. Представники відповідача не сканували дані тахокарт і не вимагали надання індивідуальної контрольної книжки водія. Водій проїхав лише 62 км від пункту завантаження, відпочинок мав бути через 180 км. Позивач перевозив сипучий вантаж, який постійно переміщується по осям.

28.09.2021 р. відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого Укртрансбезпека здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні органи. Згідно акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та результатів зважування, позивачем допущено загальне перевищення вагових параметрів та по осям. Дозвіл на проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування був відсутній. Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344) не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного. Закон має вищу юридичну силу, ніж Правила дорожнього руху. У ході рейдової перевірки виявлено, що автомобільним перевізником є позивач. Власник транспортного засобу в разі його передачі в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого засобу, а водій - надавати для перевірки документи, на підставі яких використовується транспортний засіб (договір оренди або тимчасовий реєстраційний талон). Автомобіль позивача обладнано тахографом, відтак водій мав пред`явити заповнені тахокарти. Таким чином, доводи позивача є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Посадовими особами Укртрансбезпеки 29.04.2021 р. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 272439. В акті зафіксовано, що 29.04.2021 р. на автодорозі Н-03, 196 км, Хмельницька область проведено перевірку автомобіля позивача RENAULT, НОМЕР_1 з напівпричепом PACTON, НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_2 . Перевіркою виявлено порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: перевищення вагових норм загальної маси на 2,75%, перевищення вагових норм на вісь на 3,18% та перевищення вагових норм на строєну вісь на 2,27%, а також порушення ч. 1 абз. 8 ст. 60 Закону № 2344, а саме: порушення режиму праці та відпочинку.

Того ж дня складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039350, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 028798 та розрахунок плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування № 350 (а. с. 14-16).

01.06.2021 р. позивачу направлено запрошення на розгляд справи на 10.06.2021 р. (а. с. 21). У відповідь на запрошення позивач надіслав листа, в якому зазначив, що вага транспортного засобу була завищена під час зважування на 1 т. Водій переважився на найближчому елеваторі і вага транспортного засобу співпала з вказаною в товарно-транспортній накладній. Допустима маса для контейнеровозів 44 т, яку автомобіль позивача не перевищив. Крім того, перевозився сипучий вантаж.

Відповідачем 10.06.2021 р. винесено постанову № 281689, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: надання послуг з перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону № 2344, а саме: дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів (а. с. 11).

Також винесено постанову № 281690, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 340,00 грн за порушення абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: порушення режимів праці та відпочинку водієм ОСОБА_2 (а. с. 10).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

У відповідності до ст. 60 Закону № 2344 адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Отже, відповідно до Закону № 2344 суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає автомобільний перевізник.

Згідно товарно-транспортної накладної від 29.04.2021 р. автомобільним перевізником зазначено позивача, вантаж - 40,08 т насіння соняшнику (а. с. 12).

Отже, під час перевірки 29.04.2021 р. позивач був перевізником, а тому може витупати суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах.

Щодо факту перевищення транспортним засобом позивача вагових параметрів, суд зазначає таке.

З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039350 вбачається, що транспортним засобом позивача перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна маса - 41,1 т (нормативно допустима 40 т), осьові навантаження - 11, 11, 22 т (нормативно допустиме 7,25, 11,35, 22,5 т).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

У відповідності до пп. 2, 3 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з ч. 1 п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Транспортний засіб, яким позивач перевозив вантаж, є контейнеровозом, що відповідач не заперечив. Відтак, для такого транспортного засобу допустимою є фактична маса - 44 т та навантаження на строєну вісь - 24 т.

З огляду на викладене, транспортний засіб позивача не перевищив вагові параметри, про які зазначено в акті перевірки від 29.04.2021 р. № 272439.

Щодо порушення режиму праці та відпочинку суд виходить з того, що відповідно до ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 р. № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ст. 18 Закону № 2344 та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07.06.2010 р. № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

Пунктом 1.3 Положення № 340 визначено, що його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п. 6.2 Положення № 340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (п. 6.4 Положення № 340).

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (п. 6.3 Положення № 340).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

В акті перевірки від 29.04.2021 р. № 272439 посадовими особами відповідача не зазначено, що водій ОСОБА_2 не надав заповнені тахокарти, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа. В акті зазначено лише про порушення абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344.

Як зазначив позивач, під час проведення перевірки представники відповідача не сканували дані тахокарт і не вимагали надання індивідуальної контрольної книжки водія.

За відсутності в акті перевірки опису допущеного позивачем порушення, суд вважає недоведеним порушення позивачем абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344. Оскаржувана постанова не відповідає принципу обґрунтованості.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в загальній сумі 908,00 грн (а. с. 1), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) про скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.06.2021 р. № 281689 і № 281690 - задовольнити повністю.

2. Скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.06.2021 р. № 281689 і № 281690.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.10.2021 р.

Суддя Н.В. Лісовська